4.1 Основні положення
4.1.1. З метою збереження електричної енергії під час транспортування й ефективності її використання в техніці ряд ланцюгів з незалежними джерелами живлення поєднують в одну систему. Широко використовуються трифазні й шестифазні ланцюги.
Трифазну систему вперше розробив і впровадив наприкінці XIX в. М.О. Доліво-Добровольський. Джерелом енергії в трифазних системах є три обмотки генератора. Обмотки укладаються таким чином, що вони індуцируют змінні ЕРС, зрушені на третину періоду.
4.1.2. Трифазне електричне коло — це сукупність трьох електричних кіл, що мають синусоїдальну ЕРС однакової амплітуди й частоти. ЕРС зрушені по фазі на одну третину періоду. Ці ЕРС генеруються в одному (звичайно машинному) джерелі живлення.
Фазами називають незалежні електричні кола з незалежними джерелами живлення, які поєднуються в одну систему.
Фазами також називаються незалежні джерела живлення в кожному ланцюгу, які поєднуються.
Фазами, крім того, називаються приймачі електричної енергії в кожному ланцюзі, які поєднуються.
По визначенню трифазної системи миттєві значення фазних ЕРС:
, (173)
, (174)
. (175)
Фази джерел позначаються буквами А, В, С, а фази приймачів а, в, с. На мал. 4.1 наведена векторна діаграма ЕРС.
Рисунок. 4.1 Векторна діаграма ЕРС трифазного електричного кола.
Трифазна система, що має однакові умови у всіх фазах (комплексні опори й амплітуди ЕРС рівні), називається симетричною.
