1. Сутність економічного відтворення та його види.
Для існування і розвитку людського суспільства процес виробництва матеріальних і нематеріальних благ має тривати безперервно, а не одноразово, і постійно відновлюватись. Процес відновлення виробництва називають економічним відтворенням. Економічне відтворення може відбуватись в межах окремого домогосподарства, підприємства чи навіть галузі. Сукупність процесів відтворення всіх господарюючих одиниць називають суспільним економічним відтворенням. Проте суспільне економічне відтворення не є простою сумою результатів відтворення домогосподарств та підприємств, йому притаманна поява принципово нових якостей, що відображають інтереси всього суспільства.
Суспільне економічне відтворенняпередбачає постійно повторюваний процес відновлення всіх своїх складових елементів: відтворення продуктивних сил, відтворення суспільного продукту, відтворення факторів виробництва, відтворення суб‘єктів ринкових відносин, відтворення поряд з виробництвом й інших сфер (обміну, розподілу і споживання).
Розрізняють два види економічного відтворення: просте і розширене.
Просте відтворення – це таке, коли суспільне виробництво в кожному наступному періоді відновлюється в незмінних (сталих) масштабах. За умови простого відтворення всі отримані доходи і прибутки повністю використовуються на споживання, а заощадження та інвестиції не здійснюються. Просте відтворення домінувало в економічній системі аграрного типу. Розширене відтворення – це таке, коли суспільне виробництво в кожному наступному періоді відновлюється в зростаючих масштабах. Розширене відтворення означає виробництво зростаючих обсягів товарів і послуг кращої якості, відтворення засобів виробництва та грошового капіталу в розширених масштабах, збільшення кількості найманих працівників, використання частини отриманих прибутків на заощадження та інвестиції. Розширене відтворення домінує в економічних системах індустріального та постіндустріального типів.
2. Суспільний продукт, його структура та методи обчислення.
Суспільний продукт – являє собою сукупність матеріальних і нематеріальних благ, створених у суспільному виробництві протягом певного періоду часу. З приводу створення суспільного продукту в межах відносин економічної власності виникають відносини двоякого виду: з одного боку, відбувається процес вилучення корисних властивостей із речовин природи у процесі праці, а з другого – при цьому формуються і розвиваються відносини між людьми у сфері безпосереднього виробництва.
Структуру суспільного продукту можна охарактеризувати по-різному: з позиції вартісних відносин і з позиції функцій його окремих складових. З позиції вартісних відносин (товарно-грошових) структура суспільного продукту співпадає з вартісною структурою товару, що складається з трьох елементів: постійного капіталу, авансованого у засоби виробництва, змінного капіталу, авансованого у найману робочу силу та з додаткової вартості, створеної найманою працею.
З позиції функцій окремих складових суспільного продукту його структура складається з фонду заміщення, фонду споживання і фонду нагромадження. Фонд заміщення – являє собою частину суспільного продукту, спрямовану на відновлення засобів і предметів праці, зношених в процесі виробництва. Джерелами фонду заміщення є амортизаційний фонд і вартість спожитих оборотних фондів, що перенесені на суспільний продукт. Фонд споживання – являє собою частину суспільного продуту, яка використовується для індивідуальних і суспільних потреб громадян. Джерелами фонду споживання є необхідний та частина додаткового продукту. Фонд споживання поділяється на фонд споживання населення і суспільні фонди споживання. Фонд нагромадження– являє собою частину суспільного продукту, що використовується для розширеного відтворення, а також для утворення суспільних резервів та страхових запасів. Основним джерелом фонду нагромадження є додатковий продукт. Фонд нагромадження поділяється на фонд виробничого і фонд невиробничого нагромадження.
З метою визначення результатів суспільного виробництва користуються одним з двох методів обчислення суспільного продукту: системою національних рахунків (СНР) або балансом народного господарства (БНГ).
СНР являє собою національний облік, побудований у вигляді набору рахунків і балансових таблиць, що розкривають результати економічної діяльності країни. СНР можна порівняти із системою обліку на будь-якому підприємстві, різниця буде полягати лише в масштабах діяльності. БНГ – це система взаємопов‘язаних балансів, де кожен відображає окремі складові економічного процесу, серед них матеріальний баланс, міжгалузевий баланс, фінансовий баланс, баланс грошових доходів, баланс трудових ресурсів тощо. СНР є більш досконалим методом порівняно з БНГ, оскільки останній обчислює лише матеріальне виробництво. Майже всі країни світу використовують СНР.
3. Сучасні форми суспільного продукту.
Основними сучасними формами суспільного продукту є ВВП, ВНП, ЧВП та НД. Це макроекономічні показники, що свідчать про економічний стан країни, рівень життя її населення та дають можливість порівняти економічний розвиток та добробут різних держав.
ВВП – це сукупна вартість товарів і послуг, виготовлених протягом певного періоду часу (як правило протягом року) усіма підприємствами, що розташовані на території країни, незалежно від їх національної приналежності. Існує три методи розрахунку ВВП: за витратами, за доходами та виробничий метод. Незалежно від обраного методу розрахунку (за витратами чи за доходами) суми отриманого показника ВВП повинні бути тотожними. ВВП за витратами розраховується за формулою:
ВВП=С+І+Д+Х,
де С – споживання домогосподарств;
І – валові приватні внутрішні інвестиції (інвестиції в основний капітал, в житлове будівництво, в товарні запаси тощо);
Д – видатки держави (купівля товарів і послуг центральними і місцевими органами влади);
Х – чистий експорт (різниця між експортом та імпортом).
ВВП за доходами дорівнює сумі наступних складових: з/п, проценту, ренти, непрямих податків на бізнес, амортизаційних відрахувань та прибутку.
ВВП за виробничим методом розраховується як сума доданих вартостей, що створена усіма галузями економіки. Додана вартість означає новостворену вартість і є різницею між валовим випуском (виручкою від реалізації товарів) та проміжним споживанням (витратами на засоби виробництва).
Розрізняють номінальний і реальний ВВП. Номінальний – це сума товарів і послуг, обчислена в цінах поточного року. Реальний – це вартість товарів і послуг, обчислена в цінах попереднього або базового року, тобто реальний ВВП це номінальний ВВП з урахуванням інфляції.
ВНП – це сукупна вартість товарів і послуг, виготовлених протягом певного періоду часу (як правило протягом року) усіма вітчизняними підприємствами, незалежно від їх місцезнаходження.
В більшості випадків за обсягами показники ВВП та ВНП практично не відрізняються один від одного, різниця коливається в межах 1–3%. Кожна країна обирає один з цих показників для формування статистичних даних виходячи із структури і особливостей власної економіки.
ЧВП –це ВВП за вирахуванням тієї частини виробленого продукту, яка необхідна для відшкодування капітальних благ, зношених в процесі його виробництва (амортизаційних відрахувань), тобто ЧВП = ВВП– Амортизація.
НД – це загальний дохід, отриманий постачальниками ресурсів за їхній внесок у виробництво ВВП. Національний дохід розраховується як різниця між ЧВП та непрямими податками на бізнес (ПДВ, акцизний збір, мито), звідси також можна стверджувати, що НД = ВВП – Амортизація – непрямі податки на бізнес.
