1. Сутність і функції домогосподарств.
Домогосподарство як економічна категорія близьке за змістом до поняття «сім‘я». Різниця між ними полягає у тому, що домогосподарство є більш місткою категорією, оскільки ведеться не лише у межах сім‘ї, але й одинокими чоловіками і жінками, а також особами, що не пов‘язані родинними зв‘язками. Сім‘я – це первина економічна ланка суспільства, що являє собою разом проживаючу групу осіб, пов‘язаних родинністю, що ведуть спільне господарство на принципах взаємодопомоги і пов‘язані єдиним бюджетом. Домогосподарство являє собою особу чи групу осіб, що мають спільну мету забезпечення всім необхідним для життя, тобто об‘єднаних спільним веденням господарства. Таким чином, домогосподарство це не тільки сім‘я, його прикладами також є окремі громадяни, вихованці будинків дитини та інтернатів, військовослужбовці строкової служби, інваліди в будинках інвалідів та ін. Термін «домогосподарство» більш чітко прив‘язаний до територіальних меж господарської одиниці, включає членів домогосподарства, що не є родичами і передбачає існування економічних відносин власності всередині домогосподарства.
Основними функціями домогосподарств є: 1) функція постачання ресурсів праці (кожен господарник, працюючи на підприємстві чи в установі, а також виробляючи власну продукцію та реалізуючи її на ринку, приносить користь державі, забезпечуючи її ресурсом праці) та капіталу (застосовуючи майно, що є в особистому розпорядженні особи: житлові і господарські приміщення, машини, обладнання, т/з, сировина й матеріали, з метою виробництва товарів, господарник ставить на службу інтересам суспільства такий важливий економічний ресурс як капітал); 2) функція споживання (реалізується через витрачання домогосподарством коштів на продукцію особистого споживання); 3) функція заощадження (реалізується через зберігання частини доходів на випадок непередбачуваних ситуацій, наприклад шляхом здійснення грошового вкладу на ощадні рахунки); 4) функція інвестування (реалізується з метою примноження грошових активів домогосподарств через купівлю акцій, облігацій та інших цінних паперів великих промислових корпорацій, банків, тощо).
2. Доходи домогосподарств та їх джерела.
Доходи домогосподарств являють собою певну суму грошових коштів, матеріальних благ і послуг, отриманих в процесі виконання економічних функцій домогосподарствами, в першу чергу функції постачання ресурсів. Основними джерелами доходів домогосподарств є: 1) з/п; 2) доходи від власності (відсоток, дивіденд, орендні платежі, рента); 3) державні трансфертні платежі (пенсії, стипендії, допомога безробітним, допомога багатодітним сім‘ям, послуги у сфері освіти, охорони здоров‘я, витрати держави на збереження довкілля, покращення екологічного середовища); 4) підприємницький дохід, який здебільшого отримують сім‘ї капіталістів (власників засобів виробництва); 5) доходи з інших джерел, передусім доходи від індивідуальної трудової діяльності.
Вся сума доходів, які отримує домогосподарство в грошовій або натуральній формі з будь-яких джерел становить його сукупний дохід. Сукупний дохід домогосподарства не повинен бути нижчим за прожитковий мінімум, тобто нижчий ніж вартість набору товарів і послуг, що розрахована за нормами споживання і забезпеченості населення першочерговими життєвими засобами. Прожитковий мінімум використовується для встановлення мінімального рівня доходів сімей, а також мінімальних розмірів з/п, пенсій, стипендій та інших соціальних виплат і пільг.
Для оцінки доходів населення, крім прожиткового мінімуму, має враховуватись і оптимальний споживчий бюджет – вартість набору життєвих засобів, розрахована за нормами споживання, які задовольняють розумні раціональні потреби людей. Цей показник використовують для оцінки досягнутого рівня життя населення і вибору найбільш ефективних шляхів його підвищення.
3. Розподіл доходів між домогосподарствами.
Даючи економічну оцінку домашнім господарствам, слід проаналізувати не тільки джерела надходження їх доходів, але й розподіл останніх між домогосподарствами. Розподіл доходів дозволяє отримати уявлення про рівень життя в країні, вирішення соціальних проблем, спосіб існування пануючої соціально-економічної системи. Кожному типу суспільства відповідають певні принципи розподілу доходів.
У вивченні проблем розподілу доходів зарубіжна економічна наука виділяє два основних підходи: функціональний розподіл доходів та особистий розподіл доходів.
Функціональний розподіл доходів означає, що грошовий дохід країни поділяється на заробітну плату, ренту, процент, прибуток. Тобто сукупний дохід суспільства розподіляється відповідно до функцій, які виконують отримувачі доходів. Заробітна плата виплачується за роботу, рента і процент – за ресурси, що перебувають у чиїйсь власності; прибуток надходить до власників підприємств. Особистий розподіл доходів пов‘язаний із способом, за допомогою якого сукупний дохід суспільства розподіляється серед окремих домогосподарств.
Розуміння як функціонального так і особистого розподілу доходів є ключовим моментом при оцінці ролі домогосподарств в економіці країни. Статистичні дані економічного розвитку багатьох країн світу свідчать про значну нерівність розподілу особистих доходів населення. Питання нерівномірності розподілу доходів становить одну з фундаментальних проблем економічної науки. Серед причин існування цього явища виділяють наступні: здібності кожної окремо взятої людини, здобута освіта, обраний вид діяльності та ін. Основу для нерівномірного розподілу доходів створюють такі економічні фактори: володіння нерухомістю, засобами виробництва, с/г угіддями та іншим майном, становище на ринку, а також інші фактори, серед яких щасливий випадок, наявність особистих контактів з владними органами, сила політичного впливу, дискримінація (утиск) тощо.
4. Витрати домогосподарств.
Витрати домогосподарств являють собою певну суму грошових коштів, які витрачаються в процесі функціонування домогосподарств. Домогосподарства здійснюють свої витрати за такими напрямками: 1) сплата особистих податків; 2) споживання; 3) заощадження.
Отже, отримавши грошові доходи, домогосподарства здійснюють такі розпорядження ними: частину доходів сплачують державі у вигляді особистих податків, а решту суми використовують за власним бажанням, скеровуючи її на задоволення потреб в товарах чи послугах або здійснюючи заощадження. Витрати на споживання мають найбільшу питому вагу серед витрат більшості домогосподарств.
Споживання домогосподарства – це придбання товарів особистого користування, тобто купівля продуктів харчування, одягу, взуття, меблів, предметів культури і побуту, автомобілів, витрати на соціально-культурні та побутові послуги. Споживчі витрати домогосподарств поділяють на такі групи: 1) витрати на товари довгострокового користування, тобто такі, що служать довше, ніж один рік (автомобілі, комп‘ютери, меблі, побутова техніка); 2) витрати на товари короткострокового користування, тобто такі, що служать менше, ніж один рік (продукти харчування та більшість предметів одягу, взуття, паливо); 3) витрати на послуги: комунальні послуги, транспортні послуги, подорожі, розваги, медицина, послуги перукаря, освіта, культура та ін.
Заощадження являють собою ту частину доходу домогосподарства, що не сплачується у вигляді податку та не витрачається на купівлю товарів і послуг особистого користування (тобто не витрачається на споживання). Це частина доходу, що поступає на банківські рахунки, вкладається у страхові поліси, облігації, акції та інші активи. Домогосподарства здійснюють заощадження з одного боку з метою забезпечення власного майбутнього, на випадок непередбачуваних життєвих обставин, а з другого – з метою примноження невитраченої частини доходу. В другому випадку заощадження набувають форми інвестицій, оскільки в результаті їх здійснення домогосподарства зможуть отримувати прибуток і, таким чином, збільшувати номінальну вартість власних заощаджень.
