Принципи виявлення резервів господарської діяльності

Зміст та класифікація господарських резервів

РЕЗЕРВІВ В ЕКОНОМІЧНОМУ АНАЛІЗІ

МЕТОДИКА ВИЯВЛЕННЯ ТА РОЗРАХУНКУ

ТЕМА 7

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

Прийом інверсії

Розв’язання проблеми часто можна знайти, змінивши напрям пошуку на протилежний традиційним поглядам. Застосування прийому вимагає різних творчих здібностей, базових знань, умінь і навичок. Рекомендації до використання прийому інверсії:

І. Прийом дозволяє:

- розвивати діалектику мислення;

- знаходити вихід із безвихідних ситуацій;

- відшукати оригінальні рішення.

ІІ. Рекомендації для керівника:

- спонукати членів групи до переформулювання проблеми з метою її осмислення;

- поряд із прямими завданнями висувати протилежні;

- сприяти діалектиці аналізу та синтезу міркувань;

- пропонувати членам групи в процесі розв’язання проблеми використовувати протилежні процедури.

ІІІ. Рекомендації для членів групи:

- пам’ятати, що інверсія – пошук ідей у напрямах, протилежних традиційним поглядам, переконанням, здоровому глузду, формальній логіці;

- починати розв’язувати завдання зі спроби його переформулювати;

- до всякої ідеї шукати контрідею;

- розв’язуючи завдання, намагатися використовувати протилежні процедури, засоби.

Таким чином, знання змісту евристичних прийомів наблизить їх до площини практичного застосування та забезпечить якість аналітичних досліджень.

1. Назвати випадки, у яких застосовуються економіко-математичні методи в економічному аналізі.

2. Назвати види економіко-математичних методів, що використовуються в економічному аналізі.

3. Як класифікуються методи математичного програмування?

4. У чому полягає сутність теорії ігор?

5. Пояснити особливості застосування теорії масового обслуговування в економічному аналізі.

6. Як використовується метод сум у комплексному оцінюванні об’єктів аналізу?

7. Розкрити послідовність використання методу відстаней у комплексному оцінюванні об’єктів аналізу.

8. Дата загальну характеристику евристичних прийомів, які використовуються в економічному аналізі.

9. Розкрити зміст основних евристичних прийомів.

7.1. Зміст та класифікація господарських резервів.

7.2. Принципи виявлення резервів господарської діяльності.

7.3. Методика розрахунку та обґрунтування величини

резервів господарювання.

Одним із завдань економічного аналізу є пошук можливостей підвищення ефективності виробництва. Результат розв’язання такого завдання – виявлення господарських резервів.

У спеціальній літературі та практиці економічного аналізу термін «резерви» використовується в подвійному значенні:

1) як запаси матеріальних ресурсів, які необхідні для непе- рервного здійснення процесу виробництва;

2) як вимірювані, ще не використані можливості розвитку та вдосконалення основного або інших видів діяльності відносно вже досягнутого рівня, тобто можливості підвищення ефективності виробництва.

Економічна сутність резервів як невикористаних можливостей полягає в забезпеченні стійкого розвитку суб’єкта господарювання в конкурентному середовищі. Саме про господарські резерви піде мова далі.

Для організації комплексного й цілеспрямованого пошуку резервів їх класифікують за різноманітними ознаками (табл. 7.1).

За місцем утворення виділяють резерви:

· внутрішньогосподарські – резерви, що виявляються та можуть бути використані лише на підприємстві, що досліджується; їх групують на резерви, що виникли в цеху, на виробничій ділянці, робочому місці;

· галузеві – резерви, що можуть бути виявлені лише на рівні галузі; пошук таких резервів належить до компетенції міністерств, відомств, асоціацій, концернів;

· регіональні – можуть бути виявлені та використані в межах певного географічного району;

Таблиця 7.1 – Класифікація господарських резервів

· національні – можуть бути виявлені шляхом проведення заходів на загальнодержавному рівні (наприклад, зміна форм власності, системи управління економікою тощо); виявлення та використання таких резервів не залежить від суб’єктів господарювання на мікрорівні, але може істотно впливати на результати їх діяльності.

За видами ресурсів виділяють резерви, пов’язані з підвищенням ефективності використання:

· трудових ресурсів – поліпшення використання робочого часу, підвищення кваліфікації кадрів, зростання продуктивності праці тощо;

· засобів праці – зміна застарілого устаткування, його модернізація, скорочення часу на ремонти, зменшення простоїв, підвищення продуктивності устаткування тощо;

· предметів праці – зменшення втрат матеріальних ресурсів у процесі виробництва, скорочення браку, допустима заміна сировини та матеріалів тощо.

Найважливішою умовою практичної реалізації резервів є їх збалансованість за всіма видами ресурсів. Це означає, що виявлені резерви повинні бути пов’язані між собою. Якщо ж за будь-яким ресурсом резервів не вистачає, то в розрахунок приймається найменша величина виявлених резервів.

За часом використання резерви поділяються на:

· поточні (короткострокові) – резерви, які можуть бути реалізовані протягом року (місяця, кварталу, півріччя тощо);

· перспективні (довгострокові) – резерви, які можуть бути реалізовані за проміжок часу, що перевищує один рік.

За стадіями життєвого циклу резерви поділяються на:

· передвиробничі – резерви, які виявляються на передвиробничій стадії; в процесі науково-дослідницьких та дослідно-конструк-торських робіт (НДДКР) виявляються резерви застосування більш досконалих конструкцій, технологій, матеріалів, розв’язується проблема зниження витрат на виробництво й експлуатацію виробів;

· виробничі – резерви, які виробляються на стадії виробництва продукції; тут можуть бути виявлені невикористані можливості скорочення втрат сировини, матеріалів, підвищення продуктивності праці за рахунок поліпшення організації виробництва, впровадження заходів науково-технічного прогресу тощо;

· експлуатаційні – резерви, які виявляються на стадії експлуатації виробів споживачем, наприклад, скорочення витрат на експлуатацію виробу.

За характером впливу на результати діяльності резерви поділяються на:

· резерви екстенсивного типу – резерви, що пов’язані з використанням у виробництві додаткових ресурсів (матеріальних, трудових, природних тощо); до них належать:

1) збільшення часу використання ресурсів (засобів праці, робочої сили, тривалості обороту оборотних засобів);

2) збільшення кількості ресурсів (кількості засобів праці, предметів праці, чисельності робочої сили);

3) усунення непродуктивного використання ресурсів;

· резерви інтенсивного типу – резерви, що пов’язані з найбільш повним і раціональним використанням наявного виробничого потенціалу; при цьому результати виробництва зростають швидше, ніж затрати на нього. Резервами інтенсивного типу є:

1) удосконалення якісних характеристик ресурсів (засобів праці, предметів праці, робочої сили;

2) удосконалення процесу функціонування ресурсів (технології виробництва, організації виробництва та праці, організації управління).

За способом виявлення резерви поділяються на:

· явні – резерви, які легко виявити за даними бухгалтерського обліку. Це очевидні втрати і перевитрати, які поділяються на:

1) безумовні – резерви, пов’язані з недопущенням безумовних втрат сировини, матеріалів, робочого часу (брак, недостача та псування продукції, виплачені штрафи тощо);

2) умовні втрати – перевитрачання ресурсів порівняно з чинними нормами на підприємстві;

· приховані – резерви, що можуть бути виявлені в результаті аналізу шляхом порівняння з іншими об’єктами.

За змістом резерви поділяються на:

· організаційно-технічні – резерви, пов’язані з удосконаленням техніки, технології, конструкції виробів, організації виробництва, праці, управління тощо;

· економічні – резерви, які передбачають зміни обсягу, структури, асортименту продукції, цін, тарифів тощо;

· соціально-психологічні – резерви, які пов’язані з рівнем освіти працівників, культурою виробництва, станом техніки безпеки тощо.

За ознакою стабільності можна виділити:

· стабільні резерви – вони повторюються з певною періодичністю, а відтак, вважаються постійно діючими;

· випадкові резерви – вони з’являються нерегулярно, від випадку до випадку, а тому називаються епізодичними.

Розглянута класифікація не вичерпує всі ознаки групування і види резервів. Вона лише систематизує підхід до їх пошуку. Наявність видів резервів залежить від конкретних умов діяльності й завдань кожного підприємства.

Виявляючи резерви господарської діяльності, необхідно спиратися на основні принципи їх пошуку.

1. Принцип науковості. Необхідно чітко знати економічну сутність господарських резервів, джерела та основні напрями їх пошуку,

методику й техніку їх розрахунку й узагальнення.

2. Принцип комплексності та системності. Пошук резервів повинен здійснюватися комплексно по всіх виробничих підрозділах і на всіх стадіях життєвого циклу продукції. Системний підхід до виявлення резервів означає вміння виявляти й узагальнювати їх з урахуванням взаємозв’язку та взаємообумовленості явищ, що вивчаються.

3. Принцип провідної ланки. В діяльності підприємства, при вивченні будь-якого показника можна визначити найбільш резервомісткий об’єкт. Так, в аналізі собівартості продукції виділяють ті затрати, які займають найбільшу питому вагу. Це дозволяє звузити коло робіт і зосередити зусилля на найбільш ефективному з точки зору резервів об’єкті.

4. Принцип виділення «вузьких місць». У діяльності підприємства виділяють об’єкти, що містять найбільше число упущень і втрат.

5. Принцип ранньої діагностики. Полягає в попередженні небажаних відхилень, які можуть з’явитися в ході виробничого процесу. Ліквідація таких відхилень дозволяє підвищити результативність виробництва. Чим оперативніше проводиться пошук резервів, тим більш ефективним є цей процес. Особливо важливе значення має скорочення часу між виявленням і освоєнням резервів.

6. Принцип комплектності. Пов’язаний із групуванням резервів за простими елементами процесу виробництва – предметами праці, засобами праці та живою працею. При цьому необхідно враховувати, що механізм кількісного сумування резервів за цими трьома групами факторів недопустимий. Це пов’язане з тим, що резерв по кожному з цих елементів повинен бути забезпечений резервами двох інших.

Комплектний резерв – це найменший із трьох резервів, його ще називають поточним і реальним. Максимальний резерв – це найбільший резерв із трьох визначених. Він не може бути використаний до тих пір, поки не будуть виявлені можливості збільшення обсягу виробництва продукції в такому ж розмірі і по двох інших групах факторів, тобто поки він не буде комплектним.

Різниця між максимальним і мінімальним резервами становить перспективний резерв, для використання якого потрібно продовжувати пошук резервів по двох інших групах факторів. Поки додаткові резерви не знайдено, перспективний резерв лишається некомплектним, а значить, нереальним.

7. Принцип попередження повторного підрахунку резервів. Повторний підрахунок резервів може виникнути при їх узагальненні, коли не враховується взаємодія різних факторів, від яких залежать результати господарської діяльності. Так, при визначенні резервів зниження собівартості продукції допускається їх повторний підрахунок, якщо окремо визначаються резерви за рахунок збільшення обсягів виробництва продукції і за рахунок недопущення перевитрати коштів по кожній статті затрат без урахування впливу першого фактора на другий. Відомо, що зі збільшенням обсягу виробництва продукції пропорційно зростають тільки суми змінних витрат, величина ж постійних витрат не змінюється. Якщо це не враховувати, то величина резервів зниження собівартості продукції виявиться завищеною.

Щоб виключити повторний підрахунок резервів, необхідно чітко уявляти взаємозв’язок, взаємодію та взаємопідпорядкованість усіх показників, на яких ґрунтується виявлення резервів.

8. Принцип реальності. При підрахунку резервів необхідно враховувати реальні можливості підприємства, а їх величина повинна бути підкріплена відповідними заходами.

9. Принцип оптимального поєднання різних видів аналізу. Використання різних видів аналізу та їх уміле поєднання (техніко-економічного, функціонально-вартісного, фінансового і т. ін.) дозволяє виявити можливості підвищення ефективності всіх сторін господарювання.