З поступовим збільшенням напруги між двома електродами, розміщеними в газі при нормальному тиску, виникає самостійний розряд, який називають іскровим. При цьому повітряний проміжок між електродами пронизується яскраво світним тонким каналом зигзагоподібної форми з розгалуженнями (рис. 11.5). Іскровий розряд у газах — це пробій газового діелектрика, який відбувається у разі досягнення певної напруженості електричного поля Ек (критична напруженість поля, або напруга пробою). Ця напруженість залежить від роду газу, його стану та від форми електродів. Для повітря за нормальних умов Ек ≈ 3∙106 В/м. Критичне значення напруженості майже лінійно залежить від тиску газу в широкому його інтервалі, тобто
. (11.18)
Однак після того як розрядний проміжок «пробито» іскровим каналом, опір цього проміжку стає малим і крізь канал проходить короткочасний імпульс струму великого значення, що зумовлює виділення великої кількості теплоти. При цьому температура газу в розрядному проміжку досягає 104 К. Миттєво нагрітий газ розширюється з утворенням циліндричних ударних хвиль. Це супроводжується звуковими ефектами (тріск або грім).
Рис.11.5 Рис.11.6
Досліди показують, що канали іскрового розряду починають зростати іноді від позитивного електрода, іноді від негативного, а іноді навіть від якоїсь точки між ними.
Напруженість поля біля електродів залежить від кривизни поверхні електрода. Тому мінімальні напруги, при яких для даної відстані між електродами починається іскровий розряд, неоднакові для електродів різної форми. Так, при напрузі 105 В у повітрі за нормальних умов іскровий розряд між вістрями відбувається у проміжку 220 мм, а між плоскими електродами — у проміжку 36,7 мм. Якщо зменшувати відстань між електродами при постійній напрузі, то напруженість електричного поля в газовому проміжку буде зростати і при досягненні критичної напруженості Ек відбувається іскровий розряд. Чим більша відстань між електродами, тим більша напруга потрібна між ними, при якій вперше проскочить іскра. Така залежність розміру іскрового проміжку від напруги покладена в основу роботи високовольтного іскрового вольтметра.
Розглянемо механізм утворення іскрового розряду. Спочатку вважали, що іскровий розряд зумовлений тими самими процесами, що і тліючий розряд, тобто об'ємною іонізацією молекул електронами і вторинною електронною емісією позитивних іонів. Однак, як показав дослід, ці процеси не можуть пояснити ряду особливостей утворення іскрового розряду. Так, згідно з наведеним механізмом розряду час для розвитку іскри має бути близько 10-4—10-5 с. Осцилографічні дослідження показують, що час розвитку іскрового розряду значно менший і становить 10-7—10-8 с. Механізм розвитку іскрового розряду пояснюється стримерною теорією розряду, яку розробили у 1940 р. Д. Мік і Т. Льоб. Ця теорія якісно пояснює основні особливості розряду. Згідно з цією теорією виникненню яскраво світного каналу іскри передує поява світних областей підвищеної провідності — стримерів, їхнє зародження пояснюється виникненням електронних лавин біля катода. Під дією стримерів відбувається іонізація і збудження атомів та молекул газу. Світлові кванти, що випромінюються збудженими атомами та молекулами на шляху руху до анода, іонізують газ і створюють початки нових стримерів. Таким чином, причиною виникнення стримерів є не тільки утворення електронних лавин внаслідок ударної іонізації, а й іонізація газу випромінюванням, що виникає в самому розряді (фотоіонізація).
Після електронної лавини, що виникла біля катода внаслідок фотоіонізації, відбувається виникнення нових лавин. Ці лавини при своєму розвитку породжують інші лавини. Такий процес відбувається досить швидко. Поки перша лавина досягне розмірів АВ, область підвищеної іонізації (стример) матиме розміри СП (рис 11.6: лавини умовно зображені заштрихованими конусами, а хвилястими лініями показано напрям поширення випромінювання від областей підвищеної іонізації).
У твердих і рідких діелектриках іскровий розряд є основною формою самостійної провідності і зв'язаний з руйнуванням самого діелектрика. У твердих діелектриках іскра залишає отвір, тому слово «пробій» відповідає своєму змістові.
Поряд із стримерами, що поширюються від катода до анода (негативні стримери), існують також стримери, що поширюються від анода до катода (позитивні стримери).