ОРГАНІЗАЦІЯ ПРОГРАМ

До основних показників оцінювання цінності інвестиційного проекту належать такі.

1. Чистий дисконтний прибуток(Net Pesent Value) являє собою різницю між поточними дисконтованими вигодами і поточними дисконтованими витратами за весь термін служби інвестиційного проекту. Під вигодами розуміють грошовий потік – суму доходів й амортизаційних відрахувань.

де – вигоди (результати)проекту, що будуть досягнуті на t-му кроці розрахунку; С_t – витрати, що здійснюються на t-му кроці.

Значення чистого дисконтного прибутку (ЧДП) показує, чи одержить інвестор прибуток від проекту з урахуванням дисконтованих потоків готівки і його ризикованості. Як правило, ЧДП виступає критерієм вибору оптимального варіанта інвестиційного проекту. Наприкінці t-го року у випадку ліквідації активів необхідно включати в проект чисту ліквідаційну вартість і визначати різницю між вартістю ліквідації проекту і витратами на ліквідацію.

Недоліки показника:

- не стимулює обсяг інвестування: вигоди і витрати за одним варіантом можуть бути більшими, за іншим меншими, а різниця може виявитися постійною;

- ставку дисконту r у розрахунку ЧДП вважають постійною, хоча реально вона може змінюватися.

2. Індекс прибутковості (Prfitability Index) (IП) Усуває недоліки ЧДП, являє собою відношення суми зведених ефектів до суми капітальних вкладень:

де К – сума капітальних вкладень.

Цей показник дає можливість порівнювати варіанти інвестиційних проектів за максимумом показника. Якщо ЧДП > 0, то ІП >1, – проект ефективний. І навпаки, якщо ЧДП < 0, то ІП<1, –проект не ефективний.

3. Внутрішня ставка рентабельності(Inernal Rate of Retern) (ВСР).

Це така норма дисконту, за якої величина зведених дисконтних ефектів дорівнює зведеним капітальним вкладенням. Тобто виконують розрахунок гранично-припустимої ставки, яки інвестор не повинен перевищити, щоб інвестиційний проект ще не став збитковим:

ВСР можна розрахувати графічно за допомогою ЧДП (дві точки на графіку).

Особливості показника: він не завжди існує; може мати більше одного розв’язку. У цьому випадку рекомендується використовувати найбільше значення. Якщо ЧДП і ВСР приводять до протилежного результату, то перевага віддається ЧДП.

4. Строк окупності – це мінімальний тимчасовий інтервал від початку життєвого циклу, за межами якого ЧДП стає і продовжує залишатися додатним, тобто це період часу, починаючи з якого усі витрати компенсуються отриманими вигодами.

де Т_ц – період життєвого циклу проекту.

За допомогою показників можна розрахувати ефективність трьох видів: комерційну, бюджетна й економічну.

Комерційну ефективністьрозраховують на підприємствах, організаціях, об'єднаннях, для окремих юридичних осіб незалежно від форм власності.

Особливість розрахунку: ефект, що створюється впродовж одного кроку, вимірюють у реальних коштах; він може бути позитивним і негативним. Поняття «реальні кошти» від інших економічних категорій відрізняється періодом часу між оплатою і фактичним надходженням грошей. За допомогою комерційної ефективності оцінюється фінансовий стан підприємства.

Бюджетну ефективність використовують для обґрунтування передбачених у проекті пропозицій держави, обласної міської чи фінансової підтримки.

Особливості: у розрахунку витрат і витрат (включаються у витрати: кошти, виділені для прямого бюджетного фінансування; кредити банків; прямі грошові асигнування на надбавки до ринкових цін; виплати допомоги по безробіттю, пов'язані зі здійснення проекту; оплати по державних цінних паперах). У доходи включаються: ПДВ та інші податкові надходження; рентові платежі (за воду, землю); мита, акції, емісійний дохід від випуску цінних паперів .

Економічну ефективність використовують для великомасштабних інвестиційних проектів.

Особливість: потреба оцінювати з погляду всього народного господарства. Результати економічної ефективності: кінцеві виробничі і фінансові результати; соціальні й економічні результати; прямі фінансові результати, кредити і позики іноземних державам.

ОРГАНІЗАЦІЯ ПРОГРАМ

Єдиний спосіб вивчати нову мову програмування - писати на ній програми.

Б.Керніган

1) Основи алгоритмізації.

2) Визначення мов програмування.

3) Загальна схема підготовки програм до виконання.

Основи алгоритмізації.

1) Визначення алгоритму і його властивості. єдиний

2) Способи опису.

3) Типи алгоритмів.

a) Лінійний.

b) Розгалужений.

c) Циклічний.

4) Основні структури, що використовуються при описі алгоритмів.

Алгоритм - це опис послідовності дій, які приводять до досягнення визначеної мети.

Вірно розроблений алгоритм повинен мати наступні основні властивості:

- визначеність: використання алгоритму для одних і тих же висхідних даних повинно приводити до одного результату;

- масовість: алгоритм може бути використано для рішення довільної задачі з класу задач, для яких він призначений;

- результативність: результат повинно бути досягнуто за кінцеве число кроків.

Алгоритм рішення можна описати різними способами:

- словесно-покроково: перелік дій описується за допомогою природної мови;

- за допомогою операторного запису: послідовність дій відображається за допомогою символів-операторів, кожен з яких виконує визначену функцію;

- за допомогою графічних символів (схема алгоритму): є найбільш наглядним способом представлення алгоритмів, регламентується стандартом і використовується в професіональному програмуванні. Алгоритм зображується у вигляді послідовності блоків (графічних символів), що пропонують виконання окремих функцій, і зв’язків між ними. Перелік графічних символів приведено в додатку А.

- за допомогою спеціальної алгоритмічної мови: ця мова являє собою систему позначень і правил для запису і виконання алгоритмів, наближену до звичної мови і наближену до мов програмування.

По характеру зв’язків між операціями, що виконуються в алгоритмі, розрізнюють лінійні, розгалужені і циклічні алгоритми.

В лінійних алгоритмах всі операції виконуються послідовно в порядку їх розташування в алгоритмі. Такий порядок називається природнім.

Наприклад: розробити алгоритм розрахунку площини прямокутного трикутника.

З математики відомо, що таку площину можна визначити як , де a,b - катети трикутника. Таким чином, спочатку необхідно ввести значення катетів, визначити площину і вивести результат. Це буде словесно-покроковий алгоритм.

Схема алгоритму буде наступною:

Алгоритм називається розгалуженим, якщо в результаті перевірки де-якої умови може бути вибрано один з кількох можливих шляхів подальших дій.

Приклад 1 ( виконання дій в двох випадках): визначити, чи є задане число парним.

Приклад 2 ( виконання дій в одному випадку): якщо задане число є додатнім, то збільшити його в 10 разів.

Приклад 3 (множинний вибір): вивести відповідне сповіщення в залежності від введеного символу - це латинська буква, чи цифра, чи буква кирилиці, чи інший символ.

Множинний вибір можна представити і в іншій формі:

Циклічні алгоритми використовуються в тому разі, коли виникає необхідність багаторазового повтору однотипних дій при різних значення параметрів, що визначають ці дії.

Ділянки програми, що реалізовують повтори, називаються циклами. Кожен цикл має початок, де можуть формуватись висхідні дані, і кінець, де перевіряється умова завершення циклу. Дії, що повторюються в циклі, називаються тілом циклу.

Циклічні алгоритми можуть бути двох типів: з заданим числом повторів і з зарані не відомим числом повторів.

Приклади 1-3 відносяться до першого типу, а приклад 4 - до другого.

Приклад 1. Знайти суму 10 введених значень.

Міркуємо: накопичення суми необхідно починати з нуля, тілом циклу будуть дії по вводу наступного числа і додавання його до суми. Тіло циклу необхідно повторити 10 разів, ці рази необхідно рахувати. Для їх підрахунку введемо змінну, наприклад „і”, яка повинна змінюватись від 1 до 10, збільшуючись на 1 після кожного циклу. Умовою завершення циклу буде значення і=10. Результатом буде накопичена сума, яку необхідно вивести.

Приклад 2. Знайти кількість позитивних значень в послідовності 10 введених значень.

Приклад 3. Знайти максимальне значення в послідовності 10 введених значень.

Міркуємо: щоб знайти максимальне значення, необхідно на кожному кроці запам’ятовувати найбільше значення. Для цього нове значення необхідно зрівняти з тим, що запам’ятовано і, якщо нове значення більше попереднього, запам’ятати нове значення. Перше число, що буде вводитись, зрівнювати нема з чим, тому воно буде запам’ятовано, як найбільше в змінній max.

Приклад 4. Вивести таблицю значень функції Y = 17 + X² на проміжку [5,25] з кроком 1.5.

Основні структури, що використовуються при описі алгоритмів: слідування, розгалуження і повтори.