У процесі реорганізації підприємства слід виконати низку необхідних передумов та вимог, а саме:
— провести Due Diligence або іншу аналітичну роботу щодо оцінювання доцільності реорганізації;
— відповідно до законодавства оформити рішення щодо реорганізації;
— скласти реорганізаційну угоду та план реорганізації;
— узгодити план реорганізації з податковими органами;
— урахувати в плані реорганізації законодавчі вимоги щодо захисту інтересів кредиторів підприємства;
— урахувати вимоги Порядку реєстрації випуску акцій та інформації про їх емісію під час реорганізації товариств (у разі реорганізації АТ);
— урахувати законодавчі вимоги щодо державної реєстрації реорганізованих суб'єктів господарювання;
— узгодити план реорганізації з вимогами антимонопольного законодавства.
Аналітичне супроводження операцій з реорганізації підприємств здійснюється на основі проведення Due Diligence.
Рішення щодо реорганізації приймаються загальними зборами власників підприємства після детального економіко-правового обґрунтування менеджментом доцільності такої операції. Доведення до носіїв рішень переваг реорганізації здійснюється під час доповіді про реорганізацію. У доповіді акцентується увага на основних завданнях та мотивах реорганізації, у загальних рисах розкривається реорганізаційний процес та його фінансово-правові наслідки для власників.
Проводячи реорганізацію, спрямовану на укрупнення, необхідно визначитися з таргет-підприємством, обрати оптимальну форму реорганізації та перевірити ступінь відповідності запланованої угоди вимогам антимонопольного законодавства. Антимонопольним Законом України передбачено, що в окремих випадках з метою запобігання монополізації ринків такі види реорганізації, як злиття, поглинання, приєднання, можуть бути здійснені лише за умови одержання згоди на це Антимонопольного комітету. У зв'язку з цим до складу робочих груп з питань реорганізації можуть входити також представники Антимонопольного комітету України. Зазначимо, що в Україні монопольним вважається становище підприємця, частка якого на ринку певного товару перевищує 35 %.
Ключовими документами, які складаються під час реорганізації підприємств, є:
· реорганізаційна угода (або угода на придбання підприємства) та
· передавальний (розподільний) баланс.
Передавальний баланс складається у разі злиття чи приєднання підприємств, а Роздільний баланс — при поділі чи виділенні.
Угода про умови проведення реорганізації та план реорганізації визначає права і обов'язки сторін у процесі реорганізації і має забезпечувати оперативне її проведення та безперебійну роботу підприємств.
Угода з реорганізації має регламентувати такі питання:
• призначення персонального складу комісій для проведення реорганізації у складі представників підприємств, що реорганізуються;
• повний перелік та обсяг активів і пасивів підприємств, що реорганізуються, які підлягають прийманню-передаванню в обмін на корпоративні права правонаступника, а також строки та порядок оформлення такого передавання;
• перелік документів фінансового та інших видів обліку, не закінчених діловодством справ, бланків суворої звітності, архівів чи описів архівів, що підлягають прийманню-передаванню, а також строки передавання;
• пропорції (коефіцієнти) обміну корпоративних прав реорганізованих підприємств на корпоративні права підприємств, які є їх правонаступниками, а також суми можливих доплат (чи компенсацій);
• строки обміну акцій (свідоцтв про внесок до статутного капіталу) акціонері» (учасників) підприємства, що реорганізується, на акції (свідоцтва про внесок до статутного капіталу) акціонерів (учасників) підприємства-правонаступника, порядок продажу акцій (часток) акціонерами (учасниками) та інші організаційні питання, пов'язані з формуванням статутного капіталу;
• права, які надаватимуться підприємством-правонаступником власникам корпоративних прав, інших цінних паперів та спеціальних прав, емітованих підприємствами, що припиняють свою діяльність у результаті реорганізації;
• економіко-правові наслідки реорганізаційних заходів для працівників підприємств, що реорганізуються.
Приймаючи фінансові рішення в процесі реорганізації підприємств, слід ураховувати податковий аспект, зокрема:
· порядок передавання податкових зобов'язань реорганізованого платника податків підприємствам-правонаступникам,
· можливість виникнення об'єкта оподаткування в результаті засвідчення у звітності можливих прихованих резервів.
При здійсненні передання майнових прав та обов'язків слід ураховувати те, що передання активів від одного підприємства іншому не оподатковуються лише в тому разі, якщо це передання здійснюється як внесок одного підприємства в статутний капітал іншого для формування цілісного майнового комплексу останнього в обмін на його корпоративні права.
Згідно з податковим законодавством, реорганізацією платника податків вважаєтьсязміна його правового статусу, яка передбачає будь-яку з таких дій або їх поєднання:
а)зміну назви платника податків, а для господарських товариств — зміну організаційно-правового статусу підприємства, що тягне за собою зміну їх ідентифікаційного та/або податкового номера;
б) злиття платника податків, а саме: передання його активів до статутних фондів інших платників податків, унаслідок чого відбувається ліквідація юридичного статусу платника податків, який зливається з іншими;
в) розподіл платника податків на кілька осіб, зокрема розподіл його активів між статутними фондами новостворених юридичних осіб та/або фізичними особами, внаслідок якого відбувається ліквідація юридичного статусу платника податків, що реорганізується;
г) виділення з платника податків інших платників податків, а саме: передання частини активів платника податків, що реорганізовується, до статутних фондів інших платників податків в обмін на їхні корпоративні права, унаслідок якого не відбувається ліквідації платника податків, що реорганізовується.
Узгодження плану реорганізації з податковими органами. Якщо податковий орган установлює, що план реорганізації призводить або може в майбутньому призвести до неналежного погашення податкових зобов'язань або податкового боргу, він має право прийняти рішення про:
• розподіл суми податкових зобов'язань або податкового боргу між платниками податків, що виникають унаслідок реорганізації, виходячи з очікуваної прибутковості (ліквідності) кожного такого платника податків, без застосування принципу пропорційного розподілу;
• погашення податкових зобов'язань, забезпечених податковою заставою, до проведення такої реорганізації;
• установлення солідарної відповідальності за сплату податкових зобов'язань платника податку, що реорганізовується, стосовно всіх осіб, створених у процесі реорганізації, що тягне за собою застосування режиму податкової застави щодо усіх активів таких осіб;
• поширення права податкової застави на всі активи платника податків, який створюється через об'єднання інших платників податків, якщо один або більше з них мали податкові зобов'язання або податковий борг, забезпечений податковою заставою.
Після прийняття загальними зборами власників підприємств рішення щодо реорганізації про це слід письмово повідомити кожного з кредиторів.
У разі злиття, приєднання, виділення, поділу чи перетворення слід дотримуватися законодавчих вимог щодо захисту інтересів кредиторів, зокрема вимог щодо переведення боргу па правонаступників. Ці вимоги зводяться до такого:
а) переведення боржником свого боргу на іншу особу допускається лише за згодою кредитора;
б) новий боржник вправі висувати проти вимоги кредитора всі заперечення, засновані на відносинах між кредитором і первісним боржником;
в) порука і встановлена третьою особою застава припиняються з переведенням боргу, якщо поручитель або заставодавець не виявив згоди відповідати за нового боржника;
г) перевідступлення вимоги і переведення боргу, що ґрунтуються на угоді, укладеній у письмовій формі, мають бути вчинені в простій письмовій формі.
Кредитори підприємства, що реорганізується можуть вимагати від нього припинення або дострокового виконання зобов'язання.
Реорганізація не може бути завершена до вирішення проблематики заборгованості. При цьому кредитор може звернутися з письмовою вимогою про здійснення підприємством-боржником однієї з дій: забезпечення виконання зобов'язань через укладання договорів застави чи поруки; дострокового виконання зобов'язань та відшкодування збитків, якщо інше не передбачено угодою між підприємством, що реорганізується, та боржником.
9.3. Due Diligenceу системі антикризового управління
Поняття Due Diligence набуло широкого використання серед фінансових менеджерів, аналітиків, юридичних консультантів починаючи з другої половини 90-х років минулого сторіччя для характеристики комплексного аналітичного супроводження операцій з реорганізації, Mergers&Acquisition (М&А), антикризового управління.
Термін походить від англійського Diligence, що означає ретельність, точність, старанність та Due — належний, акуратний, відповідний. Отже, поняття Due Diligence можна перекласти як «з необхідною (належною) ретельністю».
В економічному розумінні термін Due Diligence означає глибокий і комплексний аналіз усіх аспектів фінансово-господарської діяльності підприємства: організаційних, правових, фінансових, маркетингових, податкових, політичних, ринкових, технологічних і т. п.
Необхідність проведення Due Diligenceвиникає в таких випадках:
— у процесі прийняття рішення про допуск цінних паперів до котирування на біржі (ІРО);
— у разі залучення власного капіталу підприємствами, корпоративні права яких не мають обігу на ринку (Private Equity);
— у процесі реорганізації підприємств;
— у процесі здійснення операцій типу Mergers&Acquisition;
— у процесі санації підприємств.
Due Diligenceє необхідною передумовою прийняття рішення великими компаніями щодо придбання (чи поглинання) інших підприємств (операції типу Mergers&Acquisition).
Наприклад, перед купівлею українського банку «Аваль» австрійським Райффайзенбанком у 2005 р. Due Diligence(або передпродажний аудит) щодо «Авалю» був здійснений з боку представників покупця. Такий аудит був досить ретельним і тривав близько двох місяців. Цікаво те, що керівництво «Авалю» дозволило здійснити Due Diligenceдіяльності банку й іншому претенденту на купівлю.
Головною метою Due Diligenceє мінімізація ризиків інвесторів при здійсненні операцій М&А на основі аналізу шансів та ризиків, пов'язаних з відповідними інвестиціями. У разі виявлення істотних ризиків вартість об'єкта інвестування суттєво зменшується. Якщо продавці не готові до адекватного зменшення ціни підприємства, за результатами Due Diligence може бути прийняте рішення щодо припинення переговорів про придбання (чи реорганізацію).
У процесі Due Diligenceмають бути виявлені так звані Deal Breakers (підвищені небезпеки) — обставини, що характеризують високий рівень ризику вкладень у тарґет-підприємство, за неможливості усунення яких слід відмовитися від трансакції. До типових прикладів Deal Breakers можна віднести такі обставини:
— наведені в бізнес-плані великі клієнти підприємства до таких не належать;
— занижені значення потреби в капіталі для реалізації запланованих антикризових заходів;
— наявність незавершених судових процедур, у яких задіяне підприємство — об’єкт інвестування;
— невирішені конфлікти навколо прав власності;
— відсутність ліцензій {інших прав) на здійснення діяльності, передбаченої в бізнес-планах;
— невідповідність технологій вимогам природоохоронного законодавства.
Рис. 8.2. Місце Due Diligenceв процесі прийняття рішення про здійснення операції реорганізації (придбання, поглинання) підприємства
Одне із важливих завдань Due Diligenceполягає в об'єктивному визначенні реальної вартості підприємства, яке є об'єктом аналізу (ціни таргет-підприємства). На основі одержаної інформації приймаються рішення щодо доцільності здійснення придбання чи реорганізації підприємства, розраховуються пропорції обміну корпоративних прав, розробляються заходи з ризик-менеджменту.
Якщо реорганізація (придбання, поглинання) здійснюється в рамках фінансової санації підприємства, то Due Diligence проводиться під час санаційного аудиту. Верифікація бізнес-планів (у тому числі планів санації) таргет-підприємства належить до важливих завдань Due Diligence.
Користувачем звіту (рапорту) за результатами Due Diligenceє потенційний покупець підприємства (чи інвестор, санатор). У звіті має міститися відповідь на такі питання:
—наскільки планові інвестиції в тарґет-підприємство відповідають стратегічним цілям інвестора?
—чи існують Deal Breakers і можливості їх усунення до чи після трансакції?
—якими мають бути оптимальні умови угоди (ціпа, терміни, форми та умови розрахунків тощо)?
Неякісний Due Diligenceможе мати катастрофічні наслідки як для таргет-підприємства, так і для інвестора. Повчальним прикладом у цьому разі може стати невдала санація будівельного підприємства Meir&Jaggi (Швейцарія), спробу якої було здійснено інвестором — Brun Hoilding. Всього через три місяці після операції придбання Меіг&Jaggi було прийнято рішення щодо ліквідації цього підприємства, наслідком чого стало звільнення 650 працівників. За повідомленнями нових власників, фінансова криза на підприємстві була значно глибшою, ніж це випливало з попереднього аналізу та Інформації колишніх власників. Так, з документації та санаційних планів, наданих попередніми власниками, випливало, що витрати на фінансове оздоровлення складають від 8 до 15 мли франків. Водночас у результаті вивчення реальної ситуації на підприємстві новим менеджментом з'ясувалося, що для реалізації антикризових заходів лише протягом першого року санації необхідно 30—40 мли франків, що було непосильним тягарем для інвестора. У результаті того, що санатор не тільки поніс витрати на придбання фінансове неспроможного підприємства, а й інвестував значну суму коштів у антикризові заходи, він сам опинився під загрозою фінансової кризи. Інвестор спробував зробити юридичні заходи впливу щодо колишніх власників фінансове неспроможного підприємства, однак такі заходи виявилися запізнілими. Основною причиною ситуації, що склалася, був неякісний Due Diligence.
Due Diligence с важливою складовою корпоративного управління (Corporate Governance), оскільки забезпечує інформаційну транспарентність операцій реорганізації (М&А) та сприяє захисту інтересів власників корпоративних прав.
9.4. Укрупнення підприємств
