Методи боротьби з шумами та вібраціями можна підрозділити на дві групи:
- методи, що реалізуються під час проектування устаткування та технологічних процесів;
- методи, що застосовуються під час будівельно-планувальних робіт.
Методи першої групи забезпечують попередження виникнення вібрацій та шумів. До конструкторських та технологічних заходів відносяться:
- вдосконалення кінематичних схем механізмів;
- знаходження найкращих конструктивних форм для безударної взаємодії деталей у вузлах механізмів та машин, плавного обтікання конструкцій повітряними потоками чи струменями;
- зміна жорсткості або маси для зменшення амплітуд коливань та попередження резонансу;
- використання матеріалів, що поглинають енергію коливань;
- забезпечення мінімальних зазорів у вузлах механізмів;
- центрування та балансування деталей, що рухаються і т.ін.
Але не завжди технічно або економічно можливо зменшити вібрацію та шум безпосередньо у джерелах їх виникнення і тоді застосовуються засоби (пристрої, будівельні конструкції і т.ін.), що перешкоджають розповсюдженню коливань.
Обладнання, що створює вібрації встановлюється на пружні прокладки, амортизатори (пружинні, гідравлічні, пневматичні та ін.), „плаваючі” фундаменти, застосовується оптимальне розміщення виробничих будівель на території підприємства (планування території), використовуються звукоізолюючі та звукопоглинаючі конструкції та матеріали.
При плануванні території підприємств шумні виробництва та підрозділи концентруються в одному місці, визначається необхідна відстань між шумними та тихими підрозділами (будівлями), дотримуються правильного орієнтування віконних прорізів, використовуються зони шумозахисних зелених насаджень, застосовуються звукоізолюючі та звукопоглинаючі конструкції.
