Систематичні погрішності вимірювальних установок проаналізовані в розлілі 3. Детермінований характер такої погрішності дозволяє успішно виключати її з результату вимірів.
Для виключення систематичних погрішностей використовують схемні і конструктивні прийоми (зокрема, див. родіп 2), які реалізуються в процесі проектування і виготовлення вимірювальної апаратури, а також методичні прийоми, пов'язані з оптимальною організацією вимірювального експерименту і обробкою даних. Систематичні погрішності будь-якого вигляду представляють найбільшу небезпеку в тих випадках, коли про їх існування дослідник не підозрює або має обмежену інформацію. Аби виявити систематичну погрішність, рекомендується вимірювати еталонні значення вхідної величини і зіставляти результати з дійсними значеннями.
Для виключення впливу систематичних погрішностей на результат виміру застосовують методи поправок, заміщення і компенсації погрішностей по знаку.
Метод поправок базується на результатах попереднього експерименту, в якому досліджуються дії зовнішніх чинників (температури, тиску, вологості, магнітних і електричних полів і т. п.). За результатами цього експерименту отримують поправочні формули, будують графіки або таблиці поправок, використовувані згодом при експлуатації приладів.
Метод заміщення застосовують при вимірі, наприклад, механічних величин за допомогою ємкісних і індуктивних датчиків. Для оцінки впливу ємкості на землю, ємкостей і індуктивностей дротів у вимірювальний ланцюг замість датчика включають зразкову ємкість або індуктивність.
Метод компенсації похибок по знаку полягає в такій постановці дослідів, при якій погрішність якого-небудь джерела входить в результат виміру один раз із знаком плюс, а інший - із знаком мінус. Наприклад, відомо, що при калібруванні термоамперметрів на постійному струмі виникає систематична похибка, визначувана ефектом Пельтьє. При проходженні струму 1Х через підігрівач термопари - вона розвиває термо-е.д.с.
et° = k1lx2 ± k2lx, (5.20)
де k1 і k2 - постійні коефіцієнти, а знаки ± визначаються напрямом струму lХ у підігрівачі.
Визначивши значення термо-э.д.с. e't° і e''t°, відповідні різним напрямам струму lХ, і узявши середньоарифметичне їх значення, знаходять дійснє значення et°. Похибка, визначувана другим членом рівняння (5.20), повністю компенсуватиметься. Розглянутий метод відомий також під назвою методу двократного виміру.
Для виключення прогресивної похибки, що збільшується або зменшується пропорційно часу, застосовують метод, симетричних спостережень, який полягає в наступному. Беруть напіврізницю значень вимірюваної величини при першому і останньому вимірі, ділять її на число вимірів без одиниці і отримане число вносять як поправку в значення вимірюваної величини при визначенні результату другого виміру, подвоєне число - в результат третього виміру, потрійне - в результат четвертого і так далі Цей метод зручний, наприклад, для вимірювальних пристроїв, що живляться безпосередньо від акумулятора.
Ефективним способом виключення періодичних інструментальних похибок або змінних по складному закону є складання поправочних таблиць або графіків на підставі результатів експериментального вивчення залежності свідчення приладу від зміни зовнішніх умов і інших причин (див. далі).
