Умови автоматичного складання:
- суміщення осей вала і втулки (отвору)
- обов’язковий поворот однієї з з’єднуваних деталей навколо осі при одночасному осьовому переміщенні для здійснення з’єднання.
Для суміщення шпонки і шпонкового пазу, або суміщення шліцевого отвору і валу застосовуються два способи:
- поворот однієї з деталей навколо осі при одночасному прикладанні осьової сили достатньої для з’єднання
- точне орієнтування шпонки валу і шпонкового пазу втулки, або шліцевої поверхні валу і шліцевої поверхні отвору
Процес складання слід розглядати як просторову задачу, при розв’язанні якої ставиться мета досягти точність відносного положення з’єднуваних деталей.
Розробляючи технологічний процес автоматичного складання необхідно здійснювати за рахунок досягнення потрібної точності виробу, використовуючи теорію базування і розмірних ланцюгів.
Використання принципу найкоротшого шляху при автоматичному складанні дозволяє розраховувати допуски розмірів базу вальних пристроїв, складального комплекту, забезпечує досягнення потрібної точності методом повної взаємозамінності.
Незалежно від обраної схеми базування складання з’єднань можливе при умові двох зміщень і поворотів деталі в межах похибки на не збігання осей і похибки відносного положення їх поверхонь.
Основний принцип вибору оптимальної схеми базування – виконання принципу суміщення баз, тобто використання як бази тих поверхонь деталі по яких відбувається з’єднання.
8.8 Способи складання
Автоматизоване складання здійснюється за допомогою промислових роботів і на автоматичних складальних машинах (складальні автомати)
