русс | укр

Мови програмуванняВідео уроки php mysqlПаскальСіАсемблерJavaMatlabPhpHtmlJavaScriptCSSC#DelphiТурбо Пролог

Компьютерные сетиСистемное программное обеспечениеИнформационные технологииПрограммирование


Linux Unix Алгоритмічні мови Архітектура мікроконтролерів Введення в розробку розподілених інформаційних систем Дискретна математика Інформаційне обслуговування користувачів Інформація та моделювання в управлінні виробництвом Комп'ютерна графіка Лекції


Способи відносного орієнтування з’єднуваних деталей


Дата додавання: 2014-05-03; переглядів: 1059.


Основною задачею відносного орієнтування деталей є забезпечення умов їх з’єднання. Є суміщення двох основних типів: вал – отвір, площина – площина. Для суміщення першого типу потрібно сумістити осі валу і отвору в межах допуску. Для суміщення елементів другого типу без центрувальних поверхонь, доводиться застосовувати знаки за допомогою яких визначають положення центрувального отвору площин.

Всю сукупність способів відносного орієнтування деталей поділяються на дві групи:

- складання при жорсткому базуванні

- складання на плаваючих базах

Орієнтація деталей при автоматичному складанні

Спосіб 1.1 використовується в тих випадках, коли гарантований зазор між валом і отвором задовольняє умові, де ωy1y2 - відповідно похибка встановлення втулки у пристрої і валу в схваті роботу. eВ – похибка позиціювання схвата робота. При цьому потрібно враховувати обидві площини. Даний спосіб орієнтування найбільш простий і передбачає найменші апаратурні витрати. Але може бути застосований для складання вузлів, які мають великі зазори.

 

Спосіб 1.2 використовується коли задовольняється умова, де ωy1y2 - відповідно похибки установки вала і втулки в схватах робота. εпв - похибка відносного розташування захватних пристроїв.

 

Спосіб 2.1 – сканування – спостереження відносного орієнтування з’єднуваних деталей шляхом надання їм відносного руху за спеціальною траєкторією в площині перпендикулярній напрямку складання. Пристрій який забезпечує сканування деталі може розташовуватися як в захватному пристрої, так і в стаціонарних пристроях.

Кероване орієнтування потребує інформації про взаємне розташування з’єднуваних поверхонь. Для цього потрібна інформація, яка виробляється з допомогою давачів. При цьому можуть використовуватися давачі контактної дії, індуктивні, голографічні.

При з’єднанні деталей виникають 2 стани:

- заїдання – створення опору безпосередньому руху складання

- заклинювання – робить складання неможливим

Щоб виключити заклинювання і зменшити імовірність заїдання необхідно забезпечити піддатливість деталі, яка б давала можливість само орієнтування деталей.

 


<== попередня лекція | наступна лекція ==>
Метод регулювання | Схеми базування при автоматичному складанні


Онлайн система числення Калькулятор онлайн звичайний Науковий калькулятор онлайн