1. Революційні зміни в комунікаціях, інформаційних технологіях привели до небувалого посилення взаємозв'язаної і взаємозалежності країн світу.
Нова информационо-ориентированная економіка з принципово новим об'ємом інформації, яка підлягає переробці, формує новий глобальний механізм ухвалення рішень, новий розклад обов'язків і відповідальності. Має місце швидке поширення інформації, знань по планеті, обмін ними, посилюється залежність від джерел інформації (Інтернет і ін.)
2. Зростання економічної взаємозалежності країн неминуче веде до уніфікації норм права, способу життя, культурних цінностей, стилю поведінки. Цей процес відбувається як стихійно, так і під впливом міжнародних структур.
Втрачається, слабшає національна самобутність. Наприклад: поширення СНС; - встановлення єдиних стандартів типа ISSO, «Євро – 1-5»;- вимога з боку європейських структур відміни страти в різних країнах; - ПДВ; - вимоги заборони на дитячу працю (суперечливе для деяких бідних країн), - кіно, - телебачення, - реклама і тому подібне
3. Активне включення в світове господарство значної частини країн «третього світу». Все більше держав відходять від колоніального способу участі в світовому господарстві (як «сировинного придатка»).
Хоча в кінці ХХ століття ще прийнято говорити про «периферію» світової економіки, але це вже частина, досить помітна, світової економіки.
Йдеться, перш за все, про НІС – т.з. нових індустріальних країнах. Це свого роду «авангард» третього світу, який активно відривається від нього.
Шляхи: - залучення ПЗІ, - створення філій ТНК, - використання передового досвіду конкурентоспроможності продукції цих країн, в т.ч. на світових ринках.
А найбільш відсталі країни?
Посилення взаємозалежності світу наводить до того, що елементи соціально-економічної дикості людини і суспільства (голод, хвороби, епідемії, релігія) перестають бути проблемою лише цих окремих країн і
стають загальною проблемою всього людства, загрозливій його безпеці, перспективам його прогресу, самому збереженню життя на планеті.
4. Значне посилення мобільності капіталу в глобальному масштабі (і реального, і грошового (фінансового).
Реальний капітал:
- Прогрес транспорту: контейнерні перевезення, широкофюзеляжні літаки, автобани, поромні переправи, транзит і т.п.; уніфікація виробництва, вузлів, деталей ® значне скорочення організаційно-технічних витрат, пов'язаних з передислокацією компаній.
Фінансовий капітал:
Прогрес телекомунікацій дозволяє в лічені хвилини переказувати значні кошти з однієї країни в іншу (можна, не виходячи з дому, через РС) – 24 години в добу (зворот - ок. 1.5 трлн. дол.).
5. Значне посилення мобільності населення в глобальному масштабі.
Чинники, що підсилюють мобільність населення в совр. умовах:
· уніфікація життєвих стандартів;
· збільшена інформованість;
· затвердження нових норм міждержавних відносин;
· космополизация і гуманізація виховання;
· індивідуалізація, що посилюється, і зростання критичного відношення до традиційних групових стереотипів ( ролі економічних мотивів в поведінці людей.
6. Стабільні негативні екологічні і ін. наслідку господарювання людини на планеті:
- небезпека відчутно близького вичерпання непоновних природних ресурсів;
- непрогнозована по наслідках мутація всієї біосфери землі, включаючи людину.
7. Поява і функціонування «суб'єктів глобальних стосунків», що діють глобально: - як в територіальному плані (у масштабі планети), - так і по цілях (у інтересах і з врахуванням міжнародних проблем і потреб).
- ТНК і ТНбанки, - міжнародні урядові і неурядові організації, - суспільні і релігійні рухи, - держави, їх окремі органи.
8. Зміна ролі національної держави на світовій арені.
Глобалізація не означає розмивання всіх національних кордонів. Якщо щось подібне і відбувається, то лише в одиничних випадках і на регіональному рівні, наприклад, в рамках Євросоюзу.
В цілому ж національна держава покликана зіграти ще величезну роль і саме в умовах глобалізації. Національна держава повинна відстоювати інтереси своєї країни і регулювати ситуацію не проти глобалізації» (сумнівна результативність таких зусиль), а за гладшу, безконфліктну інтеграцію даної країни в глобальні процеси. Необхідна активна позиція держави і в ході вступу, і в процесі участі в діяльності міжнародних організацій.
