Роль глобалізації та регіоналізації у формуванні макрологістичних систем

Однією з основних тенденцій розвитку макрологістичних систем у світі є глобалізація. Ця тенденція полягає:

1) у подальшому розвитку й створенні міждержавних і транснаціональних макрологістичних систем для вільного пе­реміщення через національні кордони товарів, капіталу й ін­формації. Метою створення глобальних макрологістичних сис­тем є зниження логістичних витрат, поліпшення сервісного обслуговування та інформаційного забезпечення, створення інтегрованої мережі регіональних розподільних логістичних центрів та формування транспортної та телекомунікаційної інфраструктур світового ринку;

2) розвитку менеджменту в глобальних логістичних кана­лах транснаціональних корпорацій. Такий розвиток пов'яза­ний з раціональним розміщенням виробничих підрозділів у країнах із дешевою сировиною й робочою силою, оптимізацією структури й розміщення складського господарства, оптиміза­цією товаропотоків та зниженням логістичних витрат.

Велике значення для розвитку глобальної логістики мають міжнародні канальні посередники, до яких відносять:

— міжнародні експедитори;

— транспортні компанії;

— компанії з управління експортними операціями;

— зовнішньоторговельні компанії й представництва;

— брокерські й агентські фірми;

— компанії з упакування товарів в експортно-імпортних

операціях;

— порти й інші посередники.

Особлива роль серед канальних посередників у глобальних логістичних системах належить міжнародним транспортно-логістичним фірмам, що можуть надавати такі види послуг:

— квотування вантажних відправлень;

— підготовка товаросупровідних комерційних і митних до­кументів;

— одержання експортних ліцензій;

— здійснення експортного декларування вантажів;

— підготовка сертифікатів якості, ветеринарних та інших

свідоцтв;

— підготовка товарно-транспортних документів;

— вантажно-розвантажувальні операції;

— пакування, сортування, консолідація вантажів;

— страхування та інші послуги з запобігання ризикам;

— організація розрахунків між учасниками товароруху;

— надання складських послуг у портах та складських тер­міналах;

— здійснення інтермодальних перевезень;

— надання в оренду транспортних засобів, трейлерів, кон­тейнерів.

Експортно-імпортні операції в глобальних логістичних сис­темах за змістом відповідають операціям, що здійснюються в національних логістичних системах, але порівняно з ними вони пов'язані зі значно більшим обсягом інформації та більш склад­ним документообігом. Логістичні системи, як правило, пов'язані з більшим, ніж у звичайному логістичному менеджменті, обсягом інформації, складнішим документообігом.

Структура глобальної логістичної мережі представлена на рис .14.1.

Рис. 14.1. Структура глобальної логістичної мережі

Важливе місце в структурі глобальних логістичних систем займають зони вільної торгівлі (вільні економічні зони).

Вільні економічні зони відіграють роль каталізаторів роз­витку глобальної логістики. Основними перевагами їх для глобального логістичного менеджменту є:

— зберігання товарів і операції вантажопереробки без мит­них формальностей;

— ефективне виконання функцій логістичними посередни­ками; можливість консолідації розукрупнення партій ванта­жів перед імпортом;

— скорочення логістичних витрат;

— тестування товару споживачами перед імпортом;

— реекспорт товарів без сплати мит і податків;

— зберігання товарів у зоні без обов'язкової ідентифікації.

Одним із факторів розвитку глобалізації логістичних проце­сів є регіоналізація, що виявляється як на рівні однієї країни, так і в міжнародному масштабі. На розвиток макрологістики багато в чому впливають регіональні особливості розвитку еко­номіки.

Кожний регіон, хоча й має певну відособленість економіч­них процесів, не є ізольованою макросистемою, а має численні інтеграційні зв'язки з іншими регіонами країни й (або) із за­кордонними країнами. Це обумовлює необхідність у логістич­ному управлінні численними міжрегіональними матеріальни­ми і супутніми їм фінансовими й інформаційними потоками.

Процес формування регіональних логістичних систем зале­жить від:

1) мети й завдань синтезу логістичної системи у регіоні;

2) виду й характеристик матеріальних потоків;

3) характеристик транспортно-дорожнього комплексу регі­ону;

4) наявності логістичних посередників;

5) стану інфраструктури й виробничо-технічної бази регіо­нальних дистрибутивних мереж.

Регіональні логістичні системи можуть розвиватися у формі:

1) регіональних та міжрегіональних оптових торговельних посередників;

2) регіональних логістичних центрів фізичного розподілу продукції;

3) регіональних складів загального користування;

4) великих посередницьких логістичних компаній.

Усі вищезгадані регіональні логістичні системи можуть ви­конувати посередницькі функції, такі як (на основі опрацю­вання джерела):

— вибір оптимальних видів і типорозмірів тари й упакуван­ня при доставці й транспортуванні матеріальних ресурсів і го­тової продукції;

— вибір ефективного виду транспорту;

— координація роботи транспорту в транспортних вузлах;

— оптимізація структур регіональних дистрибутивних сис­тем для різних матеріальних потоків;

— визначення оптимальної кількості й розміщення баз і складів у дистрибутивних мережах;

— удосконалювання транспортно-експедиційного обслуго­вування споживачів, створення великих транспортно-експе­диційних регіональних та міжрегіональних компаній;

— організація змішаних, інтермодальних та мультимодаль-них перевезень;

— впровадження ефективних способів навантаження-роз-вантаження, сучасної техніки й технології пакування, сорту­вання, зберігання;

— створення сучасних автоматизованих транспортно-скла­дських комплексів, баз і складів загального користування, вантажних терміналів;

— створення передумов для глобалізації логістичних про­цесів.

Тема 15. Міжнародна логістика

План лекції

1. Сутність, роль і завдання міжнародної логістики

2. Роль логістики в міжнародному постачанні та розподілі

3. Роль логістики в організації міжнародних перевезень

4. Інформаційне забезпечення міжнародної логістики