Тенденція глобалізації логістичних процесів відображає, з одного боку, глобалізацію ринків збуту готової продукції, виробництва, постачання матеріальних ресурсів, робочої сили, капіталу, що характерні для великих транснаціональних корпорацій, з другого боку — створення і розвиток глобальних міждержавних макрологістичних систем.
Під терміном "глобальна логістика" розуміють стратегію і тактику створення зазвичай сталих макрологістичних систем, що пов'язують бізнес-структури різних регіонів і країн світу на основі поділу праці, партнерства та кооперування у формі угод, договорів, загальних планів, які підтримуються на міждержавному рівні1.
Потенціал глобальної логістики має бути спрямований на виконання стратегічних цілей суб'єктів господарювання. Ці цілі конкретизуються в завданнях глобальної логістики:
1) оптимізація функціонального циклу глобальної логістики (скорочення його тривалості за рахунок прискорення міжнародних перевезень, зменшення кількості посередницьких структур);
2) розвиток логістичної інфраструктури в зовнішньоекономічному просторі;
3) розвиток інформаційного забезпечення глобальних логістичних процесів;
4) створення глобальних логістичних виробничих маркетингових союзів.
Основними рушійними силами глобалізації у галузі логістичного менеджменту є:
1) триваюче зростання світової економіки;
2) експансія найновіших технологій;
3) розвиток та інтеграція макрорегіональних господарських структур;
4) нові можливості для формування глобальних логістичних ланцюгів;
5) реалізація процедур дерегулювання.
Глобальна логістика підкоряється тим законам, що і внутрішньо національна, але світовий ринок диктує особливості глобальної логістики:
По-перше, функціональний цикл глобальної логістики більш тривалий через більш далекі відстані, які потрібно перетинати, більшу кількість посередників і необхідність використовувати для багатьох вантажоперевезень повільний океанський транспорт.
По-друге, самі логістичні операції на світовому ринку складніші внаслідок більшої розмаїтості одиниць збереження і запасів у цілому, з якими приходиться мати справу, більшої кількості документації, більшого числа необхідних складських потужностей і щодо менш розвинутої системи логістичних послуг (зокрема, транспортних і складських).
По-третє, на глобальному рівні підвищуються вимоги до інформаційних систем, оскільки зростає потреба у протяжних каналах зв'язку, використанні різних мов і підтримці гнучкості логістичних процесів.
По-четверте, на світовому ринку не обійтися без глобальних виробничих, логістичних і маркетингових союзів, створення і розвиток яких теж становить непросту задачу.
Щодо міжнародних союзів і організацій, то їх можна поділити за напрямами діяльності на дві групи:
1) міжнародні організації, що мають опосередкований вплив на регіоналізацію та глобалізацію логістичних процесів:
а) організації, призначені для рішення комплексних політичних, економічних, соціальних і екологічних проблем (організації системи ООН, ОЕСР, Рада Європи й ін.);
б) організації, які регулюють світові фінансові ринки і міжнародні валютно-фінансові відносини (МВФ, група Світового банку та ін.);
в) організації, що регулюють товарні ринки і міжнародні торговельні відносини (СОТ, ОПЕК та ін.);
2) міжнародні організації, що мають безпосередній вплив на регіоналізацію та глобалізацію логістичних процесів:
а) Європейська асоціація логістики, що зареєстрована у 1984 р. у Берні (Швейцарія) і нараховує більше 20 країн;
б) регіональні міжнародні організації:
— НАФТА — це Південно-Американська зона вільної торгівлі, що була створена в 1994 р. і об'єднала три країни — США, Мексику і Канаду;
— СНД — це Союз незалежних держав;
— ЄАВТ — Європейська асоціація вільної торгівлі, що функціонує на Євроазіатському просторі;
— АТЕС — Організація Азіатсько-тихоокеанського економічного співробітництва;
— торговий пакт "Меркосур", що укладений Аргентиною, Бразилією, Уругваєм та Парагваєм з метою утворення митного союзу та "зони вільної торгівлі";
— АСЕАН — Асоціація країн Південо-Східної Азії;
— ЄС — найбільший торговий блок у світі, що носить назву Європейський Союз і був створений у 1991 р.
Отже, глобальна логістика відображає таку тенденцію, яка характеризується рухом підприємницької діяльності від її спеціалізації в окремих країнах і регіонах до мультиорганізованого світового ринкового господарства.
Процес подальшої глобалізації логістики потребує:
1) зниження логістичних витрат та покращення логістичного сервісу;
2) появи міжнародних логістичних посередників із розвинутою глобальною інфраструктурою;
3) подальшого розвитку міжнародної торгівлі;
4) розвитку міжнародних транспортних перевезень;
5) упровадження інновацій в інфраструктури глобальних логістичних мереж.
