Логістичні рішення у транспортуванні

Оскільки транспортні операції є безпосереднім вираженням зв'язків між окремими етапами товароруху, ефективність цьо­го процесу суттєво залежить від правильності прийнятих логістичних рішень.

Рис. 12.2. Основні рішення щодо управління при транспор­туванні

Перше рішення — вибір форми перевезення. Для спожива­чів транспортних послуг можливі дві форми отримання транс­портних послуг (перевезень):

1) за допомогою створеного власного відділу доставки;

2) користування послугами сторонніх транспортних органі­зацій.

Вибір форм перевезення здійснюється в такій послідов­ності:

1-й етап. Детальний аналіз переваг і недоліків форм пере­везень. Переваги створення власних відділів доставки (аргу­менти проти користування послугами сторонніх транспортних організацій):

1) можливість оренди транспортних засобів на одне переве­зення або певний період часу;

2) міжкорпоративні перевезення;

3) забезпечення потрібної якості транспортних послуг;

4) запобігання аварійним ситуаціям або їх швидке усунення;

5) менші вимоги до упакування;

6) наскрізний контроль за якістю надання послуг та збере­женням вантажу;

7) можливості розміщення реклами на транспортних засо­бах;

8) можливість отримання додаткового прибутку за рахунок надання транспортних послуг іншим підприємствам;

9) зниження транспортних витрат і ретельний контроль їх величини;

10) контроль за розкладом, часом та маршрутами переве­зень.

Недоліки, що виникають при створенні власних відділів до­ставки (аргументи за користування послугами сторонніх транс­портних організацій):

1) високі адміністративні витрати, витрати на ремонт і об­слуговування транспортних засобів;

2) потреба в значних капіталовкладеннях;

3) повна відповідальність за пошкодження та псування ван­тажу;

4) необхідність у складанні розкладів, маршрутів;

5) ризик неокуплення зроблених капіталовкладень;

6) витрати на страхування вантажів та транспортних засо­бів;

7) проблеми з ліцензуванням;

8) імовірність отримання збитків унаслідок аварій.

2-й етап. Оцінка рівня обслуговування та витрат за різ­них форм перевезень. Підприємство (отримувач транспортних послуг) має визначити бажаний рівень та якість обслуговування, проаналізувати можливості його забезпечення у випадку створення власного відділу доставки чи залучення сторонніх транспортних організацій. Надалі визначаються сумарні витрати для обох форм перевезень. Рівень загальних поточних витрат визначається як сума витрат на опрацювання замовлень, пакування, перевезення, збитків від пошкодження (при створенні власного відділу доставки долучаються ще й витрати на ліцензування, заробітну плату, паливо).

3-й етап. Прийняття кінцевого рішення. Критеріями для прийняття рішень про вибір форми перевезень є:

1) необхідність у капіталовкладеннях та їх достатність;

2) прогнозований рівень окупності капіталовкладень;

3) рівень якості обслуговування;

4) рівень загальних поточних витрат.

Якщо рівень загальних витрат власного відділу доставки буде нижчим, то рішення на користь власного відділу доставки може бути створене за умови достатності капіталовкладень. Щодо пріоритетності критеріїв, то її визначає замовник транс­портних послуг.

Друге рішення — вибір виду транспорту — вирішується у взаємозв'язку з іншими задачами логістики, а саме:

— створення та підтримка оптимального рівня запасів;

— вибір виду упакування.

Основою вибору виду транспорту, оптимального для кон­кретного перевезення є інформація про характерні особливості видів транспорту.

Існують такі основні види транспорту:

— залізничний;

— морський;

— внутрішній водний (річковий);

— автомобільний;

— повітряний;

— трубопровідний.

Кожний з видів транспорту має конкретні особливості з по­гляду логістичного управління, переваги і недоліки, які визна­чають можливості його використання в логістичній системі (табл. 12.1).

Таблиця 12.1.

Порівняльні логістичні характеристики різних видів транспорту

Виділяють шість основних факторів, які впливають на вибір виду транспорту:

— час доставки;

— частота відправлень вантажу;

— надійність дотримання графіка доставки;

— здатність перевозити різні вантажі;

— здатність доставити вантаж у будь-яку точку території;

— вартість перевезення.

У табл. 12.2 подано оцінку факторів, які впливають на вибір виду транспортного засобу.

Експертні оцінки значущості різноманітних факторів показують, що при виборі транспорту в першу чергу враховують:

— надійність дотримання графіків завозу;

— час доставки;

— вартість перевезення.

Обираючи засіб доставки конкретного товару, відправники враховують до шести факторів одночасно. Так, якщо відправника цікавить швидкість, його основний вибір зосереджується на повітряному або автомобільному транспорті. Якщо його мета — мінімальні витрати, вибір обмежується водним і трубо­провідним транспортом. Найбільше переваг пов'язано з використанням автомобільного транспорту, чим і пояснюється

Таблиця 12.2.

Основні фактори, що впливають на вибір виду транспорту

*Одиниці відповідає найкраще значення.

зростання його частки в обсязі перевезень. Однак остаточний висновок про варіант доставки вантажів ґрунтується на техніко-економічних розрахунках.

Третє рішення — вибір перевізника. Якщо здійснено вибір на користь сторонніх перевізників, обрано вид транспортного засобу, то наступним етапом є вибір конкретної фірми-перевізника. Одним із суттєвих факторів, які впливають на вибір перевізника, є вартість перевезення. Споживачі, купуючи транспортну продукцію, відшкодовують ці витрати у формі тарифів і фрахтових ставок, що є одночасно грошовим вира­женням вартості транспортної продукції.

У цілому, під час прийняття рішень про транспортування потрібно враховувати складні компроміси між різними вида­ми транспорту, а також наслідки цих компромісів для інших видів діяльності в системі розподілу, таких як складування і підтримка товарно-матеріальних запасів. Оскільки з часом відносні витрати різних видів транспорту змінюються, фірмам необхідно переглядати свої схеми транспортування з метою знаходження оптимального варіанта товароруху.

Враховуючи, що діяльність з організації товароруху пов’язана з великими компромісами, потрібно використовувати системний підхід для прийняття таких рішень.

На практиці часто використовується модель абстрактного засобу.

Концепція моделі відображає проблему надання переваги якомусь одному перевізнику та засобу транспортування.

Ця модель охоплює чотири транспортні характеристики:

— витрати;

— величину відправлення;

— середній час перевезення;

— коливання цього часу.

Вплив характеристики змінюється залежно від товару і вимірюється за допомогою вартості і витрат на зберігання. Товари просуваються від джерела до споживача або отримувача. Якщо товар перевозиться франко-вагоном до місця призначення, то на відправника впливають транспортні витрати і транзитні матеріально-технічні запаси, на споживача — вибір засобу перевезення, вартість матеріально-технічних запасів, які перевозяться до місця призначення.

Загальні витрати на постачання одного ринку впродовж одного року, рухаючись від фабрики до споживача або дистриб'юторського центру є:

— витрати на транспортування;

— витрати на матеріально-технічні запаси;

— витрати на обробку замовлення;

— матеріально-технічні запаси у використанні.

Або математично:

TC = r_iD + It_iCD + S(D/Q) + IC(Q/2), (12.1)

де TC – загальні витрати на транспортування за рік;

r_i – розцінка на засіб транспортування;

D – попит на товар за рік, переведений у вагу;

I – витрати на зберігання запасів (виражені у % вартості товару);

t_i – час перевезення (виражений як частка одного року);

С – вартість одного товару (в умовних одиницях);

S – витрати на замовлення та його виконання;

Q – величина замовлення або місткість одиниці цього засо­бу транспортування.

Складові моделі абстрактного засобу:

— витрати на транспортування або безпосередню достав­ку, транспортний тариф (r_i) помножити на кількість відправле­них одиниць за рік (D) — r_iD;

— витрати на матеріально-технічні запаси в дорозі, ви­трати на зберігання матеріально-технічних запасів (I) помно­жити на час перевезення (t_i) помножити на вартість товару (C) помножити на об'єм перевезення за рік (D) — It_iCD;

— витрати на оброблення замовлення, витрати на органі­зацію і відправлення замовлення. Вони обумовлені кількістю разів замовлення цього товару, що залежить від розміру від­правлення (Q), попиту (D) і витрат на окреме замовлення (S) – S(D/Q);

— матеріально-технічні запаси у використанні, які склада­ються з циклічних, звичайних і резервних запасів, що викорис­товуються для поповнення запасів, коли замовлення не може бути відправлене, як очікувалось. Циклічний запас — це витрати на зберігання матеріально-технічних запасів (I) помножене на вартість товару (C) та на середню наявну кількість (Q/2) – IC(Q/2). Резервний запас для цієї моделі — це довільна оцінка очікування коливань.