Сутність і завдання розподільчої логістики

Розподільча логістика є тією частиною логістики, яка інте­грована у сферу розподілу, тобто здійснюється у сфері обігу.

Розподільча логістика — це управління транспортуванням, складуванням та іншими матеріальними і нематеріальними операціями, які здійснюються в процесі доведення готової продукції до спожи­вача згідно з інтересами і вимогами останнього, а також передачі, зберігання й обробки відповідної інформації.

Інакше її ще називають маркетинговою або збутовою логіс­тикою.

Інтегрований погляд на функцію розподілу почав розвива­тися у 60-х — на початку 70-х років. У цей період прийшло ро­зуміння того, що поєднання різних функцій, які стосуються розподілу виготовленого продукту, в єдину функцію управлін­ня несе великий резерв для підвищення ефективності.

Матеріальний потік у сфері розподілу має форму готової продукції. Залежно від суб'єкта економічних відносин, який бере участь у доведенні ресурсів до споживача, потік готової продукції можна подати як товарний потік або як вантаж­ний потік (на транспорті).

При управлінні матеріальними потоками сфера розподілу і сфера закупівель значною мірою накладаються одна на одну. Так, вихідні та кінцеві ланки матеріалопотоків для одних суб'єктів логістичні операції є частиною системи збуту, а для інших — закупівель. Це з одного боку спрощує, а з іншого — ускладнює процес управління матеріальними потоками. Так, багато логістичних робіт і операцій виконуються в обох сфе­рах, тому значна частина прийомів і методів управління пото­ковими процесами прийнятна як у сфері постачання, так і в сфері розподілу товарної продукції.

Однак особливості сфери розподілу полягають у тому, що:

— не створюються нові матеріальні цінності;

— надаються лише послуги;

— як наслідок специфічності сфери розподілу на ринку з'являються моделі товарів — послуг;

— мають ураховуватися інтереси продуцентів, споживачів, а також торгових, транспортних та інших посередників;

— рушійною силою в управлінні розподілом є інтерес спо­живача.

Склад завдань розподільчої логістики на мікро- та на макрорівнях різний. На рівні підприємства (мікрорівні) це:

— оптимізація формування портфеля замовлень;

— укладання договорів із замовниками на постачання про­дукції;

— забезпечення ритмічності та дотримання планомірності реа­лізації продукції;

— вивчення і задоволення потреб у логістичному сервісі;

— раціоналізація параметрів, просування динамічних матері­альних потоків;

— оптимізація параметрів і умов зберігання запасів товарного характеру;

— формування і вдосконалення системи інформаційного забез­печення.

На макрорівні до завдань розподільчої логістики належать:

— вибір схеми розподілу матеріального потоку;

— визначення оптимальної кількості розподільчих центрів (скла­дів) на території, яка обслуговується;

— визначення оптимального місця розташування розподільчого центру (складу) на території, яка обслуговується, та ін.

Для вирішення цих завдань мають прийматися рішення довгострокового і короткострокового характеру, що сто­суються:

— дослідження ринків збуту;

— прогнозування попиту;

— вибору каналів розподілу;

— формування асортиментного портфеля;

— усунення конфліктів та налагодження співпраці між учасниками розподілу.