Теорія ефективності та управління елементами логістичних витрат

Логістична система підприємства має забезпечувати потріб­ний набір послуг за умови мінімальних витрат, зумовлених ви­конанням логістичних операцій. Тому логістична політика розробляється з урахуванням двох факторів:

1) бажаного рівня логістичного сервісу;

2) мінімальної величини логістичних витрат.

Ефективність логістичної системи — це показник (або система показників), який характеризує якість роботи логістичної системи за заданого рівня логістичних витрат.

Мета логістичного менеджменту полягає у встановленні балансу між рівнем витрат та рівнем логістичного сервісу, вигідного як споживачу, так і генератору матеріального потоку.

Зростаюча зацікавленість у підвищенні ефективності всього логістичного ланцюжка висуває підвищені вимоги і до систе­ми оціночних показників, яка у даному випадку має забезпе­чувати інтегральну оцінку логістичних процесів.

Слід зазначити, що в літературі немає єдиної думки щодо ви­значення ефективності функціонування логістичної системи.

Найчастіше основним критерієм ефективності функціону­вання логістичної системи вважають мінімізацію логістичних витрат. Без сумніву, орієнтація на мінімізацію витрат є актуальною, але за умови досягнення необхідного рівня логістичного сервісу. Внаслідок цього, більш придатними для застосування є рекомендації з оцінювання результатів логістичної діяльності американських спеціалістів, які пропонують багатокритеріальну оцінку функціонування логістичної системи, що складається з внутрішніх і зовнішніх показників.

Умовно внутрішні показники, які характеризують переміщення матеріального потоку, об'єднують у такі групи:

1. Витрати. Фактична величина витрат, пов'язаних із виконанням певних логістичних операцій, найбільшою мірою відображає результати логістичної діяльності.

Величину витрат виражають:

— загальною грошовою сумою витрат;

— грошовою сумою з розрахунку на одиницю продукції (питомі витрати);

— часткою в обсязі продажів;

— за кордоном: у відсотковому відношенні до ВНП (для країни в цілому) або у відсотковому відношенні обсягу продажів готової продукції фірми.

2. Обслуговування споживачів (якість). Ці показники характеризують відносну здатність фірми задовольняти запити і потреби споживачів.

До таких сервісних показників належать:

— ймовірність та величина дефіциту;

— частота пошкоджень продуктів;

— вартість пошкоджених продуктів;

— кількість претензій від споживачів;

— час реакції на претензії споживачів;

— час задоволення претензій споживачів;

— відношення кількості повернень до кількості замовлень;

— вартість повернутих товарів;

— рівень недопоставок;

— рівень браку в постачаннях;

— частку некомплектних постачань;

— частку постачань із запізненням;

— частку передчасних постачань;

— частку постачань у зазначений строк;

— час реакції ланцюга постачань (час, необхідний на вне­сення відповідних коригувань в оперативні плани при зміні ринкового попиту).

3. Концепція досконалого замовлення. Досконале замов­лення — це найвищий критерій якості логістичних операцій, оскільки "досконале замовлення" виступає мірилом загальної ефективності всієї інтегрованої діяльності фірми, а не окремих функцій. Цей показник характеризує, наскільки рівномірно і безперебійно відбувається виконання замовлення на всіх ета­пах і чи не виникають у ньому збої.

Досконале замовлення — це організація роботи, яка відпо­відає таким нормативам:

— повна доставка всіх виробів за всіма замовленими товар­ними позиціями;

— доставка в необхідний споживачам строк із допустимим відхиленням 1 день;

— повне й акуратне ведення документації щодо замовлення;

— бездоганне дотримання погоджених умов постачання (якісна установка, правильна комплектація, готовність до ви­користання і відсутність пошкоджень).

Сьогодні найкращі логістичні організації демонструють рі­вень досконалого замовлення в 55—60 % усіх своїх операцій, тоді більшості інших не вдається досягнути і 20 %х.

4. Продуктивність. З погляду логістики продуктивність ви­мірюється відношенням між кінцевим результатом роботи сис­теми "на виході" (тобто обсягом виготовлених продуктів або послуг) і обсягом ресурсів "на вході", які використовує система для отримання цього результату.

Показники продуктивності:

— кількість відвантажень на одного працівника;

— відношення обсягу продажів до фонду оплати праці;

— кількість замовлень на одного торгового працівника і т. ін.

При цьому показники продуктивності потрібно розглядам в системі з іншими логістичними показниками. Так, приймальники замовлень можуть показати високу продуктивній при виконанні операцій, але через брак часу для уважного вислуховування побажань кожного клієнта це може призвести до низького ступеня вдоволення споживачів.

5. Активи. Предметом оцінювання активів є ефективність використання капіталу, вкладеного у споруди та устаткування, а також обігового капіталу. Оцінка управління активами показує, наскільки швидко обертаються ліквідні активи (зокрема запаси) і наскільки успішно основні засоби окупають укладені в них інвестиції.

Типові показники ефективності управління логістичними активами:

— тривалість операційного циклу;

— обертання запасів (в обертах і днях);

— витрати на підтримку запасів;

— рівень застарілих запасів;

— рентабельність сукупних активів;

— рентабельність обігового капіталу;

— рентабельність основного капіталу;

— рентабельність інвестицій і т. ін.

Крім внутрішніх, важливе значення мають і зовнішні показники оцінки логістичних систем.

Зовнішні системи оцінки включають:

1) регулярне вивчення сприйняття роботи логістичних систем споживачами.

Для цього фірми самостійно або із залученням фахівців і здійснюють цільові дослідження. У ході подібних досліджень вивчається робота фірми та її конкурентів у цілому або за окремі напрямами. Типове дослідження дає комплексну оцінку сприйняття споживачами таких аспектів логістичної діяльності, тривалість логістичного циклу, доступність інформації, способи вирішення проблем, сервісна підтримка продукту і т. ін.;

2) порівняльний аналіз як засіб зіставлення однотипних продуктів, послуг і методів роботи з аналогічними показниками конкурентів, а також провідних фірм суміжних і несуміжних галузей. У ході аналізу визначаються ключові показники діяльності та за можливості відслідковуються їх минулі та по­точні значення.

Мінімізація витрат є одним із основних критеріїв ефектив­ності функціонування логістичної системи.

Логістичні витрати — це витрати, пов'язані з виконанням ло­гістичних операцій.

До складу логістичних витрат входять фактичні витра­ти і витрати втрачених можливостей (навіяні).

Витрати втрачених можливостей характеризують втрачену вигоду, пов'язану з тим, що обмежений обсяг ресурсів може бути використаний тільки певним чином, що виключає засто­сування іншого можливого варіанта, який забезпечує отри­мання прибутку. Це, наприклад, можуть бути втрати прибутку від замороження матеріальних ресурсів, незавершеного вироб­ництва готової продукції в запасах, а також збиток від недо­статнього рівня якості постачання, виробництва, дистрибуції готової продукції споживачам і логістичного сервісу.

Класифікація логістичних витрат наведена в табл. 3.1. Ю.В. Пономарьова пропонує більш детальну класифікацію ло­гістичних витрат за логістичними функціями.

Таблиця 3.1.

Класифікація логістичних витрат

Як видно з табл. 3.1, наявні ознаки класифікації логістичних витрат мо­жуть бути використані залежно від ситуації.

Цікавий закордонний досвід організації управлінського об­ліку логістичних витрат, який передбачає кілька принципів ведення обліку залежно від мети подальшого використання.

1) Калькуляція логістичних витрат за видами діяльності призначена для того, щоб зіставити всі відповідні витрати з ви­конаними роботами, які створюють додану вартість. Напри­клад, витрати, закріплені за конкретним споживачем або про­дуктом, мають відображати всі витрати, необхідні для ви­конання відповідних робіт та операцій, незалежно від того, де коли вони виконувалися. Калькуляція логістичних витрат видами діяльності ґрунтується на ідеї, що всі витрати потрібні виділяти на конкретні роботи та операції, які поглинають ресурси, а не на організаційні або бюджетні підрозділи. Інакше кажучи, калькуляція логістичних витрат за видами діяльності може дати менеджерам інформацію, яка дозволяє визначити, чи приносить конкретний клієнт, замовлення, продукт або послуга прибуток.

2) Групування функціональних витрат означає, що всі витрати на прямі і непрямі логістичні послуги, виконані за конкретний операційний період, зводяться у звіті в одну основну категорію з докладним розбиттям на підкатегорії. Таке компонування звіту про загальні витрати дає змогу порівнювати показники за кілька періодів.

3) Групування розподілених витрат призначене для зі­ставлення загальних логістичних витрат із натуральними по­казниками діяльності. Наприклад, загальні логістичні витра­ти можна враховувати з розрахунку на тонну, центнер, одини­цю продукту, замовлення, номенклатурну категорію продуктів або інші натуральні величини, які використовуються для по­рівняльного аналізу результатів роботи.

4) Групування постійних і змінних витрат надзвичайно корисне для виявлення причетності логістичних витрат до по­точних або потенційних операцій. Цей метод компонування полягає у зарахуванні витрат до постійних або змінних для приблизної оцінки масштабу змін в операційних витратах, які утворилися внаслідок коливання логістичної продуктивності.

Між переліченими витратами простежуються певні залеж­ності. Так, часто зменшення одного виду логістичних витрат супроводжується збільшенням іншого.

Є.В. Крикавський зазначає, що можуть виникати конфлік­ти цілей, які викликають конфлікти складових логістичних витрат. До них належать:

1. Мета зниження рівня запасів конфліктує з метою зни­ження транспортних витрат доставки. Внаслідок зниження витрат запасів зростають транспортні витрати.

2. Мета зниження витрат на пакування конфліктує з метою уникнення пошкоджень під час транспортування. В разі зниження витрат на пакування зростуть витрати на пошкодження або витрати на використання спеціальних видів транспорту.

3. Мета підвищення рівня обслуговування клієнтів може конфліктувати з метою зниження транспортних, складських витрат, витрат запасів, оскільки якість обслуговування можна підвищити за рахунок терміновості, надійності, еластичності поставок, створення запасів.

4. Мета зниження запасів конфліктує з метою організації виробництва великими партіями. Це спричиняє конфлікт низьких витрат запасів у постачанні зі зростанням витрат в сфері виробництва.

Основним принципом, на якому ґрунтується управління логістичними витратами та усунення конфлікту цілей, є концепція загальних витрат.

Вперше концепція загальних витрат, або повної вартості була введена Говардом Льюісом, Джеймсом Каллітоном, Джейком Стілом. Вони показали, як підхід з позицій загальних витрат виправдовує використання дорогого повітряного транспорту. Основна теза полягала в тому, що якщо швидкість і надійність авіаперевезень дозволяє знизити або зовсім усунути інші витрати (зокрема, на складування і зберігання запасів) високі транспортні витрати обґрунтовані зниженням загальних витрат. Схема Льюіса, Каллітона та Стіла описує аналіз співвідношень між різними видами витрат і показує, як загальні витрати можуть бути знижені завдяки ретельній інтеграції логістичних операцій.

Суттю концепції загальних витрат є те, що всі витрати розглядаються як здійснювані одночасно для забезпечення необхідного рівня обслуговування. Під час порівняння альтернативних підходів витрати за деякими функціями збільшаться, за деякими — зменшать­ся або залишаться на колишньому рівні. Мета полягає у знаходженні альтернативи, яка характеризується найнижчими загальними ви­тратами. Таким чином, концепція аналізу загальних витрат націлює зусилля на мінімізацію не часткових, а загальних витрат.