Основні принципи та методи теорії логістики

Принципи логістичного підходу вимагають інтеграції ма­теріально-технічного забезпечення, виробництва, транспорту, збуту, фінансів і передачі інформації про пересування товарно-матеріальних цінностей в єдину систему, що має підвищити ефективність роботи у кожній із цих сфер і міжгалузеву ефек­тивність.

Основні принципи для підприємницької логістики можуть бути такі:

— погодження логістики з корпоративною стратегією;

— удосконалення організації руху матеріальних потоків;

— забезпечення надходження необхідної інформації та су­часної технології її обробки;

— прагнення до ефективного управління людськими ресур­сами;

— підтримка тісного зв'язку з іншими фірмами у вироблен­ні стратегії;

— облік прибутку від логістичної діяльності в системі фі­нансових показників;

— визначення оптимальних рівнів логістичного обслугову­вання з метою підвищення рентабельності виробництва;

— ретельна розробка логістичних операцій;

— прагнення до укрупнення партій товарів;

— сприйняття логістики як унікальної сфери творчості для стратегічної орієнтації фірми;

— оцінка ефективності діяльності логістичних підрозділів.

Методи дослідження. Методологія теорії логістики як на­вчання про комплекс методів і засобів вивчення її об'єкта і предмета дослідження має кілька рівнів — від методологічної бази логістики у формі парадигми — системи концепцій до спеціальних методів дослідження.

Логістика ґрунтується на таких методологічних дис­циплінах:

1) загальна теорія систем;

2) кібернетика;

3) дослідження операцій;

4) прогностика.

Загальнонаукові методи, що використовуються в логіс­тиці:

1) матеріалістична діалектика з її причинно-наслідковою логікою;

2) аналіз і синтез систем;

3) метод переходу від абстрактного до конкретного.

До конкретних логістичних підходів і методів нале­жать:

1) потоково-процесний метод, який полягає в тому, що будь-яка господарсько-економічна, підприємницька і комер­ційна діяльність спершу може бути представлена у формі потоку конгломерату процесів, різних за своєю природою і субстантною сутністю (інтелектуальної роботи: наукових до­сліджень, проектно-конструкторських робіт; організаційної роботи: документообігу, менеджменту; фізичної роботи: навантаження-розвантаження, складування, просторове перемі­щення), а потім на його основі синтезується система в межах досліджуваного циклу (або його періоду) змістовної цільової діяльності. Зважаючи на те, що будь-яка економічна діяль­ність — це слабко структуроване (або навіть поляризоване) се­редовище, цей логістичний метод (прийом) усе-таки дає змогу наближатися до адекватного моделювання досліджуваного об'єкта (у рамках реалістичної фактології) та до можливості кількісного виміру, аналізу й оцінки досліджуваних у такий спосіб процесів з метою їх удосконалювання;

2) методи статистико-економічного аналізу (балансовий, графічний методи, групування, порівняння, прийоми еліміну­вання);

3) математичні методи вирішення логістичних завдань:

— лінійне програмування;

— теорія черг;

— імітаційне моделювання;

— експертні оцінки;

— транспортні матриці;

— теорія керування запасами;

— мережні моделі;

— математична оптимізація;

— методи прогнозування попиту.