Запаси на підприємство можуть надходити різними шляхами: придбання у постачальника, через підзвітну особу, як внесок до статутного капіталу, безоплатне надходження, обмін на подібні або неподібні активи, виготовлення власними силами тощо. Значну частину, а на окремих підприємствах і всі матеріальні цінності закуповують на інших підприємствах.
Таблиця 9.1.
Оцінка запасів при їх вибутті
| № з/п
| Метод оцінки запасів
| Характеристика методу
|
|
| Ідентифікована собівартість
| Передбачає особливе маркування кожної одиниці запасів, що дозволяє в будь-який момент часу визначити вартість, а також встановити дату витрачання кожної одиниці запасу певного виду, собівартість витраченого запасу та вартість запасів, що залишилися
|
|
| Середньозважена собівартість
| Проводиться за кожною одиницею запасів діленням сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітного місяця та вартості одержаних у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця й одержаних у звітному місяці запасів (п. 18 П(С)БО 9)
|
|
| ФІФО
| Базується на припущенні, що запаси використовуються у тій послідовності, в якій вони надходили на підприємство відображені в бухгалтерському обліку, тобто запаси, які першими відпускаються у виробництво (продаж та інше вибуття), оцінюються за собівартістю перших за часом надходження запасів (п. 19,20 П(С)БО 9)
|
|
| Нормативні затрати
| Полягає у застосуванні норм витрат на одиницю продукції (робіт, послуг), які встановлені підприємством з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей і діючих цін. Для забезпечення максимального наближення нормативних витрат до фактичних норм витрат і ціни у нормативній базі повинні регулярно перевірятися і переглядатися (п. 21 П(С)БО 9)
|
|
| Ціни продаж
| Базується на застосуванні підприємствами роздрібної торгівлі середнього відсотку торговельної націнки товарів. Цей метод можуть застосовувати (якщо інші методи оцінки вибуття запасів не виправдані) підприємства, що мають значну та змінну номенклатуру товарів з приблизно однаковим рівнем торговельної націнки. Собівартість реалізованих товарів визначається як різниця між продажною (роздрібною) вартістю реалізованих товарів і сумою торговельної націнки на ці товари
|
При одержанні запасів необхідно перевірити відповідність їх фактичної кількості та якості даним супровідних документів і умов договору. Приймання запасів на склад здійснюється на підставі товарно-супровідних документів комірником (завідуючим складом), який є матеріально-відповідальною особою. Одержання ТМЦ від постачальників, які відповідають даними супроводжувальних документів оформляється прихідним ордером, який виписують на кожний номенклатурний номер або партію ТМЦ. У випадках, коли є розбіжності кількості та якості даними супроводжувальних документів або ТМЦ надійшли без таких документів, то виписується акт про прийом матеріалів. Акт складається комісією, яка призначається керівником підприємства і до якої входять завідуючий складом, представник відділу постачання, представник постачальника. Акт складається в 3-ох примірниках. Один передається у бухгалтерію, другий – постачальнику, третій – для виставлення претензій.
Надходження матеріальних цінностей із своїх цехів оформляється накладною.
Матеріали у виробництво повинні відпускатись відповідно до лімітів встановлених на підставі норм витрат запасів на одиницю виробу а також плану випуску продукції за місяць. Основним документом, що відображає відпуск матеріалів зі складу є лімітно-забірні картки, накладні-вимоги. Лімітно-забірні картки виписуються в 2-ох примірниках. Один передається в цех, другий на склад. Завідуючий складом робить відмітки в 2-ох примірниках і визначає залишок невикористаного ліміту ТМЦ. По закінченню місяця лімітно-забірні картки передаються в бухгалтерію. Основні бухгалтерські документи руху виробничих запасів представлені на рис. 9.1.
Рис. 9.1. Схема документообігу з надходження, зберігання та вибуття запасів
На кожному підприємстві для зберігання будь-яких запасів створюються склади. Структура цих складів може бути різноманітною (центральні склади та проміжні, або для певної групи запасів свій склад тощо). Кожному складу необхідно призначити порядковий номер, який буде зазначатися на всіх документах складського обліку даного складу.
На складі запаси повинні розміщуватися по секціях, в середині секцій — на стелажах, полицях, ящиках, за найменуваннями, видами, сортами. Розміщення має бути таким, щоб був швидкий і легкий доступ до будь-якого з об'єктів матеріальних цінностей.
Облік матеріальних цінностей в складських приміщеннях ведуть матеріально-відповідальні особи — завідувач складом, комірник.
Рахунок 20 "Виробничі запаси" призначено для узагальнення інформації про наявність і рух належних підприємству запасів сировини і матеріалів (у тому числі сировина й матеріали, які є в дорозі та в переробці), будівельних матеріалів, запасних частин, матеріалів сільськогосподарського призначення, палива, тари й тарних матеріалів, відходів основного виробництва.
Аналітичний облік виробничих запасів ведеться в розрізі їх найменувань або однорідних груп, за допомогою карток складського обліку, які розміщуються в картотеці за технічними групами виробничих запасів.
