У процесі господарської діяльності оплата за готову продукцію, товари здійснюється після їх відвантаження, а виконаних робіт і послуг – після їх завершення і передачі замовнику. У такому разі виникає дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги.
Дебіторська заборгованість — сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату. Дебіторська заборгованість визнається активом, якщо:
§ існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигод;
§ може бути достовірно визначена її сума.
Дебітори — це юридичні та фізичні особи, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів.
На дату визнання за балансом дебіторська заборгованість оцінюється за первісною або теперішньою вартістю.
Залежно від терміну погашення та впевненості підприємства в непогашенні дебіторської заборгованості на дату балансу вона оцінюється за:
• первісною вартістю;
• чистою реалізаційною вартістю;
• дисконтованою вартістю майбутніх платежів.
Оцінка за первісною вартістю застосовується для всіх видів дебіторської заборгованості, окрім заборгованості за товари, роботи і послуги та за угодами фінансової оренди.
Оцінка за чистою реалізаційною вартістюздійснюється щодо поточної дебіторської заборгованості, яка є фінансовим активом (крім придбаної заборгованості та заборгованості, призначеної для продажу). Для визначення чистої реалізаційної вартості на дату балансу обчислюється резерв сумнівних боргів.
Оцінка за дисконтованою вартістю майбутніх платежів використовується, для дебіторської заборгованості за довгостроковою фінансовою орендою.
Методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про дебіторську заборгованість та її розкриття у фінансовій звітності визначає П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість». Згідно даного положення дебіторська заборгованість поділяється на довгострокову і короткострокову.
Дебіторську заборгованість класифікують за різними ознаками. Згідно із класифікацією за об'єктами, щодо яких вона виникла, виділяють такі види дебіторської заборгованості: —заборгованість орендаря за фінансовою орендою, яка відображається в балансі орендодавця; —заборгованість забезпечена векселями; —надані позики; —дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги; —дебіторська заборгованість за розрахунками (з бюджетом, за виданими авансами, з нарахованих доходів, із внутрішніх розрахунків); — інша дебіторська заборгованість.
Залежно від своєчасності погашення дебіторську заборгованість поділяють на:
—дебіторську заборгованість, строк оплати якої не настав (строкова дебіторська заборгованість);
—дебіторська заборгованість не сплачена в строк (прострочена), у тому числі: сумнівна дебіторська заборгованість; безнадійна дебіторська заборгованість.
Сумнівний борг — поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує невпевненість її погашення боржником.
Безнадійна дебіторська заборгованість — поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником або за якою минув строк позовної давності.
Дебіторську заборгованість класифікують також за строками непогашення. Така класифікація використовується при обчисленні резерву сумнівних боргів та розкривається у примітках до фінансової звітності.
