Облік операцій з нарахування і виплати дивідендів

Інвестор має право на отримання дивідендів навіть у тому випадку, якщо його інвестиція не зареєстрована.

Відповідно до ст.13 Закону про прибуток емітент корпоративних прав, що здійснює виплату дивідендів на користь нерезидента або уповноваженого ним особи, зобов'язаний додатково утримати податок з таких доходів, податок на репатріацію у розмірі 15% від їхньої суми і за їхній рахунок, якщо інше не передбачене нормами міжнародного договору України з країною, резидентом якої є одержувач дивідендів.

Податок на репатріацію за ставкою 15% застосовується у разі виплати дивідендів лише іноземним особам, зареєстрованим як суб'єкти господарської діяльності.

Ставка податку на репатріацію у розмірі 15% при виплаті пасивних доходів нерезидента (до яких відносяться також дивіденди) може бути зменшена згідно з положеннями міжнародних договорів про усунення подвійного оподаткування доходів, що діють на момент виплати доходу.

Так, при нарахуванні підприємством податку на репатріацію з доходів нерезидента у вигляді дивідендів повинні застосовуватися ставки, передбачені положеннями міжнародного договору, замість ставки, передбаченої п.13.2 ст.13 Закону про прибуток.

Процедура звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їхнього походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування визначена Порядком № 470. Підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів з джерелом їхнього походження із України є представлення нерезидентом довідки резиденції (або її нотаріально засвідченої копії), підтверджуючої, що нерезидент є резидентом країни, з якою Україна уклала міжнародний договір про уникнення подвійного оподаткування.

Довідка резиденції дійсна в межах календарного року, в якому вона видана. Якщо виплата дивідендів була здійснена в звітному (податковому) році, а довідка резиденції видана на підставі інформації за попередній податковий період (рік), то переваги міжнародного договору можна використовувати за умови отримання нової довідки резиденції після закінчення звітного (податкового) року.

Підприємство-емітент, що виплачує дивіденди, повинне представити довідку в податковий орган одночасно з представленям Звіту про виплачені доходи, утримання і внесення до бюджету податку на доходи нерезидентів, форма якого передбачена Порядком № 28.

Звіт складається окремо по кожному нерезиденту, якому виплачуються доходи в звітному податковому періоді (кварталі, півріччі, 9 місяців і за рік) і представляється в податковий орган в терміни, встановлені для квартальної звітності (тобто протягом 40 календарних днів після закінчення звітного податкового кварталу). За відсутності виплат дивідендів на користь нерезидентів у звітному кварталі звіт не представляється.

У випадку якщо при виплаті дивідендів не були використані переваги міжнародного договору або утримано податку більше, ніж підлягає сплаті відповідно до міжнародного договору, нерезидент – одержувач дивідендів має право подати заяву про повернення надмірно утриманої суми податку на репатріацію його доходу. Заява подається нерезидентом (або його уповноваженою особою) в податковий орган за місцем реєстрації підприємства-емітента, що здійснювало виплату дивідендів. Після перевірки всіх необхідних даних, у випадку якщо податковий орган підтверджує факт надмірно утриманого податку, податковий орган повертає відповідну суму податку.

У декларації з податку на прибуток сума податку на репатріацію дивідендів учасників-нерезидентів відбивається довідково в рядку 19.2.

У разі ж виплати дивідендів іноземній фізичній особі, замість положень Закону про прибуток слід застосовувати положення Закону про ПДФО, оскільки нерезидент – фізична особа, одержуючи доходи з джерелом їхнього походження з території України, відповідно до п. 2.1 ст.2 Закону про ПДФО, є платником податку з доходів фізичних осіб. До таких доходів, згідно з п.1.3 ст.1 і пп. 3.2.3 ст. 3 Закону про ПДФО, відносяться і дивіденди.

При цьому підприємство – емітент корпоративних прав, що виплачує дохід засновникові-нерезиденту у вигляді дивідендів, є його податковим агентом, тому здійснює нарахування і утримання податку з доходу фізичних осіб за ставкою 15% і за рахунок суми таких нарахованих дивідендів.

У випадку якщо дивіденди нараховуються, але не виплачуються, то податок, що підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету в терміни, встановлені законом для місячного податкового періоду (відповідно до пп. 8.1.2 ст.8 Закону про ПДФО).

Резидент, що здійснює нарахування (сплату) дивідендів фізичним особам, в терміни, передбачені для місячного податкового періоду, представляє в податковий орган спеціальний звіт – Податковий розрахунок резидента, що виплачує дивіденди платникам податку з доходів фізичних осіб, затверджений наказом ДПАУ від 04.12.2003 р. № 586.

Крім того, у встановлених законодавством для квартальної звітності терміни емітент представляє в податковий орган Розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ), в якому відображає за кодом 12 суми нарахованих (виплачених) дивідендів і утриманого податку і за кодом 34 суми звільнених від оподаткування дивідендів на підставі пп. 4.3.17 ст. 4 Закону про ПДФО, а саме дивідендів у вигляді акцій, нарахування яких не змінює пропорцій (часткою) участі акціонерів (учасників).

На підставі ст. 21 Закону про ПДФО при виплаті дивідендів фізичні особи також можуть застосовувати норми міжнародних договорів, якщо вони встановлюють вигідніші для нерезидента умови оподаткування дивідендів. За наявності довідки резиденції фізичної особи податковий агент при утриманні податку може застосувати ставку податку на дивіденди, визначену міжнародним договором. В цьому випадку, на відміну від юридичних осіб – нерезидентів, законодавством не передбачено представлення емітентом у податковий орган окремої звітності. Тому емітент представляє Податковий розрахунок резидента, що виплачує дивіденди платникам податку з доходів фізичних осіб (з вказівкою ставки згідно з міжнародною угодою), форму № 1ДФ і довідку резиденції одержувача дивідендів.

Існує декілька правових механізмів виплати дивідендів, завдяки яким іноземний інвестор може отримати свої дивіденди безпосередньо у себе в країні резиденції:

1. Перерахування дивідендів з поточного рахунку підприємства в іноземній валюті на рахунок інвестора за кордоном або на інвестиційний рахунок в іноземній валюті.

2. Покупка підприємством або інвестором іноземної валюти за рахунок коштів у національній валюті, що знаходяться на їхніх рахунках; перерахування купленої валюти на рахунок інвестора в закордонному банку.

У таблиці 8.2 наведені бухгалтерські записи операцій розподілу і сплати дивідендів.

Таблиця 8.2. - Бухгалтерський облік операцій розподілу і сплати дивідендів

Виплачені емітентом суми дивідендів повинні бути відбиті в рядку 350 "Виплачених дивідендів" Звіту про рух грошових коштів (П(С)БО 4). Крім того, суми виплачених дивідендів указуються в рядку 140 "Виплат власникам (дивіденди)" Звіту про власний капітал (П(С)БО 5) згідно з джерелам виплати дивідендів.

Проте якщо рішення про виплату дивідендів було ухвалене після складання звітності, то інформацію про нараховані і виплачені дивіденди повинно бути розкрито в примітках до фінансової звітності (П(С)БО 6). Спеціальна звітність спільного підприємства по інвестиціях – це Звіт про іноземні інвестиції до України (форма № 10 – ЗЕЗ) і Звіт про інвестиції з України в економіку країн світу (форма № 13 – ЗЕЗ).

Звіт про іноземні інвестиції до України (форма № 10 – ЗЕЗ) складається юридичними особами-резидентами, незалежно від відомчої підлеглості і форм власності, які перед звітним періодом і в звітному періоді отримали інвестиції від зарубіжних партнерів-нерезидентів. Звіт складається щокварталу окремо по кожній країні і по видах валют.