Ліцензування й квотування також є невід'ємною частиною здійснення експортно-імпортних операцій, включаючи бартерні. Ліцензуванню підлягають тільки визначені види товарів, перелік яких установлюється Кабінетом Міністром України щорічно, а також експортно-імпортні операції, за якими перевищені законодавчо встановлені терміни розрахунків.
Згідно зі ст. 7 Декрету КМУ "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" № 15-93 від 19.02.1993 р., розрахунки між резидентом і нерезидентом здійснюються тільки через уповноважені банки, в яких як засіб платежу використовується іноземна валюта. Для здійснення таких розрахунків одержувати індивідуальну ліцензію не потрібно.
Розрахунки між резидентом і нерезидентом можуть здійснюватися й у валюті України (у гривнях), однак обов'язковою умовою для проведення таких розрахунків є одержання індивідуальної ліцензії Національного банку України.
Крім того, одержання юридичними особами резидентами індивідуальної ліцензії вимагає здійснення деяких експортно-імпортних операцій. Наприклад: інвестиції за кордон, у тому числі шляхом придбання цінних паперів (при цьому ліцензія повинна бути отримана однією зі сторін); експорт товарів, на які встановлені індикативні ціни (можливо варіант спеціальної реєстрації цих операцій замість придбання ліцензії).
Особливістю зовнішньоторговельних постачань є, насамперед, те, що товари в таких угодах "перетинають" кордон однієї держави. Зовнішньоторговельні постачання вважаються здійсненими, якщо товар, обговорений у контракті, доставлений у пункт призначення, що можливо після виконання передбачених законодавством митних формальностей і процедур, тобто митного оформлення вантажу.
Це спричиняє необхідність реєстрації суб'єктів зовнішньоторговельних поставок у митних органах для їхнього обліку як учасників зовнішньоекономічної діяльності. Інформація про цей облік надається митними органами Міністерству статистики, Міністерству економіки і Головній державній податковій адміністрації.
Для реєстрації суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності повинен звернутися до митного органу (вантажний відділ або митний пост) за місцем своєї державної реєстрації та надати оригінали і завіренісуб'єктом копії:
1) установчих документів;
2) свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності у виконавчому комітеті державної адміністрації за місцезнаходженням (за місцем проживання) або свідоцтва про реєстрацію представництва іноземного суб'єкта господарської діяльності в Україні;
3) довідки органів статистики про внесення суб'єктів підприємницької діяльності – юридичної особи до Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України (ЄДРПОУ), а також про присвоєння кодів території й форми власності (ЗКФВ);
4) довідки уповноваженого банку про наявність поточного рахунку у національній валюті та/або поточного рахунку в іноземній валюті;
5) наказу по підприємству про призначення відповідальних працівників для роботи з митницею, із зазначенням їхніх прізвищ, імен, по батькові, паспортних даних, зразків підписів, відбитків печатки, яка буде використовуватися при оформленні документів у митних органах;
6) два примірники оригіналів облікової картки суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності за встановленим зразком (див. зразок 4.1.) заповнених суб’єктом зовнішньоекономічної діяльності.
Після реєстрації з присвоєнням облікового номера оригінали наданих документів повертаються суб'єкту зовнішньоекономічної діяльності. Один примірник облікової картки, завірений інспектором вантажного відділу (посту), видається на руки суб'єкту зовнішньоекономічної діяльності як свідчення про постановку на облік у митних органах. Другий примірник, разом із копіями наявних документів, залишається у митних органах. Митне оформлення вантажу суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності не здійснюється за відсутності облікової картки.
Декларування товарів, як правило, здійснюється на митниці за місцем реєстрації суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності. В окремих випадках декларування і митне оформлення експортно-імпортних вантажів може здійснюватися на митниці не за місцем розташування суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності за умови узгодження цього питання між митницею, в якій він зареєстрований, і митницею, в якій він має намір здійснити декларування.
Таке узгодження здійснюється на кожний конкретний випадок декларування й оформляється у вигляді листа-узгодження, форма якого приведена в листі Державного митного комітету України від 18.04.95 р. № 11/3-1713 "Про напрям форми листа-узгодження при митному оформленні вантажу на митниці не за місцем розташування суб'єкта господарювання".
Окрім листа-узгодження суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності подає на митницю, не за місцем його обліку копію облікової картки суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності, завірену митницею, в якій він зареєстрований.
У ролі декларанта може виступати як резидент, так і нерезидент. Сторона, на яку покладаються обов'язки по декларуванню, установлюється за домовленістю сторін. Декларування товарів за операціями експортно-імпортних постачань також може проводитися іншим суб’єктом підприємницької діяльності в особі митного брокера, яким може бути юридична чи фізична особа, що здійснює декларування на підставі договору з власником вантажу та уповноваженим Державним митним комітетом за місцем реєстрації суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності.
Мета митного оформлення – забезпечення митного контролю, застосування засобів державного регулювання ввозу на митну територію України, вивозу за її межі й транзиту через територію України товарів та інших предметів. Вантаж вважається пропущеним через митний кордон України лише за умови одержання дозволу митниці на використання цього вантажу на митній території України або за її межами з метою, заявленою митному органові.
Декларування товарів та інших предметів, переміщуваних через митний кордон України, здійснюється шляхом заяви у встановленій формі (письмовій, усній тощо) точних даних про мету переміщення товарів і інших предметів, а також інших повідомлень, необхідних для проведення митного контролю і митного оформлення. Сам процес оформлення вантажної митної декларації залежно від багатьох факторів (оформлення поза місцем державної реєстрації суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності, необхідність підтвердження коду товару по Українському класифікатору товарів зовнішньоекономічної діяльності й сертифікації товару (УКТ ЗЕД) та ін.) може бути складним і тривалим. Час на проведення митного оформлення вантажу визначається кожною митницею окремо, з урахуванням характеру товару, обсягу товарної партії, а також залежно від того, чи підлягає товар санітарному, ветеринарному, фітосанітарному, радіологічному, екологічному й іншому видам державного контролю. Митне оформлення може бути довершеним тільки після проведення усіх видів контролю.
За встановленим ДМСУ порядку митне оформлення товарів та інших предметів здійснюється поетапно:
1 етап – прийом документів черговим вантажного відділу митної посади. На цьому етапі спочатку пред'являються документи, що підтверджують повноваження декларанта щодо декларування товарів, і документи, на підставі яких здійснюється переміщення через кордон України вантажу застосуванням визначеного виду транспорту;
2 етап – перевірка черговим вантажного відділу наявності всіх документів, реєстрація представленої вантажної митної декларації у журналі обліку, проставлення штампу "Під митним контролем";
3 етап – перевірка інспекторами відділу інформаційно-аналітичної роботи і митної статистики: наявності акредитованих повідомлень про суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності, а також інформації про застосування санкцій; відповідності даних, заявлених у вантажній митній декларації, даним її електронної копії; правильності заповнення вантажної митної декларації застосуванням програмних засобів, дійсності проставлених митних печаток на товаросупроводжувальних документах, відповідно до інформації центрального банку даних ДМСУ;
4 етап – перевірка правильності заявлених митної вартості, коду товару по УКТ ЗЕД, країни походження;
5 етап – перевірка надходжень від декларанта коштів на спеціальний рахунок митниці, правильності нарахування митних платежів, контроль застосування пільг, списання коштів із картки – особового рахунка суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності;
6 етап – перевірка комплекту представлених документів і наявності ознак порушення митних правил. За їхньої відсутності проставляється відбиток особистої печатки, ставиться підпис, на товарно-супровідних документах указується номер вантажної митної декларації на цю партію вантажу.
Митне оформлення товарів у повному обсязі та їхній пропуск через митний кордон України можуть здійснюватися тільки після сплати відповідних митних платежів, а саме: мита; митних зборів; акцизного збору; податку на додану вартість.
Митна вартість товарів визначається в наступних цілях:
Ø нарахування митних платежів;
Ø стягнення штрафів і застосування інших санкцій за порушення митних правил;
Ø митної статистики.
Таким чином, можна сказати, що митна вартість – це чисто розрахункова величина, яка використовується для нарахування мита і єдиного митного збору, визначення вартості товарів для інших митних цілей, включаючи стягнення штрафів або застосування інших санкцій за порушення митних правил, передбачених законодавчими актами України, а також ведення митної статистики.Митну вартість розраховують органи митного контролю на підставі супровідних документів.
Порядок визначення митної вартості товарів та інших предметів у випадку їхнього переміщення через митний кордон України регламентується Законом України "Про Митний тариф України" № 2371-XII від 05.04.2001 р.
Порядок визначення митної вартості залежить від наявності документального підтвердження ціни на товари, вірогідності представленої інформації про ціну на товари, виду товару й виду договору, за яким здійснюється експорт-імпорт й ін.
У пакет обов'язкових документів, що підтверджують вірогідність представленої інформації про ціну на товари, входить:
Ø сертифікати походження товарів і вантажів;
Ø рахунки-фактури або рахунки-проформи;
Ø специфікації, коносаменти, товарно-транспортні накладні;
Ø договірні документи:
• договори (контракти) на постачання;
• договори про спільну діяльність;
• контракти з третіми особами, що мають відносини до договору (контракту) на постачання;
• угоди на постачання;
• договори перевезення й страхування;
• договори доручення, комісії, агентські й брокерські угоди;
Ø копія експортної вантажної митної декларації країни відправника.
У випадку, якщо митному органові надається повний пакет документів у підтвердження ціни і зазначені в них повідомлення не викликають сумніву щодо їхньої вірогідності, митна вартість товарів визначається на підставі поданих документів і в неї включається:
- фактурна вартість товару, тобто вартість товарів за ціною, відповідно до зовнішньоекономічного договору (контрактові);
- фактичні витрати на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження й страхування товару до пункту перетинання митного кордону України (за їхньої відсутності в рахунку-фактурі);
– комісійні й брокерські витрати;
– плата за використання об'єктів інтелектуальної власності, що відносяться до даних товарів та інших предметів, що повинна бути оплачена імпортером (експортером) прямо або побічно як умова їхнього ввозу (вивозу).
Цей порядок митної вартості товарів називається "За ціною угоди з імпортованими товарами".
При розрахунку витрат з доставки товарів, увезених на митну територію України, варто застосовувати рекомендації з листа ДМСУ від 08.11.2000 р. № 14/3-4275-ЕП. Відповідно до них використовуються документи, що можуть застосовуватися при підтвердженні витрат на доставку товарів:
Ø документи, що обумовлюють відносини сторін договору на надання послуг з доставки товарів від місця відправлення до місця призначення. Ці документи є угодою на доставку. Замовником послуг з доставки може бути як продавець, так і покупець. У деяких випадках таким замовником може бути експедиторська фірма;
Ø рахунок-фактура від виконавця доставки товарів. Якщо цей документ містить чітке визначення зобов'язань виконавця (наприклад, навантаження товарів на транспортний засіб, транспортування від пункту відправлення (навантаження) до пункту ввозу на митну територію України, розвантаження товарів із транспортного засобу), а також найменування сторін, реквізити одержувача товарів, він може бути прийнятий як угоду на доставку.
До витрат на доставку відносять вартість транспортування, навантаження, перевантаження (перевалки) товарів і страхування. При цьому:
Ø вартість транспортування визначається в сумі витрат, що безпосередньо пов'язані з переміщенням товарів від місця відправлення до місця призначення. Розраховується виходячи з тарифів на перевезення відповідним видом транспорту, що діють на момент транспортування товарів, і відстані перевезення;
Ø вартість навантаження, розвантаження й перевантаження (перевалки) – це супутні транспортні витрати;
Ø вартість страхування, сплачена за договором страхування від ризиків втрат або ушкодження товарів у процесі доставки від пункту відправлення до пункту призначення, залежить від їхньої вартості.
За окремими постачаннями необхідно представити додаткові документи для підтвердження вірогідності представленої інформації про ціну на товари. Зокрема, необхідно представити:
– банківські документи, що повинні містити всі необхідні реквізити розрахунків за договором (контрактом), для ідентифікації їх з постачанням, митне оформлення яких здійснюється (копія платіжного доручення з оцінкою банку про виконання операції й виписка банку (копія) з особового рахунка, завірена керівником і головним бухгалтером підприємства);
– ліцензії й картки реєстрації контрактів;
– рахунки по платежах третім особам на користь продавця, а також рахунки за комісійні й брокерські послуги, що відносяться до товарів, митна вартість яких заявляється;
– документація виробника товару.
У цих випадках митна вартість може бути визначена різними методами. Усі витрати, по наданню документів, що підтверджують заявлену митну вартість, декларант здійснює за свій рахунок.
За експортованими товарами, на які встановлені індикативні ціни, а зовнішньоекономічні договори (контракти) з постачання цих товарів підлягають реєстрації або передбачають одержання ліцензії, а ціни при цьому зазначені у відповідних реєстраційних документах, підтвердження заявленої митної вартості не провадиться.
Визначення митної вартості повинне бути здійснено митним органом у термін, що не перевищує 15 робочих днів. У деяких випадках цей термін може бути подовжений за рішенням керівника митного органа.
По письмовій заяві декларанта митний орган зобов'язаний протягом тижня представити декларантові роз'яснення причин, за якими заявлена декларантом митна вартість не може бути прийнята для митного оформлення.
Серед особливостей порядку здійснення експортно-імпортних операцій з постачання товарів також варто виділити:
Ø документальне оформлення відвантаження експортованих товарів виробляється з вимогами міжнародних стандартів;
Ø приймання імпортних товарів здійснюється з обов'язковою участю експерта торгово-промислової палати України зі складанням прийомного акта й акта експертизи;
Ø при виявленні нестачі або дефекту товарів за імпортними договорами (контрактами) приймання не припиняється, однак складається рекламаційний акт;
Ø аналітичний облік повинен здійснюватися не тільки по найменуваннях і кількості товарів, але і по облікових партіях, контрактах, країнах і консигнаторах;
Ø відособлений облік експортних і імпортних товарів і розрахунків по їхньому придбанню, що випливає з особливостей оподатковування цих товарів;
Ø виявлення результатів експортно-імпортних операцій за кожним контрактом і по кожною обліковою партією.
Чітке представлення операцій з експортно-імпортних постачань това-рів і функціональних зв'язків між ними буде сприяти виявленню облікової номенклатури, що формує параметри конкретного експортно-імпортного постачання.
Тема 5. Облік операцій з експорту
5.1. Порядок формування цін на експортовані товари.
5.2. Документальне оформлення операцій з експорту товарів.
5.3. Облік операцій з експорту товарів.
Перелік рекомендованої літератури: 1, 3, 4, 8, 9, 13, 17, 19, 26, 41, 53.
