Порядок здійснення експортно-імпортних операцій залежить від багатьох факторів, що у більшому ступені пов'язані з їхньою сутністю. Тому, перш, ніж розкрити порядок здійснення експортно-імпортних операцій, необхідно зрозуміти сутність цих операцій.
Експортно-імпортні операції можна охарактеризувати як комплекс операцій у сфері економічного, фінансового і правового характеру взаємин між численними партнерами, здійснюваних на комерційній основі, спрямованих на виконання зовнішньоекономічного договору (контракту).
Експортно-імпортні операціїз погляду предмета зовнішньоекономічного договору (контракту) можна розділити на три групи: операції з руху товарів; операції з наданню робіт і послуг; операції з руху капіталів.
Облік операцій з руху товарів, наданню робіт і послуг – це облік традиційних у зовнішньоекономічній діяльності операцій експорту, імпорту, реекспорту, реімпорту, бартеру.
Облік руху капіталів – це облік інвестицій, у тому числі придбання й продаж цінних паперів, а також надання й одержання фінансових (банківських) кредитів із терміном більше, чим 180 днів.
Виходячи з цих визначень, можна зробити висновок, що домінуючими об'єктами експортно-імпортних операцій є матеріально-речовинна продукція, роботи й послуги, включаючи результати виробничоі й науково-технічної співпраці, що здобувають при обміні вартість, тобто стають товаром. При цьому під товаром розуміється будь-яке спонукуване й нерухоме майно, роботи й послуги, що є предметом зовнішньоекономічного договору (контракту).
У міжнародній практиці існують різноманітні договори, їхній зміст залежить від операції, що мають намір здійснити контрагенти, але, незважаючи на всю розмаїтість таких угод, в основі кожної з них лежать положення класичного договору купівлі-продажу, а тому саме експортно-імпортні операції з постачання товарів вимагають детального розгляду.
Зовнішньоторговельні постачання товарів є одним із видів зовнішньоторговельних операцій і являють собою процес купівлі-продажу, здійснюваний між покупцями, продавцями й посередниками в різних країнах. Експорт і імпорт товарів є складовою частиною зовнішньоторговельних постачань.
У міжнародній комерційній практиці під експортом та імпортом розуміються звичайно операції, здійснювані на комерційній основі, а саме, на основі висновку й виконання міжнародних торгівельних угод - контрактів купівлі-продажу. залежно від виду здійснюваних зовнішньоторговельних постачань, тобто напрямку торгівлі, резидент України може бути експортером або імпортером.
За напрямками надання послуг є експорт та імпорт робіт і послуг.
Вид зовнішньоторговельних постачань визначається напрямком торгівлі, а отже, існують два види зовнішньоторговельних постачань: експорт та імпорт. Реекспорт і реімпорт є різновидом експортно-імпортних постачань і, як правило, є логічним продовженням раніше здійснених експорту й імпорту товарів.
Предметом реекспортних операцій можуть виступати продаж товарів на міжнародних аукціонах і товарних біржах, перепродаж товарів за кордоном без завезення в країну імпортера в результаті фінансових труднощів покупця, повернення недоробок.
Реімпортні операції здійснюються в результаті повернення нереалізованого залишку товару з консигнаційних складів, відмова закордонного покупця від товару через низьку якість і виступають як засіб врегулювання спірних питань зовнішньоекономічного контракту з постачання товарів.
Сутність експортно-імпортних операцій з постачання товарів виражена в наступних функціях: організація й обслуговування зовнішньоторговельного обміну товарів; визнання на світовому ринку споживчої вартості товарів; організація міжнародного грошового обігу.
Зміст першої функції полягає в доведенні товарів до конкретних споживачів – іноземних контрагентів. Організація експортно-імпортних операцій з постачання товарів одночасно передбачає й операції, що забезпечують їхнє здійснення. У процесі виконання другої функції відбувається завершення акту товарно-грошових відносин, тобто відбувається обмін коштів на продукт міжнародного поділу праці, у результаті чого споживча вартість, укладена в цьому продукті, одержує міжнародне визнання. Змістом третьої функції є організація руху грошових коштів у процесі здійснення міжнародних розрахунків.
Функція організації й обслуговування зовнішньоторговельного обміну, як указувалося раніше, полягає в доведенні товарів до іноземних контрагентів у процесі ввозу-вивозу їх, а також у здійсненні операцій, що їх забезпечують. Об'єктами обліку на цьому етапі здійснення цих постачань є основні операції (процеси вивозу експортованих і ввозу імпортованих товарів) й операції, які забезпечують постачання.
Основні операції – це договірні операції по закупівлі імпортованого товару й продажу експортованого товару, тобто операції по обміну товарами в матеріальній формі – комерційний експорт та імпорт, ці операції, зафіксовані в зовнішньоторговельних договорах. Експортовані й імпортовані товари забезпечують здійснення цих процесів і опосередкуються як операції руху товарів.
Операціями, що забезпечують, є допоміжні операції, зв'язані з просуванням товару від продавця до покупця й проведенням розрахунків по цих операціях. Для здійснення однієї експортно-імпортної операції з постачання товарів контрагенти укладають більш десятка договорів і контрактів із різними підприємствами й організаціями: транспортними й експедиторськими фірмами, банками, що обслуговують, посередниками і т. д. Ці операції забезпечують належне виконання основних операцій. Вони включають операції з експедиціювання товарів, страхуванню і їхньому митному оформленню, фінансуванню зовнішньоторговельних операцій, розрахункам між експортерами й імпортерами, гарантуванню їхніх взаємних зобов'язань, а також інші операції, у тому числі агентські угоди з посередниками, із рекламними агентствами й організаціями, що досліджують кон'юнктуру ринків.
У процесі виконання другої функції (визнання на світовому ринку споживчої вартості товарів) відбувається завершення акту товарно-грошових відносин. Об'єкти обліку на цьому етапі здійснення експортно-імпортних операцій з постачання товарів є наслідком першої функції. Це процеси продажу експортованих і покупки імпортованих товарів, у результаті яких у бухгалтерському обліку відображається дохід від продажу експортованих товарів і придбання імпортованих товарів.
Результат третьої функції (організація міжнародного грошового обігу) – це здійснення розрахунків.
При цьому наявність об'єктів обліку зумовлено:
Ø видом зовнішньоторговельного постачання;
Ø видом зв'язку між експортером та імпортером – прямий та непрямий – через посередника;
Ø умовами зовнішньоекономічного договору купівлі-продажу – базисні умови постачань та фінансові умови розрахунків.
На організацію обліку експортно-імпортних операцій з постачання товарів впливають умови їхнього здійснення або вид цих операцій.
У зовнішньоекономічній діяльності здійснюються наступні види експортно-імпортних операцій з постачання товарів:
Ø експорт-імпорт у рахунок міжурядових угод;
Ø експорт-імпорт у межах державного контракту;
Ø експорт-імпорт на умовах державного кредиту;
Ø експорт-імпорт на умовах комерційного кредиту або в рахунок від термінування платежу;
Ø експорт-імпорт на умовах компенсаційної угоди;
Ø експорт-імпорт на умовах бартерного контракту;
Ø експорт-імпорт у рахунок надання допомоги.
Вид зв'язку між експортером (постачальником) та імпортером (покупцем) визначає спосіб практичного здійснення конкретного виду постачань, який у міжнародній торговельній практиці називається "методом постачання". У міжнародній торгівельній практиці використовується два основних методи здійснення цих постачань: прямий і непрямий. Прямий метод припускає встановлення прямих зв'язків між виробником (постачальником) і кінцевим споживачем – постачання товарів безпосередньо кінцевому споживачеві й закупівлю товарів безпосередньо в самостійного виробника на основі зовнішньоторговельного контракту. Непрямий метод припускає здійснення експортно-імпортних операцій з постачання товарів через торгово-посередницьку ланку на основі висновку спеціального договору (угоди) із посередником.
У ролі посередників можуть виступати брокери, дилери, комісіонери, консигнатори, промислові агенти, повірники. Посередники беруть на себе численні функції з покупки і реалізації товарів. З ними можуть бути укладені наступні види договорів: постачання, комісії, доручення на надання посередником різного роду послуг. За послуги посередник одержує винагороду в погоджених розмірах. Вибір форми договору визначається рядом факторів, але в першу чергу вибір залежить від статусу посередника й повноважень, якими він наділяється. Це у своєю чергою впливає на предмет експортно-імпортних операцій з постачання товарів. В одному випадку з посередником може бути укладений договір постачання, що не є зовнішньоекономічним договором, а з іншої сторони договір-доручення або договір комісії. Останні припускають укладання договору і з іноземним контрагентом. Якщо за умовами договору комісіонер робить увіз-вивіз товарів, то йому доручається оформляти операції з пропуску цих товарів через митний кордон. Таким чином, операції ввозу-вивозу через митний кордон за такими операціями в експортера або імпортера може не бути, оскільки ці операції здійснені посередником.
Базисні умови постачань – це сукупність умов доставки товарів від продавця до покупця. Базисні умови постачань можна охарактеризувати як форма постачань. До форм зовнішньоторговельних постачань необхідно віднести міжнародні правила інтерпретації комерційних термінів "ІНКОТЕРМС". залежно від базисних умов постачань товарів в експортера та імпортера формуються операції, пов’язані з доставкою товарів згідно із зовнішньоекономічним договором (контрактом).
Фінансові умови розрахунків також впливають на характер і кількість операцій у контрагентів, оскільки містять у собі: способи, умови, засоби платежу й форми розрахунків.
Таким чином, здійснення експортно-імпортних операцій з постачання товарів та наявність об'єктів обліку по них обумовлено численними факторами.
Операції з експортно-імпортним постачанням товарів необхідно класифікувати не тільки для розуміння їхньої економічної сутності, але й визначення системи об'єктів обліку, контролю й аналізу.
В основу класифікації цих операцій покладені наступні ознаки: напрямок торгівлі; ступінь забезпечення виконання зовнішньоекономічного договору закупівлі-продажу товарів; способи розрахунків; організаційні форми торгівлі; види зв'язків із іноземними контрагентами.
Правильне розуміння економічної сутності досліджуваних операцій визначає розуміння економічного змісту фактів діяльності по експортно-імпортних постачаннях, дозволяє визначити систему об'єктів і параметрів обліку, що взаємозалежне з ефективністю керування ними і, відповідно, з організацією обліку всієї сукупності операцій, що їх забезпечують.
Предметом обліку експортно-імпортних операцій з постачання товарів є сукупність об'єктів обліку в процесі їхнього здійснення, що розкривають їхній зміст. Об'єкти обліку досліджуваних операцій можна згрупувати у дві групи:
Ø перша – експортовані й імпортовані товари, що забезпечують здійснення цих постачань;
Ø друга – операції продажу і вивозу експортованих і покупки й ввозу імпортованих товарів і розрахунків по них у процесі здійснення цих операцій, обумовлені видом зовнішньоторговельного постачання, видом зв'язку між експортером та імпортером, умовами зовнішньоекономічного договору закупівлі-продажу й організаційних форм торгівлі.
