Сприйняття кольору грунтується не тільки на оптико-фізичних та фізіолого-психологічних засадах. Естетична цінність, значення того чи іншого кольору в людському житті тісно пов'язане з наявною культурною традицією, котра склалась у певного етносу, нації чи групи націй певного регіону. Геральдичні і теологічні символи, легенди, поетичні метафори, психолого-емоційні та естетичні оцінки, національно-культурні стереотипи і подібне формують у своїй єдності символіку кольору. її підґрунтя складають асоціації, які виникають у людини, яка належить до певного національно-культурного середовища. Трактування кольорів та асоціації, котрі вони викликають, досить відмінні у представників різних рас, націй і культур.
Білий колір для багатьох народів символізує добро, чистоту, мир, світло, цнотливість, святенність, правду. Білий одяг брахманів Індії є ознакою їх особливих знань, втаємничення в таїну буття. Білим був і колір вбрання жерців бога Озіріса в Давньому Єгипті. Це колір одягу священнослужителів культу бога Зевса в Давній Греції за часів античності. Жриці богині Вести - охоронниці домашнього вогнища, мали служити їй ЗО років, не одружуючись. Вони теж носили білий одяг, що символізував їх цноту. У біле вдягалися священнослужителі кельтських племен - друїди. Християнство символом Матері Божої - Діви Марії, обрало лілію саме цього кольору. З XVI століття повсякденний одяг римського папи має теж біле забарвлення на знак його святості, моральної чистоти і правдивості. Християнські священики одягаються в біле при посвяті храму. Жриці африканських племен при жертвоприношенні чи при здійсненні релігійно-магічних обрядів також одягають білий одяг. Представники багатьох африканських, австралійських, індіанських "примітивних" народів як охоронний символ, оберіг від лихого і недоброго, використовують білу фарбу, розмальовуючи нею обличчя та тіло. У слов'ян біле асоціюється зі світлом та чистотою. Народитися - це "побачити білий світ". Чиста, охайна оселя для української господині - гарно вибілена. Білий колір часто є символом миру та добрих намірів. Дуже давнім звичаєм, котрий сягає глибин віків, є вивішування білого прапору на знак перемир'я або капітуляції.
Для багатьох індоєвропейських народів біла барва символізує святенність або недоторканість тварини. Для кельтів, германців, римлян нею був білий кінь. Римському полководцю, наприклад, на знак поваги до нього за його військові заслуги надавалась особлива честь - церемонія тріумфального в'їзду у "Вічне" місто. Коні його запряжки у цей час були білими. У давній Греції в жертву Олімпійським богам приносили виключно білих тварин: биків, овець і подібне. У країнах Південно-Східної Азії священним вважають білого слона.
Часто білий колір асоціюється з красою, щастям, радістю та добром. Для греків античності краса бога чи богині пов'язувалась з білим тілом, лицем тощо. Епітет Гери, наприклад, "білорука", Афродіти - "молочна". Для українця дівчинонька білолиця теж носій краси. Мешканці Африканського континенту дівчину з більш світлою шкірою вважають красивішою і привабливішою за інших. Таким молодим юнкам шлюбного віку завжди надається перевага, з ними охоче шлюбуються. Магічну практику, котра покликана допомагати людині, охороняти її, здавна називають білою магією, на противагу від чорної, яка несе зло, недуги, лихо. В уявленні багатьох народів світу боги, які допомагають людям називаються "білими". Згадаймо хоча б Білобога західних слов'ян. Або давньогрецьких богинь людської долі Парок. Коли вони плели білі нитки життя людини, тобто приносили їй щастя, їх називали "білими сестрами". У багатьох африканських народів добру, привітну людину називають людиною з "білим животом".
Поряд із цим фіксується символічне ототожнення білого кольору з сумом, скорботою, смертю», потойбічним життям. Така традиція відслідковується передусім у народів Сходу. Так, в Китаї, Японії, Індії його вважають кольором скорботи за небіжчиком. У цих країнах на знак жалоби одягають одяг з невід-біленого полотна. Китайці, вбираючись в таке вбрання вважають, що померлого в потойбічному житті чекає щастя та добробут. Для них біла барва є власне символом радості за людину, котра вмерла. Адже їй в іншому світі буде добре, краще, ніж у земному житті. Сарі індуски-вдови має біти білим.
У європейських народів теж фіксується подібна традиція. За переказами, на тризні за померлими слов'яни одягалися виключно в білий одяг, прикрашений тільки білою випискою. До ХШ-ХУІ століття у багатьох країнах Європи королева, котра пережила свого чоловіка, змушена була завжди одягатися у біле вбрання. Англійський король Генріх VIII на знак суму за страченою ним дружиною Анною Болейн одягнувся у білий одяг. Покійників часто і на сьогодні замотують у білий саван. Цей звичай зафіксовано з часів Гомера. Давньогрецький історик Плутарх спробував його пояснити ось як: це робиться для того, щоб душа померлого могла полишити тіло світлою та чистою. Можливо, в ньому знаходимо відголос давніх магічних обрядів, зміст яких призабувся.
У африканців широко побутує думка, що люди перед тим, як "прийти" в цей світ, жили на небі. Там вони були білими. На небі всі істоти є білими за забарвленням. Тому білий колір є символом потойбічного життя, його використовують у культі шанування предків. їм у жертву приносять білих тварин, білу просяну муку, розчинену у воді, білі розтовчені горіхи коли. Можливо,саме тому у багатьох народів світу привидів зображують білими створіннями, подібними на марево. Часто "примітивні" народи розмальовують тіло чи обличчя білою фарбою, щоб померлий чи злі істоти вважали їх теж "духами".
Також білий колір асоціюється з боягузтвом. Мабуть, тому що перелякана людина набуває своєрідних зовнішніх ознак - блідне. Вона, як кажуть українці, "стає білою, наче сніг". Згадаймо хоча б такий дитячий віршик:
Чого братку так збілів, що з тобою сталось?
Ой, за мною через став аж сто вовків гналось!
Сто вовків?! То б село почуло!
Ну, нехай не сто, а десяток було.
Та й десяток диво в нас, де б то стільки взялось?
Та, може, й один... Щось же воно гналось?! За геральдичною європейською традицією білий колір - "арджент", символізує срібло, дитинство, воду, осінь, чистоту та надію. Це ознака сангвінічного характеру. Він також асоціюється з числами 10 та 11, понеділком, місяцями жовтнем і листопадом.
Чорний коліру культурологічній символіці набув особливого значення з давніх часів. Це антипод білого. У релігійно-філософській системі даосизму пасивна негативна жіноча енергія "Інь" ототожнюється з чорною барвою, а активна позитивна чоловіча - "Ян", з білою. Чорний колір асоціюється з темрявою, ніччю, смутком, мороком, пустотою, тишею, злом. Людей, які за допомогою магічних обрядів прагнуть зашкодити комусь, називають "чорними магами", "чорними відьмами", "чорними чаклунами". Епідемію чуми, котра в XIV столітті знищила близько 25 мільйонів осіб, європейці назвали "чорною смертю". Можливо, тому, що тіло померлого чорніло. У християнській традиції, запозиченій із вавілоно-аккадської культури, чорний колір символізує скорботу та жалобу. Він використовується в месах за покійним. У якості символу смерті цей колір часто використовували "джентльмени удачі" - пірати. Як уособлення деструкції та знищення застосували чорний колір у своєму прапорі анархісти.
Однак, іноді чорний колір асоціюється з радістю, життям, плодючістю, зрілістю, мужністю. Для японця, наприклад, він є саме кольором радості, а не смутку. Складним є символізм чорного кольору у африканських народів. Для більшості з них - це колір життя, добробуту, плодючості. Він уособлюється з землею та водою. Щоб вчасно почався дощ, аборигени Тропічної Африки в жертву приносять тварину з чорним забарвленням шкури. До того ж чорний колір асоціюється у них із північчю. Сезон дощів приносить бажану вологу, таку потрібну для життя. Але дощ завжди приходить із півночі, тому північні країни, за їх уявленнями, є темними та чорними. Чорний колір для африканця має ще одне символічне значення. Людина не владна над природними стихіями, ніхто не знає наперед реальні наслідки праці землероба. З цієї причини чорне символізує для них також важку роботу, сумнів і невизначеність. За традицією чорний одяг тут має носити кожен дорослий, хто закінчив важливу справу, хто пережив час невпевненості та тривоги.
У європейській геральдичній традиції чорний колір отримав назву "траур". Він сприймається як символ вірності та обережності. Також асоціюється з алмазом, агатом, залізом, свинцем, землею. Цей колір також символізує старість. Чорна барва позначає, крім того, грудень, січень, зиму загалом та суботу, числа 5 та 8.
Сірий коліру європейця найчастіше асоціюється з гідністю, респектабельністю, освіченістю. Він трактується ними як емоційно нейтральний. Але особливою популярністю не користується. Привертає людську увагу, насамперед, як колір ділового одягу, автомобілів, технічних споруд та інших атрибутів "техногенної цивілізації". Виступає символом урбанізації і технізації життя сучасної цивілізованої людини.
Червоний коліру багатьох народів світу уособлює тепло, вогонь, життя, зрілість, пристрасть, кохання і сором. Також це символ "тепла домашнього вогнища", а також краси та здоров'я. У східних слов'ян вродливу дівчину порівнюють з "красним сонечком", красиве місце для них є "красним", якісний крам теж - "красний".
У давнину весільне вбрання нареченої мало бути червоним. Воно символізувало її зрілість. В античні часи червона фата нареченої покликана була маскувати її сором'язливість та невпевненість. І на сьогодні молода дружина в Китаї чи Індії надає перевагу саме цій барві весільного одягу. В Європі традиція вживання червоного кольору, як весільного, була порушена вперше Марією Стюарт, котра вдягнула білий одяг на своє весілля з французьким королем.
З XVIII століття в Європі цей колір асоціюється також із проституцією. "Вулицями червоних ліхтарів" називають місця розташування "будинків розпусти" в багатьох країнах. У даному випадку ця барва символізує сором і безчестя, адже засоромлена людина найчастіше червоніє.
Червона барва асоціюється, крім того, з кров'ю та плодючістю. її широко застосовують із магічним призначенням. Римський історик Пліній Старший писав, що для лікування пропасниці використовувався пил, у котрому обваляли яструба, загорнувши його в червону ганчірку, перев'язану червоною ниткою. Можна було застосовувати ніс, кінчики вух мишей, вкладених у червону тканину. В деяких обрядах вживалось не червоне полотно, а саме кров, що дає підставу вважати червоне забарвлення тканини її символічним замінником. Щоб вилікуватись від епілепсії, римляни пили кров гладіаторів або кров черепахи, змішану з гранатовим соком. Українські знахарки і нині радять породіллі пов'язати руку червоною ниткою чи обгорнути червоною тканиною хворе місце при рожі.
Стійкою є традиція асоціації червоного кольору з владою, могутністю, силою та війною. Символічний колір варни (касти) кшатріїв - воїнів, в Індії є червоним. Римські воєнноначальники своє обличчя теж фарбували в цей колір на честь Марса - бога війни. У давнину тільки дуже багата і заможна людина могла придбати для себе червоне вбрання. Тому червона барва символізує владу та багатство. Червоним був, наприклад, одяг римського імператора. В африканській культурі червона одежа теж є одягом вождя, правителя, адже тільки він має право оголосити війну та виголосити смертний вирок. До того ж червона барва символізує вогонь та мудрість. Саме з цієї причини африканці вважають, що ковалям та людям похилого віку доречно носити біле вбрання з червоними смугами.
Червона барва сприймається до того ж як виклик. З цієї причини червоний прапор використовувався під час Французької революції, Паризької комуни, під час повстань 1905 та 1917 років у Російській імперії. Червоним було вбрання італійського національного лідера Джузеппе Гарібальді.
У християнстві даний колір символізує милосердя та божественну любов. Янголи, котрі найбільше наближені до Бога - серафими, зображаються саме такою фарбою.
За геральдичною європейською традицією червоний колір (гульз) асоціюється з рубіном, латунню, вогнем, зрілістю, літом, березнем, червнем, липнем, червоною трояндою, числами 3 та 10. Він символізує холеричний характер.
Рожевий колірасоціюється з почуттєвістю, принадністю, хорошим апетитом та здоров'ям. Він символізує бажання та тілесність. Цей колір, наприклад, використовується рухами гомосексуалістів. У слов'ян про здорову людину говорять, що вона має "рум'янець на всю щоку". Українські дівчата ще донедавна натирали буряковим соком щоки, щоб вважатися здоровими та бути принадними. У харчовій промисловості широко застосовується таке мінеральне добриво як чилійська селітра. Без неї м'ясні вироби втратили б для споживача принадний рожевий колір, адже справжній колір вареного м'яса - сіруватий.
Оранжевий колірнайчастіше асоціюється з південним, яскравим та пекучим, сонцем, спекою, теплом, радістю, дитинством, домашнім затишком. Він виникає через поєднання червоної і жовтої барви, тому, немов би, утримує в собі їх якості - асоціюється з вогнем і світлом, почуттєвістю та знаннями, владою та духовною чистотою. Тому його використовують як символ святості, духовної "просвітленості", моральної і духовної чистоти людини в багатьох релігіях світу.
Жовтий колір трактується неоднозначно. Передусім, це символ Сонця, тепла, світла, святості, певного соціального статусу. Для слов'янина він, наприклад, завжди асоціюється з сонячним теплом. Це один із найулюбленіших для українця кольорів. Давні греки вважали цю барву кольором Аполлона та Зевса. Китайські імператори обрали його атрибутом своєї влади, могутності та божественного походження. З XVII століття тільки вони одягалися в жовте вбрання. їх підданим сурово заборонялось використовувати бодай жовту нитку у своєму одязі. За це порушення людину страчували. Про статус людини свідчить жовтий колір і у африканських народів. Його вони сприймають різновидом червоної барви. У жовте вбрання одягаються мисливці та підлітки, котрі недавно пройшли обряд посвяти у дорослі. У християнстві жовтий колір є ознакою святості. Саме тому Бога, янголів, святих та мучеників зображають з золотисто-жовтим німбом навколо голови.
Але в той же час жовтий колір асоціюється також із божевіллям, зрадою, брехнею, ревнощами. Єретиків перед спалюванням вдягали в особливий одяг брудно-жовтого відтінку. Це символізувало їх вільнодумство та "зраду" Бога. У Франції цей колір означає подружню зраду. Поняття "жовта преса" теж фіксує видання, інформації якого не завжди потрібно довіряти. А в Бірмі жовтий колір є ознакою скорботи.
У європейській геральдичній традиції жовтий колір (ор) символізує юність, вірність, віру. Він позначає, як замінник, золото і топаз. Це символ весни, липня, дня, неділі та Сонця. Його числа 1, 2, 3. А також ця барва асоціюється зі сангвінічним характером.
Зелений колірвважається символом весни, молодості, безпеки, природи, надії. Наприклад, давньоєгипетський бог Озіріс, наділений здатністю вмирати та воскресати, зображався на фресках саме цим кольором. Для мусульман він теж священний.
Зелений колір асоціюється з рослинним світом, внаслідок цього його сприймають найчастіше як символ пасивності, неагресивності, миролюбності, ненасильництва, життєстійкості, безпеки. Саме в такому контексті він вживається прихильниками екологічного руху, їх так і називають - "зелені". Зелене світло світлофора та семафора фіксує безпечність руху.
Цей колір сприймається як ознака добробуту та процвітання, тому ним фарбують банкноти в багатьох країнах. Найбільш відомі нині "зелені" - долари США.
У деяких регіонах, передусім в англосаксонській культурі, зелений колір асоціюється з ревнощами, заздрістю, спокусою, непокірністю. Про заздрісну людину часто можна почути, що в неї "зелене око". За уявленнями багатьох європейських народів жінка з зеленими очима є непокірною, але спокусливою. В англосакській міфології феї найчастіше зазначалися жінками з зеленими очима. За переконаннями українців людина з "очима кішки", тобто з жовто-зеленим забарвленням райдужної оболонки ока, може принести лихо. Такі очі мають, на думку багатьох, "відьми" або просто владні та жорстокі люди.
Зелений колір - це барва юності та молодості. Про молоду людину, котра лише вступає у самостійне життя, говорять, що вона ще "зелена". Цей колір символізує також незрілість, наприклад, нестиглі фрукти характеризують як зелені.
Загалом його оцінювання пов'язане зі складністю появи самої барви. При механічному поєднанні синьої та жовтої барви виникає саме цей колір. Тому в залежності від переважання в ньому якогось із двох компонентів, він може по-різному сприйматись та розумітись. У жовто-зелених відтінках барва асоціюється з просвітленістю та одухотвореністю. Синьо-зелені відтінки кольору найчастіше сприймаються як містичні. Дана барва, у такому різновиді, асоціюється з інтуїтивним осягненням глибинних основ буття предмета чи явища, розуміння причин його існування і зміни.
У геральдичній традиції зелена барва (верт) є атрибутом ввічливості, вірності в любові та юності. Це символ весни, води, землі, флори, смарагду, ртуті. Цим кольором характеризують флегматичний характер людини. Зелений -колір п'ятниці, чисел 6 та 12.
Синій колірзазначає космос, небо, нескінченність, вірність, меланхолійні роздуми, благородність походження. Синій сприймається пасивною барвою, але його пасивність особлива, пов'язана з космічною потенційністю. Тому вона (особливо глибока, інтенсивна) асоціюється з глибиною та чистотою простору, безмежжям Всесвіту. Наприклад, у буддизмі цей колір є символом шуньята - першооснови всього існуючого. Це колір Вішну та Крішни, як божественних уособлень універсальної реальності, в індуїзмі. У християнстві його розуміють кольором вірності та мудрості. За традицією він асоціюється з Матір'ю Божою - Дівою Марією. її мантія так забарвлена на знак її універсальної і божественної сутності. Вона сприймається як Всезагальна Мати. Тепло її материнської любові символізує червоне вбрання під мантією.
А блакитний колірасоціюється з водою, льодом, весняним небом. Ця барва трактується як символ миролюбності, стриманості, терпеливості. Українцями блакитний колір сприймається як національний, поряд з золотисто-жовтим. На користь цього свідчить хоча б той факт, що на поле брані при Грюнвальді "руські" полки вийшли під блакитно-золотистими стягами.
Про людину знатного походження говорять, що вона має "блакитну" кров. Блакитний колір вважають також символом доблесті. З цієї причини він широко, як і синій, використовується в державних та королівських відзнаках багатьох країн.
У деяких народів синя барва - знак скорботи. Наприклад, у вірменів він символізує небо, на яке після смерті переселяється людська душа. Тому скорботний одягу цій країні - не традиційно чорний або білий, а синій.
У геральдиці лазур, тобто синій колір, символізує весну, неповноліття, вірність, справедливість. Це символ повітря і міді. Його числа - 4 та 9. Синій колір також асоціюється зі сангвінічним характером.
Пурпуровий колір(багряний) викликає у представників індоєвропейських культур завжди думку про багатство, владу, могутність, гідність, урочистість, славу. За свідоцтвом Плінія Старшого, пурпуровий фарбник у давнину був дуже коштовним. Дозволити одяг цього кольору могли не просто багаті, а дуже багаті люди. Пурпурову тогу носив тільки римський імператор. Сенатори ж мали на одязі широку багряну нашивку, а судді - вузьку смужку. Тому колір і за часів античності, і в наш час сприймається ознакою слави, багатства та могутності.
У християнстві його використовують під час Великого посту як символ скорботи, поминання, відпущення гріхів.
За геральдичною традицією пурпур зазначає стриманість, мудрість людини. Він символ води, землі, зими. Цією барвою символізується також цинк, опал, аметист та числа 6, 12.
На відміну від багрянцю, фіолетовата лілова барвиасоціюються не з багатством, а з сумом, покорою, смиренністю, таємничістю, набутою тривалою доброчинністю та аскезою святістю. У багатьох європейських монастирських братствах одяг такого кольору носять настоятелі монастирів на знак їх особливого статусу та благочинності.
Іноді фіолетовий колір трактується кольором мудрості та старості. В індуїзмі це колір Шиви. Він асоціюється зі зрілістю, зміною, внутрішньою боротьбою. А в християнській традиції сприймається символом духовного страждання, "страстей господніх".
Врахування національно-культурного відношення, національної символіки кольору є обов'язковим у сучасному дизайні. Колористичне вирішення предмета ґрунтується не тільки на його індивідуально-психологічних засадах сприйняття, а й на національно-культурній традиції оцінювання та інтерпретації. Наприклад, відношення до забарвлення кузова чи салону автомобіля, причепа чи будь-якого іншого транспортного засобу визначатиметься не лише емоційно-психологічним реагуванням на нього людини. Для цих предметів жовтий колір не завжди є бажаним. За статистикою, жовті машини досить рідко потрапляють в аварійні ситуації, оскільки дана барва здалеку привертає увагу до автомобіля. Однак людину в транспортному засобі, салон котрого пофарбовано жовтою барвою, найчастіше просто нудитиме, у неї порушуватиметься робота вестибулярного апарату.
Але в європейських країнах цей колір не користується особливою популярністю передусім з історичних причин. На позасвідомому рівні в даному випадку своєрідно зберігається пам'ять про страту єретиків за часів середньовіччя, Відродження і навіть подекуди Нового часу. Приречених до страти людей одягали в спеціальний одяг, що мав брудно-жовте забарвлення.
Різним буде ставлення до зеленого забарвлення машини у бразильця та українця. Для першого цей колір не є особливо принадним. Це колір тропічного лісу, а значить символ небезпеки, тривоги та важкої праці. Для українця, як кожного слов'янина, зелена барва є однією з найулюбленіших. Вона у нього асоціюється з весною, літом, теплом, зеленню, травою, лісом. Його ставлення до лісу суттєво інше. Ліс - це місце, котре захищає, годує у випадку потреби, приносить тепло в оселю під час холоду. Зелена барва рослин засвідчує безпечну пору року, за якої людина перестає боятися холоду та голоду. Тому зелений колір українцем завжди оцінюється схвально, адже це барва життя.
Теми рефератів:
· Колір як чинник аранжування квіткових композицій.
· Колір як засіб гармонізації архітектурного середовища.
· Загальний колорит представницького (виробничого, житлового) приміщення.
Контрольні питання і завдання для самостійної роботи:
1. Охарактеризуйте явище ахроматизації кольорів.
2. Зазначте, які з названих кольорів відносяться до ахроматичних: а) білий; б) сірий; в) чорний; г) коричневий.
3. Вкажіть, які з названих барв є основними у спектральному колірному рядові: а) жовтий; б) зелений; г) синій; в) червоний.
4. Назвіть колір, котрий виступає як доповнюючий (антагоністичний) до оранжевої барви (за колірним рядом І. Гете): а) зелений; б) фіолетовий; в) синій; г)червоний.
5. Які з барв вважаються тривожними для людини?
6. Що називається доповнюючим (антагоністичним) кольором?
7. Які барви вважаються нейтральними?
8. Які кольори утворюють колірне сімейство?
9. Що таке гама кольорів?
Список використаної та рекомендованої літератури:
1. Аронов В.Р. Художник и предметное творчество: Проблемьі взаимо-действия материальной и художественной культурьі XX века. - М: Сов. художник, 1987.-230 с.
2. Бейн С, Грей Д. Как сделать красиво в Интернете. - Спб.: Символ, 1993.-318 с.
3. Блохин В.В. Интерьер промьішленньїх зданий. - М.: Строиздат, 1989. -271с.
4. Боговая И.О., Теодоронский В.С. Озеленение населенньїх мест: Учеб. пособие по спец. "Лесное и садово-парковое хозяйство". - М.: Агропромиздат, 1990.-239 с.
5. Боговая И.О., Фурсова Л.М. Ландшафтное исскуство: Учеб. для ву-зов. - М.: Агромромиздат, 1988. - 223 с.
6. Буковецкая О.А. Дизайн текста: шрифт, зффектьі, цвет. - М.: ДМК, 1999.-301 с.
7. Ватерман Г. Дизайн вашей квартирьі /Пер. с немец. - Злин: Кристина иК, 1996.-125 с.
8. Волкотруб И.Т. Основи художественного конструирования: Учебник. -
2-е изд. - К.: Вьіща школа, 1988. -191с.
9. Гассанова Н.С. Текстиль в дизайне интерьера. - К.: Будівельник, 1987. -
86 с.
10.Дизайн /Пер. с англ. Ред В.А. Питалев, А.Ю. Давьщов, А.В. Молча-нов. - М.: ДеКа, 1994. - 48 с. (Знциклопедия малого бизнеса. Т. 5. Вспомага-тельньїе процессьі в малом бизнесе)
11.Дизайн: очерки теории системного проектирования /Н.П. Васильєва, Ю.А. Грабовенко, Е.Н. Лазарев, В.И. Михайленко; Науч. Ред. М.С. Кагана. -Л.:Изд-воЛГУ, 1983.- 185 с.
12.Ефимов А.В. Цвет в архитектуре и градостроительстве. - М.: Знание, 1981. -64 с. (Новое в жизни, науке, технике. Сер. "Строительство и архитекту-ра", № 8).
13.Жоголь Л.Е. Декоративное искусство в интерьерах общественньїх зданий. - К.: Будівельник, 1978. - 104 с.
14.Зайцев В.М. Такая изменчивая мода /Лит. Запись А. Васильєва, М. Кранса - М.: Молодая гвардия, 1983. - 206 с.
15.Козлова Т.В. Художественное проектирование костюма. - М: Лег. и пищ. пром-ть, 1982. - 143 с.
16.Конран Т. Современньїй дом: Искусство дизайна. - М.: £гоир Ьітіїей, 1997.-264 с.
17.Кравец В.И. Колористическое формообразование в архитектуре. -Харьков: Вища школа; Изд-во Харьк. Ун-та, 1987. - 132 с.
18.Нестеренко О.И. Краткая знциклопедия дизайна. - М.: Молодая гвардия, 1994. -315 с.
19.Новикова Е.Б. Интерьер общественньїх зданий: Художественньїе проблеми. - М.: Стройиздат, 1984. - 227 с.
20.Основи моделирования и художественного оформлення одеждьі / Т.В. Козлова, Л.Б. Рнтвинская, З.Н. Тимашева. - М.: Лег. индустрия, 1979. -167 с.
21.Психология цвета: Сб. / Пер. с англ. - М.: Рефлбук; К.: Ваклер, 1996. -352 с. - (Сер. "Актуальная психология").
22.Ранев В.Р. Интерьер: Учеб. пособие для архит. спец, вузов. - М.: Вьісшая школа, 1987. - 232 с.
23.Степанов Н.Н. Цвет в интерьере. - К.: Вища школа, 1985. - 95 с.
24.Таранов Н.Н. Производственная графика: Учеб пособие для сред. проф.-техн. училищ. - Львов: Вища школа. Изд-во при Львов. ун-те, 1983. -190 с.
25.Тьялве 3. Краткий курс промьішленного дизайна /Пер. с англ. П.А. Кунина. -М.: Машиностроение, 1984. - 190 с.
26.Фольта О.В., Смолинський Р.І. Основи художнього конструювання: Навчальний посібник для інжен.-техн. спец, вузів. - К.: Вища школа, 1973. -143 с.
27.Хан-Магомедов С.С. Пионерьі советского дизайна. - М.: Галарт, 1995. -424 с.
28.Художественное конструирование, проектирование и моделирова-ние промьішленньїх изделий: Учеб. для вузов /Бьїков З.Н., Крюков Г., Минер-вин Г.Б. и др. /Под ред. З.Н. Бьїкова, Г.Б. Минервина. - М.: Вьісшая школа, 1986.-239 с.
29.Шпара П.Е., Шпара И.П. Техническая зстетика и основи художественного конструирования: Учебное пособие для втузов. - 3-є изд. - К.: Вища школа, 1989.-247 с.
30.Зстетические ценности предметно-пространственной средьі /Икон-ников А.В., Каган М.С., Пилипенко В.Р. и др.; Под общ. ред. А.В. Иконникова. -М.: Стройиздат, 1990. - 334 с.
Тема 8
