Для визначення міри вияву синтезованих у нетипових явищах диференційних ознак доцільно застосовувати опозиційний аналіз (у науковій літературі також представлене різне його трактування: як метод, як прийом чи методика). Попри неоднозначність його методологічного трактування, спільним у визначеннях є зауваження про наявність опозицій стосовно системи і між їхніми членами. Нам імпонує підхід В. В. Бабайцевої, яка вважає опозиційний метод одним із основних сучасних методів дослідження явищ перехідності, оскільки він дає змогу виділити рівноправні члени опозиції А і Б як типові явища („вузлові пункти”, „типові граматичні одиниці”, „полярні”, „центральні”, „типові”, „ядерні” утворення, що є полярними рівноправними членами опозиції, та зону перехідності, яка характеризується, з одного боку, перевагою тих чи тих диференційних ознак (периферійні ланки Аб, аБ, що репрезентують функціонування певної одиниці в позиції явища А чи Б) і, з іншого боку, – однаковою мірою вияву ознак А і Б (проміжний тип АБ).
В. В. Бабайцева проводить цікаву аналогію, порівнюючи типові одиниці із „зірками”, а „сузір’я”. створені опозиціями, включають у свою орбіту не лише типові, а й синкретичні явища, які поєднують полярні типи перехідними ланками.
Визначити співвідношення диференційних ознак мовних явищ зони перехідності можна завдяки використанню шкали перехідності, що є не лише умовно-графічним прийомом (засобом) наочного відтворення всього поля опозиції, а й інструментом аналізу мовного матеріалу. Використання шкали перехідності виконує і досить важливу функцію класифікації, упорядкування, незважаючи на деяку розмитість межі між синкретичними фактами.
Зона синкретизму – це сфера перехідних утворень, які характеризуються синтезом диференційних ознак у синхронії й діахронії. Найбільш суперечливою ланкою зони перехідності є проміжна АБ, що репрезентує синкретичні явища з приблизною рівновагою диференційних ознак полярних членів опозиції. Часто цю ланку називають зоною нейтралізації, маючи на увазі зняття протиставлень у складі опозиції. Однак, як справедливо зауважує В. В. Бабайцева, основною розрізнювальною ознакою граматичних одиниць проміжної зони (АБ) є зняття протиставлень, а синтез найбільш виразних диференційних ознак типових категорій (А і Б), що робить одиниці зони АБ семантично багатшими за одиниці всіх інших ланок шкали перехідності, у тому числі й полярні типи А і Б. З огляду на це проміжну зону доцільніше назвати зоною рівноваги диференційних ознак полярних типів, оскільки для граматичних явищ цієї ланки характерно „як те, так і інше”.
Опозиційний аналіз здійснюють у два етапи: 1) установлення диференційних ознак типових явищ (А і Б), що є основою для виділення парадигматичної опозиції; 2) виявлення ознак конкретного мовного факту й характеристику його з погляду належності до А чи до Б(детальніше механізм дії опозиційного аналізу далі).
Застосування цього прийому дає змогу уникнути однозначності й категоричності у кваліфікації лінгвоодиниць, визначити міру вияву характерних для типових явищ ознак, виявити ті конструкції, які уможливлюють подвійну кваліфікацію.
Тема: ТИПОЛОГІЯ ТИПОВИХ ПОРІВНЯЛЬНИХ КОНСТРУКЦІЙ Основні питання
1. Диференційні ознаки ПЗ і ППЧ.
2. ПЗ як синтаксичний засіб вираження порівняння в простому реченні.
3. Морфолого-синтаксичні особливості ПЗ.
4. Засоби вираження порівняльних відношень у семантико-синтаксичній структурі складного речення.
5. Синтаксичні моделі ППЧ.
ЛІТЕРАТУРА:
(Див. список до першої теми)
