Серед теоретичних питань сучасного українського мовознавства, розроблення яких має суто академічне і прикладне значення, важливу роль відведено такому виду ССВ, як відношення порівняння, а також особливостям вираження у структурі речення та кваліфікаційним ознакам.
Сучасна українська мова характеризується широким спектром вираження порівняльних відношень, якими послуговуються носії мови.
Ураховуючи специфіку вираження порівняльної семантики різними формальними показниками, виокремлюють: а) конструкції з імпліцитним показником порівняння; б) конструкції з експліцитним показником порівняння.
Особливості реалізації порівняльного змісту в конструкціях названого типу полягають у тому, що показник порівняння не є окремою лексемою, а входить до словоформи, що репрезентує об’єкт порівняння, а саме:
1. Прислівники з префіксом по- і суфіксами -ому, -ему, -єму, -и, у яких порівняльна семантика реалізується комплексно (тобто за допомогою префікса й суфікса), напр.: Він по-котячи примружив очі і щілинами глянув на Тимофія (М. Стельмах).
У таких конструкціях об’єктами порівняння можуть бути назви тварин (Вода по-пташиному щебече у весняній темряві (Є. Гуцало)); назви людей (антропонімічні компаративеми): …бліде худорляве обличчя… сміялось по-дитячому щедро і ясно (М. Стельмах); чітко не окреслений об’єкт порівняння (темпоральний, локативний тощо): Біля самої стайні по-весняному жебонить струмок (М. Стельмах).
2. Конструкції з орудним відмінком у порівняльному значенні, специфікою яких є зосередження об’єкта й показника порівняльних відношень в одній лексемі: об’єкт виражений лексичним значенням слова, а показник – граматичним (формою орудного відмінка), напр..: І жовтень відійшов оркестром золотим, і в небі жебраком стоїть горбатий дим (Л. Талалай).
За лексико-семантичним наповненням позиції об’єкта порівняння такі конструкції диференціюють на підгрупи:
а) конструкції, де орудний відмінок позначає назву тварини: Оксана козою бігла додому (М. Хвильовий);
б) назви явищ природи: А дерево кружляє вихором (В. Стус);
в) назви конкретних предметів: У неї ноги трошки колесом (М. Хвильовий).
За специфікою вираження об’єкта порівняння вважаємо правомірним диференціювати три класи конструкцій з орудним порівняльним:
1) з непоширеним об’єктом (однією лексемою виражений об’єкт порівняння): Валунами блищать у траві кавуни (Л. Талалай);
2) з поширеним об’єктом: …за возом наполоханими пташенятами злітав сухий лист (М. Стельмах); (на формально-граматичному рівні словосполучення є вільним, його компоненти виражають атрибутивні відношення й поєднані зв’язком узгодження; як об’єкт порівняння аналізоване словосполучення є семантично цілісним, оскільки тільки в сукупності його компоненти становлять образ порівняння);
3) утворення з цілісним нерозкладним словосполученням (тобто таким, яким на формальному рівні не є членованим): І все життя… розсипалося жменею піску (М. Стельмах).
3. Суфіксальні одиниці (прикметники, прислівники) зі значенням часткової подібності.
Основними показниками порівняльних відношень у межах цього класу є такі:
– суфікси -уват (-юват) у прикметниках та прислівниках: Гість чіпко вдивляється кібцюватими очима, настовбурчує їжакуваті шпичаки брів…(М. Стельмах);
– суфікси -аст (-яст), -ист у прикметниках: Гнідаш запалив цигарку, і, посмоктавши п’явчастими губами, поспитав для годиться…(М. Стельмах);
– суфіксальна морфема (суфіксоїд) -подібний (рідше -видний) у прикметниках: … м’якшає ямка на вареникоподібному підборідді (М. Стельмах);
– компоненти складних прикметників -головий, -зубий,-крилий, -ногий, -косий, -окий, -рогий, -хвостий тощо: … входить на подвір’я високий горбоносий Тимофій (М. Стельмах).
