Основні концепції вивчення порівняння
У мовознавстві сформувалися такі основні концепції вивчення порівняння, за якими:
1) порівняння аналізують у співвідношенні з метафорою (Н.Д.Арутюнова, В.Н. Гелія та ін.);
2) з’ясовують специфіку вираження порівняльних відношень(В.І.Кононенко, Н.О. Широкова та ін.);
3) виокремлюють порівняння як засіб формування авторського стилю (Л.В. Голоюх, П.А. Морозов та ін.);
4) визначають статус порівняння у фразеологічному фонді (М.Ф.Алефіренко, Л.А. Лебедєва та ін.) та на рівні синтаксису (Н.П. Шаповалова).
Погляди сучасних науковців на структуру, семантику й функції порівняльних конструкцій (ПК) до сьогодні не узгоджені й нерідко суперечать один одному, що свідчить про відсутність загальноприйнятої концепції порівняння в українській мові.
ПК як синтаксичне явище аналізують у багатьох аспектах його функціонування в сучасній українській літературній мові та живому усному мовленні:
а) з погляду морфологічного вираження кожного з елементів (слів, форм слів) у складі ПК;
б) щодо ролі ПК у формальній організації речення (позиція ПК як особливих конструкцій у структурі речення);
в) у світлі вивчення інтонаційно-мовленнєвих характеристик ПК;
г) місця ПК серед стилістичних резервів синтаксису сучасної української літературної мови;
д) в аспекті їхнього пунктуаційного оформлення на письмі.
Порівняння з погляду синтаксису – це різновид категорії модальності, яка властива або не властива реченню. Суть порівняльної модальності полягає в тому, що відношення вираженого до дійсності визначається не прямо, а опосередковано – через його подібність до чогось іншого, загальновідомішого, типовішого, тобто до того, що й повідомляється порівняльним компонентом.
Так, у реченні Життя мінливе предикативна ознака підмета прямо названа присудком мінливе, а в реченні Життя – що погода (Панас Мирний) її виражено через порівняння з мінливістю погоди і тому в ролі присудка інше слово: воно позначає об’єкт порівняння і пов’язане з підметом порівняльною формою предикативного зв’язку.
Особливої значущості в сучасному мовознавстві набуло питання функціонального статусу ПК. Дискусійною, зокрема, є проблема розмежування порівняльних зворотів (ПЗ) і підрядних порівняльних частин (ППЧ).
Значні труднощі у плані дослідження феномена порівняння в українському мовознавстві спричинені відсутністю універсального загальновизнаного набору термінів. Так, терміни “порівняння”, “порівняльна конструкція”, “порівняльний зворот”, “порівняльна частина” використовують лінгвісти певною мірою довільно: то як синоніми, то як абсолютно різні поняття, то, навпаки, повністю тотожні. Це спричинює неточності в трактуванні понять, співвідносних із мовним порівнянням, а нерідко спотворює розуміння авторської позиції загалом. Ми визначаємо мінімальний набір термінів, необхідних для дослідження в аспекті зазначеної проблеми: порівняльна конструкція, підрядна порівняльна частина, порівняльний зворот, компаративна конструкція, кормпаративна підрядна частина, компаративний зворот (у значенні зіставлення).
