Податкова система — це сукупність встановлених у країні податків, зборів та інших обов'язкових платежів до бюджету і державних цільових фондів; принципів, форм і методів їх установлення, зміни чи скасування; дій, які забезпечують їх сплату, контроль і відповідальність за порушення податкового законодавства.
Нині система оподаткування в Україні визначається Законом України "Про систему оподаткування", який був викладений у новій редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про систему оподаткування України" від 18 лютого 1997 р. № 77/97-ВР1.
У цьому Законі визначаються основи та принципи формування системи оподаткування в Україні, встановлено перелік загальнодержавних та місцевих податків, зборів та інших обов'язкових платежів, а також визначено права та обов'язки платників податків.
Ставки, механізм стягнення податків, зборів та обов'язкових платежів, за винятком мита, а також пільги в оподаткуванні не можуть бути встановлені та змінені іншими законами України, крім законів з питань оподаткування.
Перелік загальнодержавних податків, зборів та обов'язкових платежів подано в ст. 14 згаданого вище Закону:
1. Податок на додану вартість.
2. Акцизний збір.
3. Податок на прибуток підприємств.
4. Податок з доходів фізичних осіб.
5. Мито.
6. Державне мито.
7. Податок на нерухоме майно (нерухомість).
8. Плата (податок) на землю.
9. Рентні платежі.
10. Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів.
11. Податок на промисел.
12. Збір на геологорозвідувальні роботи, які виконуються за рахунок державного бюджету.
13. Збір на спеціальне використання природних ресурсів.
14. Збір за забруднення навколишнього середовища.
15. Збір на обов'язкове соціальне страхування(на випадок тимчасової втрати працездатності,
на випадок безробіття, від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань).
16. Внески на обов'язкове державне пенсійне страхування.
17. Плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності.
18. Фіксований сільськогосподарський податок.
19. Збір на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства.
20. Єдиний збір, що справляють у пунктах пропуску через державний кордон України.
21. Збір за використання радіочастотного ресурсу України.
22. Збори до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (початковий, регулярний, спеціальний).
23. Збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію.
Загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі) встановлюються Верховною Радою України і справляються на всій території України.
Перелік місцевих податків, зборів та обов'язкових платежів визначається ст. 15 цього ж Закону. До них належать два податки.
1. Податок з реклами.
2. Комунальний податок.
Також стягуються такі місцеві збори та обов'язкові платежі:
1. Збір на паркування автотранспорту.
2. Ринковий збір.
3. Збір за видачу ордера на квартиру.
4. Збір за право використання місцевої символіки.
5. Збір за проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу і лотерей.
6. Збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг.
7. Збір з власників собак.
Місцеві податки і збори (обов'язкові платежі), механізм справляння та порядок їх сплати встановлюються сільськими, селищними, міськими радами відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, установлених законами України.
Проблема побудови ефективної податкової системи — одна з найбільш актуальних у процесі становлення в Україні ринкових відносин та інтегрування української економіки у світовий ринок. її слід вирішувати шляхом вивчення, аналізу і творчого осмислення як наявної в Україні законодавчої бази, так і набутого у світі досвіду у сфері оподаткування.
Чинному податковому законодавству України притаманне включення його до бюджетного права, що й виділяє у податковому регулюванні фіскальні функції. Поширена ідея про те, що податки — це лише засіб для наповнення державного бюджету або, інакше, джерело коштів, необхідних для функціонування держави — безпідставна та обмежена. Насправді податки суттєво впливають на діяльність суб'єктів господарювання, податкова система виконує функцію структурування економіки, створює та посилює одні зв'язки або знищує інші. Недоцільно акцентувати увагу лише на наповненні бюджету з податкових джерел, ігноруючи при цьому те, яким чином процедура його наповнення впливає на економічні процеси. Має йтися про розробку такої податкової системи, яка б забезпечувала або хоча б не стримувала розвиток економіки.
Податкова політика визначає суть і роль системи оподаткування та належить до виняткових повноважень держави.
Податкова політика — це діяльність держави у сфері встановлення, правового регламентування та організації справляння податків і податкових платежів у централізовані фонди грошових ресурсів держави.
Податкова політика — це діяльність держави у сфері запровадження, правового регламентування та організації справляння податків і податкових платежів до централізованих фондів грошових ресурсів держави та використання податків.
Податкова політика залежить як від об'єктивних економічних законів, так і від суб'єктивних факторів. Вона має базуватися на загальних принципах:
• фіскальної достатності,;
• економічної ефективності,
• соціальної справедливості,
• стабільності,
• гнучкості.
Державні структури повинні провадити таку податкову політику, яка має оптимально поєднувати інтереси держави і платників податків. Податкова політика має бути зорієнтована на максимальне повернення податків через розширення обсягу суспільних послуг.
Формуючи свою податкову політику, держава шляхом збільшення або скорочення державної маси податкових надходжень, зміни форм оподаткування та податкових ставок, тарифів, звільнення від оподаткування окремих галузей виробництва, територій, груп населення може сприяти зростанню чи спаданню господарської активності, створенню сприятливої кон'юнктури на ринку, умов для розвитку пріоритетних галузей економіки, реалізації збалансованої соціальної політики. Організація оподаткування справляє значний вплив на реалізацію суспільного продукту, темпи нагромадження капіталу і технічного оновлення виробничого потенціалу держави.
