Виберіть афоризм, в якому найповніше розкрита сутність цієї теми.
"Менеджер — людина, яка досить розумна для того, щоб вести вашу справу, і досить мудра, щоб не мати власної".
"Безперервне навчання — мінімальна вимога для того, щоб досягти успіху в будь якій сфері". Д. Уейтлі
"Успіх іноді буває єдиною видимою відмінністю між генієм та безумством".
П. Буаст
"Професійні менеджери здатні без втоми роками вирішувати однотипні завдання, а більшість підприємців, які досяг-ли успіху, не терплять монотонності. Відмінність між цими типами людей є настільки значною, що, якщо ви за характером менеджер, то навряд чи досягнете успіху в ролі підприємця; так само як і підприємець навряд чи буде дуже хорошим менеджером". X. Маккей
"У будь-якому бізнесі менеджери — найцінніший і винятково хороший реурс".
П.Друкер
"Щоб стати менеджером, потрібно починати з низу. Винятків із цього правила немає".
Г. Блок
"Менеджмент — здатність бачити компанію не такою, як вона є, а такою, якою вона може стати". Д. Time
"Ідеальний менеджер — особа, котра точно знає, що вона не може зробити і шукає для цього потрібних людей". Ф. Розенталь
"У жодному разі не обирайте винахідника керівником компанії. Ви ніколи не змусите його, щоб він не думав і зробив щось корисне ". Р. Літл
"У природженого керівника всі нездужання починаються у п'ятницю ввечері і закінчуються в понеділок вранці". Н. Паркінсон
"Менеджмент має деякі спільні ознаки з медициною: Він створює проблеми з неменшим успіхом, ніж розв'язує їх". У. Бенніс
"Не погоджуйся на посаду капітана, що тоне".
В. Брудзиньский
Тест
Виберіть правильний варіант відповіді
1. Які відносини є передумовою виникнення менеджменту:
a) капіталістичні;
b) ринкові;
c) інтерперсональні?
2.У чому полягає сутність поняття "організація":
a) це група осіб, діяльність яких свідомо координується для досягнення загальної мети;
b) група осіб, які діють за певної домовленості;
c) особа, котра діє для досягнення певної мети;
d) група осіб, діяльність яких координується для того, щоб кожна з них досягла своєї мети?
3. На чому акцентує увагу Г. Мінцберг у книзі "Природа управлінської праці":
a) професійних якостях керівника;
b) короткочасності та різноманітності здійснюваної роботи;
c) короткочасності, різноманітності та фрагментарності діяльності;
d) короткочасності, монотонності та фрагментарності виконаної роботи?
4. Хто є автором праці "Принципи наукового управління" (1911р.):
a) А. Файоль;
b) П. Друкер;
c) Ф. Хміль;
d) Ф. Тейлор?
5. Яка з моделей менеджменту вважається неіснуючою:
a) північноамериканська;
b) західноєвропейська;
c) японська;
d) західноукраїнська;
e) азійська модель?
6. Розташуйте наукові школи в хронологічній послідовності виникнення:
a) школа виробничої демократії;
b) школа наукового управління;
c) школа руху за гуманні стосунки;
d) школа поведінкових наук;
e) класична школа.
7. Розташуйте типи виробничо-господарських організацій за порядком виникнення:
1. спеціалізовані майстерні;
2. мануфактури;
3. унітарні підприємства;
4. ремісничі майстерні;
5. спеціалізоване внутрішньоплемінне виробництво; первинна кровноспоріднена община;
6. корпорації;
7. унітарні державні підприємства.
8. В якому році з'явилася школа наукового управління:
1. 1885-1920;
2. 1880—1915;
3. 1885—1919;
4. 1886—1920?
9. Хто запропонував такі принципи управління, як поділ праці, повноваження та відповідальність, дисципліна, єдиноначальність і єдність напряму:
1. А. Файоль;
2. Г. Гант;
3. М.П. Фоллет;
4. Ф. Герцберг?
10. Проблема перевиробництва на підприємствах стала передумовою виникнення:
1. управлінських механізмів на засадах розвитку людських стосунків;
2. систем управління, орієнтованих на ринок;
3. системних і ситуаційних підходів у менеджменті;
4. комп'ютеризації управлінських процесів.
11. До інтегрованих підходів до управління належать: підхід з позицій виокремлення різних шкіл в управлінні, процесний, системний, ситуаційний підходи:
а)так;
б) ні.
12. Основною метою класичної школи було підвищення ефективності організації шляхом поліпшення ефективності її люд-ських ресурсів:
а) так;
б) ні.
13. Представниками періоду розвитку поведінково-біхевіористського напряму є: Р. Лайкерт, Д. Мак-Грегор і Ф. Герцберг:
а) так;
б) ні.
14. У ситуаційному підході увага концентрується на ситуаційних однорідностях між організаціями та в межах власне організацій:
а) так;
б) ні.
15. Контроль — це процес, за допомогою якого керівники створюють ситуацію, коли люди працюють продуктивніше, прагнучи досягти цілей організації:
а) так;
б) ні.
16. Мета школи наук про поведінку полягає у створенні універсальних принципів управління:
а) так;
б) ні.
17. Процесний підхід уперше запропонували прихильники школи адміністративного управління:
а) так;
б) ні.
18. Функція організації передбачає прийняття рішення проте, якими мають бути цілі організації та що мають робити її члени для досягнення цих цілей:
а)так;
б) ні.
19. Планувати — означає створювати певну структуру:
а) так;
б) ні.
20. Мотивація — процес забезпечення того, що організація справді досягає цілей:
а) так;
б) ні.
ПЛАНУВАННЯ В ОРГАНІЗАЦІЇ
Ознайомившись з цією темою, ви матимете уявлення про:
ü сутність планування як функції управління;
ü основні етапи процесу планування та типи планів в організації;
ü класифікацію цілей управлінського планування;
ü механізм управління за цілями, його сильні та слабкі аспекти;
ü сутність поняття "стратегія" й основні елементи та рівні стратегії;
ü зміст етапів процесу формування стратегії;
ü методологію використання найпоширеніших інструментів вибору загальнокорпоративної стратегії та стратегії бізнесу.
3.1. Поняття "планування"
Планування — найперша функція управління, вона передує іншим управлінським функціям і визначає їх сутність. Планування залежить від ефективного аналізу зовнішнього середовища, об'єктивного оцінювання власних позицій, потребує спільних зусиль та участі всіх складових організацій. Також ця функція передбачає вибір мети, розробку шляху її досягнення та просування ним.
Планування як функція менеджменту полягає в розв'язанні таких глобальних проблем:
Ø якими мають бути цілі організації;
Ø як має діяти організація, щоб їх досягти.
Значення планування. Планування дає змогу будь якій організації передбачати майбутнє. Воно виявляється в програмі дій, що охоплюють усі операції підприємства (технічні, фінансові, комерційні). Планування має враховувати періоди, джерела та витрати.
Процес планування передбачає складання перспективних і поточних планів, прогнозів, результатом чого є бізнесплан. Призначення всіх видів планів полягає в забезпеченні колективного розуміння загальних завдань, стратегії й тактики їх виконання, а також урахування ресурсів, що є в розпорядженні.
Розрізняють такі принципи планування: об'єктивність, системність, комплексність, оптимальність, єдність інтересів організації, її персоналу та споживачів, збалансованість, обгрунтованість планів, програм, проспектів, моделей розвитку.
Для розробки ефективних програм і планів варто враховувати такі фактори:
1) уміння керувати людьми;
2) велика активність;
3) відповідні моральні якості;
4) стійкість і рішучість;
5) необхідні професійні знання в певній галузі;
6) загальна досвідченість в справах (компетентність, досвід роботи).
Передумовою планування вважається прогнозування, яке більш властиве для сучасного середовища. Прогнозування — це визначення об'єктивних тенденцій розвитку організації в майбутньому, а також альтернативних шляхів розвитку і термінів їх виконання. Прогноз — органічна система (частина)планування.
У практиці є система внутрішньо-організаційного планування, яке складається з комплексу планів:
1. виробничих;
2. фінансових капіталовкладень;
3. реалізації продукції;
4. науково-дослідної діяльності;
5. організаційного розвитку організації.
— у процесі такого планування слід враховувати такі основні підходи:
відображення взаємозв'язків між виробничою, збутовою й обслуговувальною діяльністю організації;
6. ієрархія планів — від стратегічних до індивідуальних;
7. наявність та якість планової документації, потреба здійснення процесу планування від керівництва організацією до робочого місця, і навпаки.
8. Менеджмент не дає універсальних рецептів, але керівництву з метою підвищення ефективності планування варто зважати на такі фактори:
— наявність своєчасної та повної інформації про загальноекономічні
вплив на діяльність і ринок організації, та її конкурентів;
9. динаміку продажу і прибутковість організації за попередні періоди;
10. визначення оптимальної товарної структури виробництва з урахуванням досягнень НТП;
11. облік ресурсів організації;
12. встановлення контролю за виконанням планів та їх корегування за потреби;
13. використання електронно-обчислювальної техніки, що також впливає на ефективність планування.
Функція менеджменту, тобто планування, дає відповідь на такі запитання:
I. В якому стані нині перебуває організація? Тобто менеджери мають оцінити сильні та слабкі аспекти організації в галузі фінансів, маркетингу, виробництва, інноваційної політики, трудових ресурсів.
II. Куди ми прагнемо рухатися? Що організація бажає досягти? При цьому слід враховувати перешкоди навколишнього середовища (конкуренція, споживачі, політичні фактори, економічні умови, соціальні та культурні зміни).
III. Яким чином фірма намагається досягти поставлених цілей, тобто хто за що несе відповідальність?
Отже, планування — це один з інструментів, за допомогою якого менеджери формують єдиний напрям зусиль колективу на досягнення цілей організації. Кінцева мета планування полягає в моделюванні майбутнього стану підприємства, а також визначенні шляхів та засобів досягнення цього стану.
