Кредити під заставу цінних паперів.

Кредити під заставу цінних паперів — зручна форма кредитних відносин, оскільки вони грунтуються на досить нескладній операції прийому в за­ставу і визначенні вартості цінних паперів. Витрати на зберігання такої застави незначні. Також досить простою є оцінка їх застав­ної вартості, яка зазвичай визначається на фондовій біржі. При­ймаючи в забезпечення кредиту цінні папери, банки мають ура­ховувати:

--якість цінних паперів, на яку впливає безліч факторів, котрі не завжди можна врахувати в момент прийняття цих паперів у заставу;

--ліквідність цінних паперів;

--характеристику емітента і вид цінних паперів, що ним емі­товані;

--ризики, характерні для цінних паперів.

Комерційні банки можуть приймати цінні папери під заставу на принципах юридичного права та права справедливості, тобто взаємної довіри.

У разі застави на принципах юридичного права клієнт передає свої цінні папери банку і підписує юридичний документ — застав­не свідоцтво (mémorandum of deposit), в якому засвідчує передачу права власності на пакет акцій. Таким чином, банк стає абсолют­ним власником цінних паперів на строк дії застави. За необ­хідності банк може продати цінні папери й задовольнити свої ви­моги стосовно клієнта-боржника.

Після закінчення строку дії застави, якщо не має претензій до позичальника, банк переоформляє заставні документ на ім'я клі­єнта і видає йому новий сертифікат, згідно з яким він знову стає зареєстрованим власником цінних паперів.

Для оформлення застави цінних паперів на принципах права справедливості клієнт надсилає в банк тільки сертифікат акцій, за­повнює і підписує заставне свідоцтво, але без усякого юридичного оформлення про передачу права власності. У даному випадку банк формально користується правом власності на цінні папери.

Припинення строку дії застави на принципах права справед­ливості здійснюється шляхом повернення клієнту сертифіката та анулювання заставного свідоцтва. Однак таке заставне право бан­ку пов'язане з певним ризиком.

Класична процедура визначення вартості цінних паперів від­бувається за такими етапами:

1 Шляхом експертної оцінки формується початкова ціна за­ставленого пакета цінних паперів.

2 Методом ітерації, тобто шляхом послідовних наближень, формується реальна ринкова вартість цього пакета. Вона може бути відпрацьована шляхом котирування пакета на фондовому ринку.

3 Встановлюється закладна вартість заставлених цінних па­перів. При цьому для державних цінних паперів вона не може пе­ревищувати 90 %, а для корпоративних цінних паперів — не біль­ше 80 % їх реальної ринкової вартості. Така оцінка пов'язана з ризиками, що можуть виникнути під час реалізації застави.

У зв'язку з нерозвиненістю вітчизняного вторинного ринку цінних паперів за використання їх як застави банківським пра­цівникам слід пам'ятати, що:

--найбільш надійними (ліквідними) є державні пінні папери;

--корпоративні цінні папери, що пропонуються як застава, повинні бути високоліквідними, а фінансовий стан їх емітентів стійким;

--встановлена експертна оцінка вартості пакета акція не є постійною, а його реальна вартість буде визначена безпосередньо під час продажу;

--на ринкову вартість пакета цінних паперів суттєво вплива­ють кон'юнктурні чинники.

Інакше кажучи, специфіка застави цінних паперів полягає в тому, що відповідальність позичальника не вичерпується вартіс­тю застави, а поширюється на все його майно. Тільки такий під­хід захищає комерційні інтереси банку у разі видачі позик під за­ставу цінних паперів.