Оцінка кредитоспроможності позичальника.

Під кредитоспроможністю позичальника розуміють здатність юридичної чи фізичної особи повністю й у зазначені терміни ви­конати всі умови кредитн угоди.

Під платоспроможністю розуміють спроможність підприємст­ва своєчасно й повністю виконати свої платіжні зобов'язання, які випливають із кредитних та інших операцій грошового характе­ру, що мають певні терміни сплати. Кредитоспроможність позичальника на відмі­ну від його платоспроможності не фіксує неплатежі за поточний період або на яку-небудь дату, а прогнозує його платоспромож­ність на найближчу перспективу. Кредитоспроможність — це якісна оцінка позичальника, яка дається банком до розв'язання питання про можливість та умови кредитування і дає змогу передбачити ймовірність своєчасного повернення позик та їх ефектив­ного використання.

У процесі аналізу кредитоспроможності клієнта використову­ються такі методи аналізу: метод коефіцієнтів, метод групувань, метод порівнянь, рейтингові системи оцінки тощо.

Основне джерело внутрішньої інформації — фінансові звіти позичальника (баланс, звіт про прибутки і збитки). Розрахунок різних коефіцієнтів на основі цих звітів дає змогу глибше про­аналізувати справжній стан справ потенційного позичальника, оці­нити перспективи його розвитку і здатність погасити позику.

Нарівні з цим вивчається репутація позичальника, його чесність, порядність, взаємовідносини з іншими банками, компетентність ке­рівників, досвід і знання справи, потенційні можливості, особистий фінансови стан позичальника, ринк вартість підприємс

Основними критеріями оцінки банком кредитоспроможності по­зичальників є показники, що характеризують ліквідність балансу. Ліквідність балансу можна визначити як засіб покриття зобо­в'язань підприємства його активами, термін перетворення в гро­ші яких відповідає строку погашення зобов'язань.

Аналіз ліквідності балансу клієнта дає можливість оцінити здат­ність і вірогідність повернення взятих у борг коштів відповідно до умов кредитног договору.

Аналіз полягає у зіставленні коштів, за активом згрупованих за ступенем їх ліквідності і розміщених у порядку убування лік­відності, із зобов'язаннями за пасивом, згрупованими за строка­ми їх погашення і розташованих у порядку збільшення строків.

У банківській практиці використовують ряд показників, що ха­рактеризують фінансовий стан позичальника. Критерії оцінки фі­нансового стану позичальника встановлюється кожним банком са­мостійно його внутрішніми положеннями щодо проведення актив­них (кредитних) операцій та методикою проведення оцінки фінан­сового стану позичальника з урахуванням вимог Положення НБУ.

Для здійснення оцінки фін стану позичальника — юр особи банк повинен враховув такі основні еконо­м показники його д-ті як

— платоспроможність (коефіцієнти миттєвої, поточної та загальної ліквідності);— фінансова стійкість (коефіцієнти маневреності власних коштів, співвідношення залуч і вла коштів);— обсяг реалізації;— обороти за рахунками (співвідношення надходжень на ра­хунки позичальника і суми кредиту, наявність рахунків в інших банках; наявність картотеки неплатежів — у динаміці);— склад та динаміка дебіторсько-кредиторської заборгованос­ті (за останній звітний та поточн роки);— собівартість продукції (у динаміці);— прибутки та збитки (у динаміці);— рентабельність (у динаміці);— кредитна історія (погашення кредитної заборгова в минулому, наявність діючих кредитів).

Крім вищевказаного при оцінці кредитоспроможності позичаль­ника також можуть бути враховані суб'єктивні чинники, такі як:

— ринкова позиція позичальника та його залежність від ци­клічних і структурних змін в економіці та галузі промисловості;— наявність державних замовлень і державна підтримка пози­чальника;— ефективність управління позичальника;— професіоналізм керівництва та його ділова репутація;— інша інформація.