Кредитний ризик — це ризик несплати в установлений строк основного боргу і процентів по позичках, що належать кредитору.
Кредитний ризик визначається ймовірністю того, що позичальник не зможе або не захоче виконати свої зобов'язання згідно з кредитною угодою. Управління кредитним ризиком банку здійснюється на двох рівнях відповідно до причин його виникнення — на рівні кожної окремої позики та на рівні всієї сукупності кредитних операцій банку.
Управляти ризиком означає чинити дії, спрямовані на підтримання такого рівня, який відповідає поставленим на даний момент цілям управління.
У процесі управління кредитним ризиком комерційного банку слід визначити такі етапи:
— розробка цілей і завдань кредитн політики банку;
— створ адміністрат структури управління кредитним ризиком і системи прийняття адміністрат рішень
— вивчення фінансового стану позичальника;
— вивч кредит історії позичаль, його ділових зв'язків
— розробка і підписання кредитної угоди;
— аналіз ризиків неповернення кредитів;
— кредит монітор позич і всього портфеля позичок
— заходи з повернення прострочених і сумнівних позичок і з реалізації застави.
До чинників, які збільшують ризик кредитних операцій комерційного банку, належать:
— надмірна концентрація — зосередження кредитів в одному із секторів економіки, виді кредиту;
—надмірна диверсифікація, яка призводить до погіршення якості управління за відсутності достатньої кількості висококваліфікованих фахівців зі знаннями особливостей багатьох галузей економіки та видів кредиту;
— валютний ризик кредитного портфеля;
— структура кредит портфеля, якщо він сформовани лише з урахув потреб клієнтів, а не самого б— рівень кваліфікації персоналу банку.
При визначе рівня кредитного ризику враховуються:
— репутація клієнта;— можливість клієнта щодо погашення боргу;
— капітал клієнта;— умови, в яких знаходиться позичальник;
— застава.
16. Критерії оцінювання кредитного ризику: репутація, можливість, капітал, умови, застава.
Репутація клієнта — це бажання і рішучість позичальника погасити свої зобов'язання. Репутація клієнта визначається на підставі особистих стосунків між банком і позичальником. Не слід забувати, що виникають іноді ситуації, коли клієнт свідомо не збирається погашати позичку. Тому тільки впевненість банкіра в тому, що позичальнику властиві такі якості, як чесність і порядність, може бути підставою для довіри до нього. Рівень репутації клієнта повинен бути підкріплений його менеджерськими здібностями.
Можливість клієнта — здатність позичальника отримати гроші по своїх активних операціях або по конкретному проекту, що пропонується прокредитувати й ефективно управляти своїми грошовими потоками, з тим щоби забезпечити повне та своєчасне погашення кредитної заборгованості і процентів. Слід мати на увазі, що якщо у підприємця справи ідуть кепсько, то у банкіра не може бути впевненості, що проект, під який надається кредит, буде реалізовано успішно. Не можна також вважати, що гарні справи на підприємстві в цілому є надійною запорукою ефективного впровадження заходу, що буде кредитуватися. Тому фактор «можливість» повинен бути присутнім як при оцінці роботи клієнта в цілому, так і стосовно тієї справи, яку пропонується прокредитувати.
Капітал. Кожен клієнт повинен мати власну капітальну базу і стійку рішучість використати свій капітал у реалізації проекту, що кредитується, тобто взяти на себе певну частину ризику.
Дуже важливо при аналізі проекту, що кредитується, правильно визначити розмір кредиту. При цьому слід упевнитися, що клієнт не запитує більше кредиту, ніж йому потрібно, оскільки це може призвести до нераціонального використання лишку кредиту, а звідси і до проблем його погашення. Слід також упевнитися, що клієнт не запитує менше кредиту, ніж йому необхідно, оскільки в цьому випадку можуть виникнути проблеми, пов'язані зі здійсненням проекту, що кредитується, а звідси і з погашенням кредиту. Згідно зі світовими стандартами при видачі кредиту в основні фонди частка власних коштів позичальника повинна складати не менше 30% заходу, котрий кредитується.
При видачі кредиту в оборотні фонди власні кошти позичальника повинні складати не менше 50% валюти балансу, або власні кошти повинні повністю покривати запаси і витрати.
Умови, в яких перебуває позичальник, тобто знання поточного стану та огляд регіональної і загальноекономічної ситуації в економіці, а також у тій галузі, до якої відноситься позичальник.
Різні економічні умови і різні прогнози для різних галузей господарства часто вимагають різних підходів відносно надання позичок.
Застава — це надійне додаткове забезпечення повернення кредиту у формі застави, проте це не є головне джерело погашення кредиту. Застава — це страховка погашення кредиту. Застава, згідно з чинним законодавством України, є способом забезпечення зобов'язань, зокрема отриманих позик. У цьому випадку банк набуває права у разі невиконання позичальником зобов'язання щодо повернення кредиту та процентів за ним задовольнити свої вимоги за рахунок вартості заставленого предмета. Тому предмет застави повинен мати такі характеристики.
1. Високу ліквідність. Під ліквідністю у даному разі розуміють здатність заставленого активу до конвертації у грошові засоби.
2. Здатність до тривалого зберігання (щонайменше протягом терміну дії кредитного договору).
3. Відносну стабільність ринкових цін на заставлений предмет та наявність реальної вартості предмета застави.
4. Низькі витрати на зберігання (утримання) та можливу реалізацію застави.
