Схема підключення обладнання залежить від умов роботи, і від вимог, які користувач пред'являє до лінії. Існує три основні схеми підключення абонента:
Малюнок 6.7 - Схема підключення обладнання для абонентів, які не мають локальної мережі
1. Цю схему рекомендується застосовувати абонентам, які не мають локальної мережі (малюнок 6.7).
Як правило, це люди, які проводять лінію в квартиру, або в офіс, де в наявності є лише один термінал і один телефон. Ця схема реалізується за допомогою ISDN-карти, яка грає роль маршрутизатора. Ця карта встановлюється в системний блок комп'ютера, потім інсталюється, і після цього ваш комп'ютер готовий до роботи з ISDN-лінією. Потім необхідно з'єднати ваш термінал з мережевим закінченням (NT) за допомогою якого або кабелю. Перевага цього способу в дешевизні необхідного обладнання. В даному випадку користувачеві необхідно придбати ISDN-картку з необхідним програмним забезпеченням для її інсталяції (програмне забезпечення має додаватися до карті при купівлі), і кабель для підключення терміналу до NT. Якщо ви хочете підключити телефон, вам необхідно так само придбати перехідник для підключення телефону до другого гнізда NT. Недоліком є те, що до лінії можна підключити тільки один термінал.
Малюнок 6.8 - Схема підключення обладнання для абонентів, що мають локальну мережу
2. Цю схему рекомендується застосовувати абонентам, які бажають підключити до лінії невелику локальну мережу (малюнок 6.8).
Для здійснення цієї схеми користувачеві виділяється N+3 - біт мережу, де N - кількість ЕОМ в локальній мережі. Тобто вам видається N+3 вільних адреси, які прописуються в сервер провайдера як ваші адреси. Але з цих N+3 адрес ви можете використовувати тільки N, оскільки перший і останній не використовуються через технічних особливостей мережі (вони використовуються як поділ), і ще один адреса присвоюється маршрутизатора, який вам необхідно буде придбати замість використовувалася в першому випадку ISDN-карти. Гідність маршрутизатора в тому, що він в змозі обслуговувати відразу кілька терміналів. Так само в маршрутизаторі є два додаткових гнізда для телефонів. Таким чином, абонент може підключити N терміналів, 2 телефони, і при бажанні ще один телефон NT (якщо є відповідний перехідник). Але щоб об'єднати комп'ютери в мережу, а потім цю мережу підключити до маршрутизатора, необхідно на кожен термінал встановити мережеву карту, а потім об'єднати їх в мережу кабелем. Тобто для реалізації цієї схеми, необхідно придбати маршрутизатор, мережеві карти, кабель і, за бажанням, адаптери для узгодження телефонів з NT і з маршрутизатором. Одразу слід зазначити, що маршрутизатор приблизно в 2 рази дорожче ISDN-карти.
Малюнок 6.9 - Схема підключення обладнання для абонентів, що мають
локальну мережу з великою кількістю терміналів
3. Цю схему (малюнок 6.9) рекомендується застосовувати великим підприємствам, кількість терміналів якого значно перевищує 5.
Сутність цього способу в тому, що замість маршрутизатора (як у попередньому прикладі) використовується окремий сервер, встановлений самим абонентом. Технічне виконання не дуже відрізняється від попереднього прикладу. У 2-ом прикладі мережа, організована абонентом, повністю прописується в сервері і по суті справи є частиною мережі провайдера. У цьому ж прикладі в сервері надавача послуги прописується лише адреса сервера абонента, а сервер абонента прописує всі адреси абонентських терміналів. Тепер розрядність вашої локальної мережі визначаєте ви самі, і розрядність ця може бути скільки завгодно великий.
Для технічної реалізації цієї схеми, необхідно придбати насамперед сервер. На цей комп'ютер ставиться певне програмне забезпечення. Цей сервер буде виконувати роль маршрутизатора корпоративної мережі. Сервер має обслуговуватися системним адміністратором. Потім необхідно придбати і встановити сервер ISDN-картку (для підключення до сервера NT) та мережеву карту (для підключення до сервера - вашої мережі). Так само необхідно придбати мережеві карти для терміналів, що входять до складу вашої мережі.
