Проблема колективного використання інформаційно-обчислювальних ресурсів не є новою. Вже вирішено багато задачі побудови та експлуатації обчислювальних центрів колективного користування (ВЦКП). Але, як показала практика, створені ВЦКП не вирішують проблеми колективного використання інформаційно-обчислювальних ресурсів в цілому. Для дійсно колективного використання інформаційно-обчислювальних ресурсів користувачами, у тому числі і віддаленими від ВЦКП, що особливо важливо, слід вирішити проблему побудови СІО, так як тільки інтегральні мережі зв'язку можуть допомогти будь-якому користувачеві споживати в потрібному місці і в потрібний час необхідні інформаційно-обчислювальні ресурси.
На порядок денний в нашій країні була поставлена задача розробки інформаційно-обчислювальних систем і мереж колективного користування (ИВСКП) як основи виробничої інфраструктури систем зв'язку та інформаційного забезпечення.
Розроблена ИВСКП має бути оптимальною з архітектури, технології обробки завдань і управління розподілом ресурсів, від якості її буде істотно залежати від ефективності розробленої системи в цілому. Характерною рисою даного етапу розвитку є курс на ефективне використання як ИВСКП, так і персональних ЕОМ і локальних КОМП'ЮТЕРНИХ мереж, які мають доступ до ресурсів ИВСКП, тобто на цьому етапі персональні ЕОМ і локальні мережі ЕОМ виступають в ролі термінальних коштів користувачів ИВСКП.
За своєю суттю ИВСКП є великий людино-машинної системою, що зумовлює складність її проектування. Методологічною основою таких розробок повинен бути принцип системного підходу, сенс якого стосовно ИВСКП полягає в комплексному плануванні всіх етапів розробки від передпроектного аналізу потреб користувачів і можливостей перспективних засобів обчислювальної техніки до впровадження системи в експлуатацію з метою забезпечення оптимальних умов для досягнення ИВСКП цілей функціонування.
Загальне призначення ИВСКП, е точки зору користувача, зводиться до перетворення вхідної інформації (запитів) у вихідну (відповіді), тобто до обслуговування потоків заявок користувачів (абонентів) системи. При цьому просторова структура ИВСКП істотно залежить від територіального розміщення користувачів і конкретних особливостей того регіону, в якому створюється система. Для підвищення ефективності розробки ИВСКП необхідно провести аналіз функціонального призначення всіх ланок у складі єдиної системи, а також вирішити таку системотехнічну завдання, як перетворення інформації по етапах, що дозволить провести оптимальний вибір номенклатури, розміщення, числа і способів взаємодії використовуваних програмно-технічних засобів при найбільш ефективному задоволенні потреб користувачів.
Таким чином, рішення задачі побудови СВО з системних позицій повинно бути отримано з урахуванням тісної взаємодії мережі з користувачами, тобто того, що ИВСКП виступає в ролі деякої метасистемы по відношенню до СВО. Але при цьому треба враховувати, що, незважаючи на свою важливість, ИВСКП не є єдиним «користувачем» СІО, так як інтегральні мережі створюються для доставки всіх видів інформації користувачів.
Оскільки раніше СВО була визначена згідно концепції АОС як транспортна мережа, то її користувачами через протоколи верхніх рівнів будуть виступати інформаційні процеси. Таким чином, слід ввести поняття повідомлення користувача, тобто інформаційного (Спін), що надходить з інформаційної метаструктуры в транспортну систему. Під Спін для однакового тлумачення отриманих результатів будемо розуміти основну досліджувану одиницю інформації користувача, т. е., за термінологією ІТТ, «кінцеву послідовність даних, що формується для передачі і має закінчений значеннєве значення».
У мережі Спін передаються у вигляді комутованих інформаційних одиниць (КИЕд), наприклад повідомлень, пакетів, датаграм і т. д., довжина яких відрізняється від довжини СПИн. Тому зупинимося на розгляді основних видів інформації, що надходить від користувачів в СВО, включаючи оперативні та інші дані, мова, відеопотоки, фонову інформацію.
Мова являє собою потік чергуються інтервалів активностей і пауз. Мовний сигнал передається по стандартним каналів тональної частоти в діапазоні 200-3400 Гц. Аналоговий за своєю природою мовний сигнал може передаватися цифровими способами (після дискретизації), наприклад, методом імпульсно-кодової модуляції (ІКМ) або дельта-модуляції (ДМ).
