Для обміну інформацією між користувачем і ПК всі дані організуються у файли.
Файл - або іменована область пам'яті на зовнішньому носії інформації (вінчестер, дискета, КОМПАКТ-ДИСК диск і т.д.), або логічний пристрій представляє джерело або приймач інформації (клавіатура, дисплей, принтер, порти і т.д.).
Під файлом можна розуміти будь-який набір даних.
Наприклад: Програма - вихідна, откомпилированная, і т.д. Дані - вихідні, проміжні, результуючі, малюнок, текст, графік, аудіо -, відео і т.д. ).
Зв'язок програми з зовнішнім оточенням (пристроями) здійснюється через імена файлів з використанням стандартних процедур введення/виводу:
READ (читати)
WRITE (писати).
При введенні даних з клавіатури і виведення на екран дисплея використовуються стандартні файли з іменами INPUT (enter) і OUTPUT (висновок) їх імена задаються за замовчуванням. Розглянемо стандартний ввід/вивід.
Вивід даних в Паскале
Для виведення даних використовуються процедури:
WRITE (A1, A2,..., AN); - висновок значень змінних A1, A2,..., AN рядок екрану;
WRITELN (A1, A2,..., AN); - висновок значень змінних A1, A2,..., AN у рядок екрану з переведенням рядка;
WRITELN; - переклад рядка.
Виведені змінні можуть мати наступні типи:
- цілий;
- речовинний;
- логічний;
- символьний;
- строковий.
В якості елементів списку м.б. символьні і строкові константи. Допускається вивід даних з форматом і без нього. При бесформатном вивід для даних відводиться довжина дорівнює необхідної, при цьому дані не розділяються пробілами, що ускладнє їх читання, тому необхідно передбачити розділові прогалини.
За бесформатном виведення дані речового типу виводяться в експоненційної формі у вигляді:
_±#.##############E±####
Приклад 8.1. Необхідно вивести наступні значення:
A=10; B=20; C=30;
D=-25,11
R=’IBM PC’;
L=TRUE;
G=FALSE.
Процедура: Буде виведено:
WRITELN (A, B, C); 102030
WRITELN (A, ‘ ‘:2,B,’ ‘:2 C); 10 20 30
WRITELN (‘Комп'ютер ’, R); Комп'ютер IBM PC
WRITELN (‘D=’,D); D=_-0.25110000000000E+0001
WRITELN (L,’ ‘:2, G); TRUE FALSE
При використанні форматів у процедурах висновку вказується довжина відводиться для виведення змінних () та точність подання для дійсного числа (М):
WRITELN (A:К);
WRITELN (A:К:М);
Правила використання форматів:
- у відведеному поле дані розташовуються праворуч;
- вільні позиції ліворуч заповнюються пробілами, а праворуч нулями;
- якщо довжина менше необхідної, то формат ігнорується і відводиться необхідна довжина поля;
- мінімальна довжина для речового 10 позицій;
- максимальна довжина поля для дробової частини речового 18 позицій.
Приклад 8.2. Необхідно вивести наступні значення:
A=25; B=-3,5; C=-12,21?10-2;
Процедура:
WRITELN (‘A=’,A :3,’ ‘:2,’B=’B:4:1,’C=’, C:13);
Буде виведено: A= 25 B=-3.5 C= -0.1221E-0002
Уведення даних у Паскале
Для введення даних використовуються процедури:
READ (A1, A2,..., AN); - enter N значень і призначення їх змінним A1, A2,..., AN;
READLN (A1, A2,..., AN); - enter N значень і призначення їх змінним A1, A2,..., AN з пропуском інших даних до кінця рядка;
READLN; - пропуски рядка.
Вводяться змінні можуть мати наступні типи:
- цілий;
- речовинний;
- символьний;
- строковий.
При введенні даних відбувається перетворення форматів із зовнішньої форми подання у внутрішню, згідно з типом змінних в списку.
При читанні даних речового типу прогалини, попередні числа ігноруються.
При читанні даних строкового і символьного типу прогалини є значущими.
Приклад 8.3. Необхідно ввести наступні значення:
A=5,1; B=-12,21*10-2; I=5; J=20; G=’R’; H=’S’;
* * *
Var
A, B :real;
I, J :integer;
G,H :char;
* * *
Read(A,B);
Readln(I,J);
Readln(G,H);
* * *
Вводимо з клавіатури:
5.1 12.21E-2 5 20 натисніть Enter
RS натисніть Enter
Дані візьмуть значення:
A=5,1; B=-12,21*10-2; I=5; J=20; G=’R’; H=’S’.
