Якщо наявні доходи в бюджеті недостатні для фінансування всіх необхідних потреб, то має місце бюджетний дефіцит. Причинами бюджетного дефіциту можуть бути:
1) значні інвестиції держави в розвиток економіки;
2) негативні, руйнівні наслідки непередбачених подій, таких як війна, катастрофа, стихійні лиха;
3) криза в економіці;
4) мілітаризація економіки в мирний час;
5) недосконалість фінансового законодавства.
Розрізняють різні види бюджетного дефіциту. За формою прояву бюджетний дефіцит буває відкритий і прихований.
Відкритий — це офіційно визнаний дефіцит у законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
Прихований бюджетний дефіцит — офіційно не визнається і проявляється у формі завищення обсягів планових доходів і включення у склад доходів джерел покриття бюджетного дефіциту.
Виходячи з причин виникнення бюджетний дефіцит поділяється на вимушений і свідомий. Причиною виникнення вимушеного бюджетного дефіциту є зниження росту валового внутрішнього продукту та недостатність фінансових ресурсів у країні. Основна причина виникнення свідомого дефіциту полягає в тому, що держава знижує податкові ставки для стимулювання економіки в період її спаду, а недостатні фінансові ресурси компенсує позиками за мінімальних процентних ставок.
Джерелами покриття бюджетного дефіциту є внутрішні та зовнішні запозичення. Зовнішні джерела — це кредити міжнародних фінансових об'єднань та іноземних держав, безплатна і безповоротна фінансова допомога під цільові програми міжнародного значення. Внутрішніми джерелами можуть бути кредити центрального банку, доходи від операцій із цінними паперами.
У світовій практиці використовують два основні методи покриття дефіциту бюджету:
емісійний (проведення грошово-кредитної емісії") та
беземісійний, який не передбачає додаткового випуску грошей в обіг, а допомагає позбутися дефіциту через залучення внутрішніх та зовнішніх джерел.
Можливі такі шляхи подолання бюджетного дефіциту:
• оздоровлення економіки країни;
• перебудова податкової системи в напрямку зменшення податкового тягаря і стимулювання ділової активності;
• скорочення бюджетних дотацій;
• зменшення фінансування державних інвестицій;
• запровадження обов'язкового медичного страхування;
• економне й цільове витрачання бюджетних коштів;
• посилення контрольної роботи за своєчасною й повною сплатою податків;
• скорочення видатків на управління й оборону;
• використання неемісійних джерел покриття бюджетного дефіциту та ін.