русс | укр

Мови програмуванняВідео уроки php mysqlПаскальСіАсемблерJavaMatlabPhpHtmlJavaScriptCSSC#DelphiТурбо Пролог

Компьютерные сетиСистемное программное обеспечениеИнформационные технологииПрограммирование


Linux Unix Алгоритмічні мови Архітектура мікроконтролерів Введення в розробку розподілених інформаційних систем Дискретна математика Інформаційне обслуговування користувачів Інформація та моделювання в управлінні виробництвом Комп'ютерна графіка Лекції


Європейська валютна система. Історія її становлення.


Дата додавання: 2014-12-02; переглядів: 903.


Поряд із загальносвітовою валютною системою в Європі сфо­рмувалась Європейська валютна система. Ця система була ство­рена за рішенням Європейської Ради у 1978 р. і почала діяти з 13 березня 1979 р. Певним стимулом до організації цієї системи ста­ло те, що країни ЄЕС не були задоволені функціонуванням сис­теми СДР і її тісним зв'язком з американським доларом. Ці краї­ни були незадоволені також уведенням у зв'язку з рішенням Ямайської конференції (1976—1978 pp.) плаваючих курсів, що через механізм зовнішньої торгівлі негативно позначалось на їх інтересах і завдавало шкоди розвитку інтеграційних процесів, які мали місце в рамках ЄЕС і були досить потужними. Організатори європейської валютної системи пов'язували її створення з досяг­ненням таких цілей:

—забезпечення валютної стабілізації в межах Європейського співтовариства;

—створення за допомогою цієї валютної системи умов для економічного зростання країн-учасниць;

—посилення інтернаціоналізації виробництва та інтеграції країн співтовариства;

—формування стабілізуючого впливу цієї системи на всю си­стему міжнародних економічних і валютних відносин.

Спочатку учасниками цієї системи були 8 країн-членів Євро­пейського економічного співтовариства (Німеччина, Франція, Нідерланди, Бельгія, Люксембург, Італія, Ірландія і Данія). Ме­ханізм Європейської валютної системи складався з трьох основ­них елементів: європейської валютної одиниці, яка отримала на­зву ЕКЮ; режиму спільного коливання валютних курсів — це так звана «суперзмія», та Європейського фонду валютної спів­праці. Вирішальною умовою для досягнення цілей, пов'язаних зі створенням Європейської валютної системи, стало створення єв­ропейської валютної одиниці (екю) і спільних резервів для забез­печення її стабільності.

Курс екю визначався на основі кошика валют країн-членів співтовариства з урахуванням частки валового національного продукту й зовнішньоторгового обороту кожної країни. Питома вага кожної країни переглядалася один раз на п'ять років. Найбільшу вагу в цьому кошику мала німецька марка (більше 30 %), французький франк (близько 20 %), англійський фунт стерлінгів (близько 12 %).

Особливістю Європейської валютної системи стало встанов­лення фіксованого курсу валют країн, які входили до цієї систе­ми. Валюти країн-учасниць могли коливатись стосовно до євро­пейської валютної одиниці (англ. European Currency Unit — ЕКЮ) в межах ±2,5 %. Лише для Італії відхилення було встанов­лено в межах ±6 %, а з приєднанням до Європейської валютної системи Португалії та Іспанії їм також установили цю межу ко­ливань. Після валютної кризи 1983 р. було прийнято рішення про допустимі коливання курсів валют у межах до 15 %. Курс кожної валюти в екю визначався щоденно, щоб виявити реальну розбіж­ність (якщо вона мала місце) між ринковим і центральним кур­сами кожної валюти. Якщо відхилення переходили встановлену межу, то включався механізм підтримки курсу.


<== попередня лекція | наступна лекція ==>
Становлення і розвиток банківської системи України. Принципи банківського кредитування. | Ямайська валютна угода. ЇЇ характеристика.


Онлайн система числення Калькулятор онлайн звичайний Науковий калькулятор онлайн