В організації грошового обігу завжди має місце і готівково-грошовий обіг. Його суть полягає в тому, що обмінні операції супроводжуються рухом готівкових грошей. На відміну від безготівкового, він характеризується низкою негативних особливостей, а саме:
—Готівково-грошовий обіг характеризується високими витратами щодо його організації. Це пов'язано з випуском (емісією) готівки, її транспортуванням, збереженням, заміною зношених купюр і т. ін.
—На основі цієї форми організації грошового обігу складно забезпечити належний контроль з боку держави за грошовим оборотом.
—Розрахунки між господарюючими суб'єктами у готівковій формі відкривають можливість для різних фінансових порушень, наприклад, для приховання прибутку, ухилення від податків і тощо.
Порядок організації готівкових розрахунків поширюється на всіх юридичних осіб (крім банків і підприємств поштового зв'язку) і фізичних осіб, які займаються підприємницькою діяльністю без оформлення юридичної особи. Він обмежує розміри таких розрахунків (на сьогодні це не більше 10 тисяч гривень протягом одного дня за одним, або кількома платіжними дорученнями), а також визначає перелік винятків із цього положення (розрахунки за електроенергію, добровільні пожертви, розрахунки з бюджетом тощо). В одному з розділів Положення визначаються й ті документи, що супроводжують розрахунки (прибуткові та витратні ордери, касові й товарні чеки і т. ін.), а також порядок обліку всіх первинних документів, які супроводжують видачу або надходження грошей, що здійснюється способом ведення касової книги підприємства.
Визначальним напрямком діяльності Національного банку України в організації готівкового грошового обігу є, з одного боку, посилення контролю за дотриманням господарюючими суб'єктами касової дисципліни, що забезпечується, наприклад, вимогою обов'язкового подання юридичними особами обліково-розрахункових документів, які підтверджують проведення готівкових платежів. З іншого боку, Національний банк України прагне забезпечити необхідний рівень лібералізації розрахунків готівкою між господарюючими суб'єктами, а також між ними і населенням. Реалізація цього завдання здійснюється шляхом створення умов для вільного отримання готівки кожним господарюючим суб'єктом зі свого банківського рахунка, зняття обмежень за розрахунками готівкою з населенням, удосконалення порядку встановлення комерційними банками лімітів готівки в касі підприємства тощо.