Акція— це цінний папір без встановленого строку обігу, який свідчить про внесення певного паю в статутний фонд акціонерного товариства, дає право на участь в управлінні ним, одержанні частини прибутку у формі дивідендів, а також на участь у розподілі майна у випадку ліквідації акціонерного товариства.
Емісія акцій здійснюється в таких випадках:
• під час акціонування, тобто заснування акціонерного товариства, з метою формування акціонерного капіталу;
• коли вже існуюча компанія перетворюється на акціонерне товариство;
• при додатковій мобілізації капіталу для збільшення наявного статутного капіталу.
Існує декілька класифікацій акцій:
• за способом їх передачі від одного акціонера іншому (іменні та на пред'явника);
• відповідно до права участі в управлінні корпорацією (звичайні й привілейовані);
Іменними є акції, власники яких повинні бути зареєстровані в реєстрі корпорації, де фіксуються відомості про кожну іменну акцію, у тому числі дані про власника, час придбання акції, кількість акцій у кожного з акціонерів.
Акції на пред'явника не реєструються корпорацією, фіксується тільки їх загальна кількість.
Звичайні акції можуть випускатися серіями "А" і "Б". Як правило, серія "А" призначена для засновників корпорації, тобто осіб, які підписали її статут, а серія "Б" — для решти інвесторів. Власники акцій серії "А" мають більше прав, а також можливість одержання більших дивідендів (плата за ризик).
Привілейовані акції є іменними і дають власникові право на:
• першочергове отримання доходу, що відраховується від чистого прибутку товариства у вигляді фіксованого процента (дивіденду) до номінальної вартості акцій;
• компенсацію доходу, недоотриманого власником акцій у зв'язку зі скороченням прибутку товариства у відповідному році, за рахунок резервного фонду;
• пріоритетну участь у розподілі майна акціонерного товариства в разі його ліквідації.
Власники привілейованих акцій не мають права брати учать в управлінні акціонерним товариством, якщо інше не передбачено його статутом. Зате вони мають право на першочергове одержання дивіденду, тобто до виплати дивідендів за звичайними акціями.
Корпорація може випускати декілька серій привілейованих акцій, при цьому різні серії мають різну кількість привілеїв, опис яких за кожною серією акцій розміщується на її сертифікаті.
Існує декілька підвидів привілейованих акцій:
• ті, що беруть і не беруть участі у розподілі надприбутків;
• кумулятивні й некумулятивні (залежно від можливості одержання в майбутньому оголошених, але невиплачених дивідендів);
• конвертовані й неконвертовані (які можна або не можна обміняти на інший вид акцій).
Кожна акція є неподільною. У разі, коли одна і та ж акція належить кільком особам, усі вони визначаються одним власником акції і можуть реалізувати свої права через одного з них або через спільного представника.
Грошова сума, вказана на акції, називається номінальною вартістю акції, а ціна, за якою акція реалізується на ринку, має назву курс акції. Курс акцій перебуває в прямій залежності від отриманого за ними дивіденду й у зворотній — від норми позичкового процента.
Загальний обсяг ринку акцій у світі становить близько 20 трлн дол. США.
Протягом останніх десятиліть деякі багатонаціональні корпорації активно включилися в процес емітування своїх акцій спеціально для їх розповсюдження в інших країнах. Щоб пробитися з такими емісіями на міжнародний ринок, вони вносять свої акції в курсові бюлетені на біржах різних країн. Деякі ТНК для емісії і одночасного розміщення акцій на зарубіжних ринках об'єднуються в синдикати.
Загалом, обсяг міжнародного переміщення капіталу, пов'язаного з купівлею акцій, досяг близько 200 млрд. дол. США, з яких більше 60 млрд. дол. припадало на фондові ринки, що розвиваються (у світовій практиці прийнято поділяти фондові ринки на розвинуті та ті, що виникають, розвиваються).
На міжнародний ринок цінних паперів мають великий вплив національні ринки, ступінь якого залежить від обсягу та розвиненості кожного з цих ринків. Одним із найважливіших показників ринку є його капіталізація. Капіталізація ринку — це показник, що відображає ринкову вартість усіх компаній, які беруть участь в операціях на фондовому ринку. Ринкова вартість компанії визначається як добуток курсової вартості її акції на кількість акцій, що перебувають в обігу.
Однак рівень капіталізації по відношенню до ВВП країни часто не стільки говорить про розвинутість чи відсталість національного ринку акцій, скільки характеризує підхід компаній певної країни до мобілізації ресурсів на фінансовому ринку. Саме компанії Італії, Німеччини і Франції традиційно віддають перевагу не випуску акцій, а залученню банківських кредитів. Отже випуск акцій як головне джерело мобілізації коштів на фінансовому ринку характерний не для всіх розвинутих країн.
Щодо фінансування інвестицій, то роль акціонерного капіталу в цьому процесі навіть у найбільш промислово розвинутих країнах неоднакова. Так, якщо у Великій Британії та Франції на акції припадає значна частка залучених компаніями капітальних засобів (відповідно 20,9 % і 12,4 %), то в США цей показник становить 7,4 %, у Німеччині — 5,1, а в Японії — 0,7 %.
Отже, у п'ятірці промислово розвинутих країн, капітальні вкладення фінансуються не стільки за рахунок випуску акцій, скільки шляхом одержання банківських позик. Ринок акцій відіграє важливішу роль у переливі капіталу з однієї галузі в іншу, ніж в абсолютному нагромадженні капіталу.
Рейтингові місця у світовій класифікації розвинутих ринків цінних паперів розташовані у такій послідовності: США, Японія, Велика Британія, Німеччина, Франція, Канада, Швейцарія, Італія, Австралія. Що стосується ринків, котрі виникають, розвиваються, то найбільш суттєві зміни на міжнародних фондових ринках, які відбуваються протягом останніх десятиліть, зумовлені саме швидким розвитком національних ринків країн Латинської Америки і Азії, окремі з яких досягають якісних і кількісних критеріїв розвинутих фондових ринків.
