Міжнародні фінансові ресурси поділяються на офіційні й приватні, що формують борги і ті, що боргів не створюють. Останніми є безповоротні позики (дарунки або гранти), а також прямі іноземні інвестиції та частина портфельних інвестицій, вкладених в акціонерний капітал.
Основним функціональним простором зовнішніх позичкових ресурсів виступає міжнародний ринок позичкових капіталів. Це ринок грошових ресурсів, учасниками якого є іноземні стосовно даної країни юридичні й фізичні особи (нерезиденти).
Міжнародний ринок позичкових капіталів— це сьогодні глобальна система акумулювання вільних фінансових ресурсів та їх надання позичальникам із різних країн приватними позикодавцями на принципах ринкової конкуренції. Виникнувши в 50-ті роки XX ст. і набувши значного розвитку в 60-ті роки, цей ринок до кінця 90-х років набрав величезних масштабів і такої сили, що перетворився в одне з найважливіших джерел ресурсів і визначальний фактор господарського життя.
Головним джерелом акумулювання грошових ресурсів виступають промислове розвинуті країни та їхні агенти. Вони ж є і головними одержувачами міжнародних фінансових ресурсів. Починаючи з 70-х років все більш активно використовують ресурси зі світового позичкового ринку багато країн, що розвиваються. А деякі з них, такі як Гонконг, Тайвань, Китай, є одночасно і кредиторами. З 80-х років почали одержувати позики на цьому ринку і постсоціалістичні країни, а з кінця 90-х років на ньому стали освоюватися і країни пострадянського простору.
Значним і динамічним сегментом міжнародного ринку позичкових капіталів виступає ринок синдикованих позик, принципом діяльності якого є створення синдикатів, пулів або консорціумів для надання великих банківських кредитів.
Спочатку цей ринок використовувався переважно для фінансування великих проектів у розвинутих країнах. І сьогодні ці країни залишаються основними одержувачами таких позик. Так, якщо в 1992 р. розвинуті країни одержали 165,2 млрд дол. США (74,6 %), то в 1997 р. — 448,1 млрд дол. США (84,5 %).
Найбільшим одержувачем, як і раніше, є США. Так, у 1996 р. Сполучені Штати отримали 56,2 % від загального обсягу наданих позик, у 1997 р. — 62,3 % (Велика Британія — відповідно 11,2 і 10,1 %). Серед найбільших кредиторів можна назвати банки Бенілюксу, Великої Британії, Німеччини, Італії, Швейцарії і Японії.
Синдиковані позики останніми роками набули поширення й у відносинах з країнами Центральної і Східної Європи, оскільки вони дають змогу розподілити ризики між позикодавцями і посилюють позиції останніх у відносинах із позичальниками.
Другим сегментом міжнародного ринку позичкового капіталу виступають ринки міжнародних середньострокових і довготермінових цінних паперів — бондів (облігацій), векселів, акцій, купівля національних облігацій нерезидентами та ін.
Міжнародні бонди, або облігації, поділяються на іноземні та євро-бонди.
Іноземні бонди продаються за межами країни-позичальника, у національному фінансовому центрі й у валюті країни-позикодавця.
На ринку євробондів випускаються і продаються облігаційні зобов'язання, виражені в евровалютах. До його складу входять євроемісія і вторинний ринок. Євробонди гарантуються або виносяться на ринок на користь позичальника синдикатом банків із різних країн і розміщуються в країнах, які відрізняються від валюти позики. Ринок євробондів не має національних кордонів. В обігу переважають бонди з фіксованою відсотковою ставкою, меншу частину від загального обсягу складають бонди з плаваючою ставкою. Цей ринок розпочав свою діяльність у 1963 р.
Останніми роками набули поширення бонди, конвертовані в акції, або з правом обміну на акції, як титули власності у формі національного капіталу. Значно зросла частка євробондів в ЕКЮ та евро. Серед позичальників на ринку облігацій зростає кількість приватних корпорацій і банків, а також регіональних організацій, у тому числі ЄС. У цілому, євроемісії перевищують сьогодні емісії іноземних облігацій у 3—4 рази.
Азіатські, латиноамериканські та деякі інші компанії активно продають на міжнародних фінансових ринках і свої акції. Так, за 1990— 1997 pp. ними було реалізовано акцій на загальну суму 74,7 млрд дол. США. За цей же період обсяг випущених акцій зріс у 14 разів.
Крім того, країни, що розвиваються, мають значний обсяг короткострокових зобов'язань у вигляді комерційних паперів, депозитних сертифікатів, револьверних, експортних кредитів та інших короткострокових зобов'язань, сума яких лише за 90-ті роки становила 103,5 млрд дол. США, причому 48,2 % від цієї суми склали зобов'язання азіатських країн. За цей же період загальний обсяг короткострокових зобов'язань країн, що розвиваються, зріс у 7 разів.
Отже, у сьогоднішніх умовах лібералізації міждержавного обміну товарів, послуг та капіталів відбувається інтенсивний процес глобалізації фінансових ринків.
Контрольні запитання і завдання
1. Які головне призначення та основна функція міжнародного фінансового ринку?
2. Охарактеризуйте основні сегменти міжнародного фінансового ринку.
3. Дайте визначення валютного ринку як економічної категорії.
4. Що таке девізні ринки?
5. Назвіть найбільші регіональні валютні ринки.
6. Що таке ринок евровалют?
7. Що таке євродолари?
8. Охарактеризуйте роль і значення системи СВІФТ.
9. Дайте визначення міжнародного ринку позичкових капіталів.
10. Що таке ринок синдикованих позик?