Міжнародний ринок позичкових капіталів

Міжнародні фінансові ресурси поділяються на офіційні й при­ватні, що формують борги і ті, що боргів не створюють. Останніми є безповоротні позики (дарунки або гранти), а також прямі іноземні інвестиції та частина портфельних інвестицій, вкладених в акціо­нерний капітал.

Основним функціональним простором зовнішніх позичкових ре­сурсів виступає міжнародний ринок позичкових капіталів. Це ри­нок грошових ресурсів, учасниками якого є іноземні стосовно даної країни юридичні й фізичні особи (нерезиденти).

Міжнародний ринок позичкових капіталів— це сьогодні гло­бальна система акумулювання вільних фінансових ресурсів та їх надання позичальникам із різних країн приватними позикодавця­ми на принципах ринкової конкуренції. Виникнувши в 50-ті роки XX ст. і набувши значного розвитку в 60-ті роки, цей ринок до кінця 90-х років набрав величезних масштабів і такої сили, що перетво­рився в одне з найважливіших джерел ресурсів і визначальний фак­тор господарського життя.

Головним джерелом акумулювання грошових ресурсів виступа­ють промислове розвинуті країни та їхні агенти. Вони ж є і головни­ми одержувачами міжнародних фінансових ресурсів. Починаючи з 70-х років все більш активно використовують ресурси зі світового позичкового ринку багато країн, що розвиваються. А деякі з них, такі як Гонконг, Тайвань, Китай, є одночасно і кредиторами. З 80-х років почали одержувати позики на цьому ринку і постсоціалістичні країни, а з кінця 90-х років на ньому стали освоюватися і країни пострадянського простору.

Значним і динамічним сегментом міжнародного ринку позич­кових капіталів виступає ринок синдикованих позик, принципом діяльності якого є створення синдикатів, пулів або консорціумів для надання великих банківських кредитів.

Спочатку цей ринок використовувався переважно для фінансу­вання великих проектів у розвинутих країнах. І сьогодні ці країни залишаються основними одержувачами таких позик. Так, якщо в 1992 р. розвинуті країни одержали 165,2 млрд дол. США (74,6 %), то в 1997 р. — 448,1 млрд дол. США (84,5 %).

Найбільшим одержувачем, як і раніше, є США. Так, у 1996 р. Сполучені Штати отримали 56,2 % від загального обсягу наданих позик, у 1997 р. — 62,3 % (Велика Британія — відповідно 11,2 і 10,1 %). Серед найбільших кредиторів можна назвати банки Бені­люксу, Великої Британії, Німеччини, Італії, Швейцарії і Японії.

Синдиковані позики останніми роками набули поширення й у відносинах з країнами Центральної і Східної Європи, оскільки вони дають змогу розподілити ризики між позикодавцями і посилюють позиції останніх у відносинах із позичальниками.

Другим сегментом міжнародного ринку позичкового капіталу виступають ринки міжнародних середньострокових і довготерміно­вих цінних паперів — бондів (облігацій), векселів, акцій, купівля національних облігацій нерезидентами та ін.

Міжнародні бонди, або облігації, поділяються на іноземні та євро-бонди.

Іноземні бонди продаються за межами країни-позичальника, у національному фінансовому центрі й у валюті країни-позикодавця.

На ринку євробондів випускаються і продаються облігаційні зобо­в'язання, виражені в евровалютах. До його складу входять євроемісія і вторинний ринок. Євробонди гарантуються або виносяться на ринок на користь позичальника синдикатом банків із різних країн і розміщуються в країнах, які відрізняються від валюти позики. Ринок євробондів не має національних кордонів. В обігу переважають бонди з фіксованою відсотковою ставкою, меншу частину від загального обсягу складають бонди з плаваючою ставкою. Цей ринок розпочав свою діяльність у 1963 р.

Останніми роками набули поширення бонди, конвертовані в акції, або з правом обміну на акції, як титули власності у формі націо­нального капіталу. Значно зросла частка євробондів в ЕКЮ та евро. Серед позичальників на ринку облігацій зростає кількість приват­них корпорацій і банків, а також регіональних організацій, у тому числі ЄС. У цілому, євроемісії перевищують сьогодні емісії інозем­них облігацій у 3—4 рази.

Азіатські, латиноамериканські та деякі інші компанії активно про­дають на міжнародних фінансових ринках і свої акції. Так, за 1990— 1997 pp. ними було реалізовано акцій на загальну суму 74,7 млрд дол. США. За цей же період обсяг випущених акцій зріс у 14 разів.

Крім того, країни, що розвиваються, мають значний обсяг корот­кострокових зобов'язань у вигляді комерційних паперів, депозит­них сертифікатів, револьверних, експортних кредитів та інших ко­роткострокових зобов'язань, сума яких лише за 90-ті роки станови­ла 103,5 млрд дол. США, причому 48,2 % від цієї суми склали зобо­в'язання азіатських країн. За цей же період загальний обсяг корот­кострокових зобов'язань країн, що розвиваються, зріс у 7 разів.

Отже, у сьогоднішніх умовах лібералізації міждержавного обміну товарів, послуг та капіталів відбувається інтенсивний процес глобалі­зації фінансових ринків.

Контрольні запитання і завдання

1. Які головне призначення та основна функція міжнародного фінансового ринку?

2. Охарактеризуйте основні сегменти міжнародного фінансо­вого ринку.

3. Дайте визначення валютного ринку як економічної категорії.

4. Що таке девізні ринки?

5. Назвіть найбільші регіональні валютні ринки.

6. Що таке ринок евровалют?

7. Що таке євродолари?

8. Охарактеризуйте роль і значення системи СВІФТ.

9. Дайте визначення міжнародного ринку позичкових капіталів.

10. Що таке ринок синдикованих позик?