Наднаціональна координація міжнародних фінансів здійснюється міжнародними та регіональними валютно-фінансовими інституціями, які створюються на базі багатосторонніх угод між державами. Поява міжнародних фінансових інституцій була спричинена такими подіями у світовій економіці:
— посиленням інтернаціоналізації господарського життя, агресивним розвитком транснаціональних корпорацій і транснаціональних банків, діяльність яких вийшла за межі національних економік;
— розвитком міждержавних форм регулювання вал ютно-кредитних і фінансових зв'язків як складової регулювання міжнародних економічних відносин;
— посиленням нестабільності світової економіки, у тому числі валютної системи та світових ринків капіталів.
Загальні цілі діяльності міжнародних фінансових інституцій такі:
— стабілізація світового господарства й міжнародних фінансів на основі об'єднання зусиль світового співтовариства;
— здійснення міждержавного валютного і кредитно-фінансового регулювання;
— розроблення і координація стратегії і тактики міжнародної валютної і кредитно-фінансової політики.
Отже, мета діяльності міжнародних фінансових інституцій — сприяння розвитку зовнішньої торгівлі й міжнародного та регіонального валютно-фінансового співробітництва, підтримання рівноваги платіжних балансів країн, що входять до них, регулювання курсів їхніх валют, надання кредитів цим країнам та гарантування приватних позик за кордоном.
Найважливішу роль серед міжнародних фінансових інституцій відіграють так звані Бреттон-Вудські інститути — Міжнародний валютний фонд та Світовий банк, які є важливою ланкою сучасної інституціональної структури міжнародних валютних відносин. Свою назву вони отримали від назви американського містечка Бреттон-Вудс, де у 1944 р. проходила міжнародна валютно-фінансова конференція, на якій і було прийнято рішення про заснування цих двох установ.
Функціонування МВФ регулюєт:
— розвиток міжнародного співробітництва у валютній сфері через механізм консультацій з міжнародних валютно-фінансових проблем;
— сприяння розширенню та збалансованому зростанню міжнародної торгівлі, підтриманню високого рівня зайнятості та реальних доходів;
— забезпечення стабільності валютних курсів, недопущення конкурентного знецінення валют;
— допомога у створенні багатосторонньої системи платежів за поточними операціями між країнами-учасницями, усунення валютних обмежень, які гальмують розвиток світової торгівлі;
— надання кредитів країнам-учасницям в іноземній валюті для вирівнювання платіжних балансів.
