Страховий ринок - це особлива сфера грошових відносин, у якій здійснюється механізм перерозподілу фінансових ресурсів страхувальників та страховиків.. Об'єктом купівлі - продажу на страховому ринку виступає специфічна послуга - страховий захист.
Обов'язковими умовами функціонування страхового ринку є наявність:
- об'єктів страхування, що мають споживчу вартість - потреби у страхових продуктах, послугах;
- суб'єктів страхових відносин - страхувальників, страховиків та інших суб'єктів, що здатні задовольнити зазначені потреби або їх споживати ;
- можливість прийняття рішень про участь у страховій угоді.
За галузевою ознакою відокремлюють ринки: особистого страхування, майнового страхування, страхування відповідальності та страхування економічних ризиків. Найбільш загальними ознаками є поділ страхового ринку на місцевий (регіональний), національний (внутрішній) та світовий (зовнішній).
У загальному вигляді страхування поділяють на дві галузі:
1. Майнове.
2. Соціал ьне та особисте .
Майнове страхування.Об'єктом такого страхування виступають майнові інтереси страхувальника, пов'язані з його законним володінням, розпорядженням або з використанням певного майна. Майнове страхування є формою страхового захисту від ризиків та відшкодування збитків, що входять до обсягу страхової відповідальності.
Ринок майнового страхування включає:
- страхування майна підприємств;
- страхування врожаю сільськогосподарських культур;
- страхування домашнього майна громадян;
- страхування транспортних засобів та інші.
Соціальне страхування є особливою сферою страхування. Із фінансового погляду - це вкладення ресурсів, їхнє накопичення, перетворення в капітал, одержання доходу й повернення вкладених коштів у майбутньому в обумовлений страховим договором термін. Ринок особистого страхування включає в себе такі сегменти:
1. Страхування життя:
- змішане страхування життя;
- страхування дітей;
-страхування на їшпадок втрати працездатності та інші.
2. Страхування від нещасних випадків:
-індивідуальне страхування від нещасних випадків;
-страхування працівників за рахунок організацій;
-страхування пасажирів.
Страховий ринок як частина фінансово-кредитної сфери є об'єктом державного регулювання і контролю з метою забезпечення його стабільного функціонування з урахуванням значущості страхування в процесі суспільного відтворення. Державне регулювання страхового ринку здійснюється за допомогою спеціальної податкової політики, прийняття відповідних законів та відповідних нормативних правових актів. Держава також встановлює з урахуванням інтересів всього суспільства обов'язкові види страхування.
В основі страхового законодавства в Україні полягає Закон України "Про страхування", у якому знайшли розвиток положення декрету України прострахування, а також законодавчі і нормативні документи,якї регулюють страхову діяльність.
Страховик— це організація, котра згідно з отриманою ліцензією бере на себе за певну плату зобов'язання у разі настання страхового випадку відшкодувати страхувальникові чи особам, яких він назвав, завданий збиток або виплатити страхову суму.
Страховий ринок має свою внутрішню структурну будову та зовнішнє оточення. Його внутрішня будова, з одного боку, представлена суб'єктами страхового ринку, з іншого - страховими продуктами, що реалізуються. Зовнішнє оточення представлено ланками фінансової системи держави та сферою міжнародних фінансів, зв'язок з якими визначається за напрямками руху грошових потоків.
Внутрішня структурна будова страхового ринку за суб'єктами страхових відносин представлена трьома основними секторами:
1-й сектор - уповноважений орган державного нагляду за страховою діяльністю;
2-й сектор - структурні елементи страхового ринку – страховики, страхувальники та об'єднання страховиків;
3-й сектор - елементи інфраструктури - страхові та нестрахові посередники.
