Держа́вний креди́т — кредит, наданий державою юридичним особам з державною користю. Формами державного кредиту є позички і казначейські зобов'язання.
Як економічна категорія державний кредит поєднує в собі фінансові та кредитні відносини. Як ланка фінансової системи він обслуговує формування і використання централізованих грошових фондів держави.
Це зумовлюється тим,що Державний кредит - це відносини вторинного розподілу ВВП.
Функції державного кредиту:
- Фіскальна
- Регулююча
Через розподільну функцію державного кредиту забезпечується формування централізованих грошових фондів держави, або їх використання на принципах строковості, платності, поверненості. Сутність регулюючої функції проявляється в тому, що вступаючи в кредитні відносини держава впливає на стан грошового обігу, рівень відсоткових ставок на ринку грошей і капіталів на виробництво і зайнятість. Державний кредит може бути внутрішнім і зовнішнім.
Внутрішній виступає у таких формах:
державні позики –це кредитні відносини між державою і фізичними та юридичними особами, в результаті яких держава отримує обумовлену суму коштів на обумовлений термін за встановлену плату. За 'допомогою їх мобілізуються тимчасово вільні кошти юридичних та фізичних осіб для фінансування потреб держави.
ощадна справа - перетворення частини вкладів населення в державні позики
запозичення коштів загальнодержавного позичкового фонду
казначейські позики - Казначейські позики як форма кредиту виражають відносини з надання фінансової допомоги підприємствам і організаціям органами державної влади і управління за рахунок бюджетних коштів на умовах терміновості, платності, зворотності.
гарантовані позики – це така форма державного кредиту, коли уряд гарантує повернення позик, які отримують юридичні особи (підприємства, організації).
Форма зовнішнього державного кредиту:
- Державні зовнішні позики
- Позики міжнародних фінансових органів
- Міжурядові позики, банківські кредити держави
Державні позики можуть оформлятися у виглядіоблігацій, казна чейських векселів, казначейських нот, ощадних облігацій. У вітчизняній практиці державні цінні папери випускаються у вигляді облігацій та казначейських зобов’язань (векселів).
Облігації— боргові зобов’язання держави, за якими у встановлені строки повертається борг і виплачується дохід у формі процента чи виграшу. Облігації можуть випускатися на покриття дефіциту бюджету (знеособлені) та під конкретні проекти (цільові). Державні облігації у світовій практиці зазвичай випускаються на довгостроковий період — 10-20 років (іноді на середньостроковий).
Казначейські зобов’язання — боргові зобов’язання, що спрямовуються на покриття бюджетного дефіциту, з виплатою доходів у формі процента. Як правило, ними оформлюються короткострокові позики (іноді середньострокові — казначейські ноти). Сформований ринок державних цінних паперів справедливо вважається одним з показників високого ступеня економічного розвитку сучасної країни. У світовій історії використання державних цінних паперів відомо значно більше їх форм, ніж передбачено в українському законодавстві.
Однією з найперспективніших нині політик формування труктуртруктур и державного зовнішнього боргу є вихід на міжнародні ринки капіталу.
Кредитори:
- Всесвітній банк
- Міжнародний валютний фонд
- Європейський банк реконструкцій та розвитку
- Держави Європейського співтовариства
