Суть, завдання та класифікація державних цільових фондів.

Державні цільові фонди — це сукупність фондів грошових коштів, які знаходяться в розпорядженні центральних та місцевих органів влади. Фонди мають цільове призначення, яке втілюється як у чітко визначених джерелах їх утворення, так і в напрямках можливого використання коштів. Державні цільові фонди є однією з ланок загальнодержавних фінансів, порядок їх формування та витрачання регламентується законодавчими актами.
Історично цільові фонди з'явилися раніше бюджету, як єдиного державного фонду грошових ресурсів. Це були спеціальні фонди або особливі рахунки. Кількість їх постійно коливалася, більшість мали тимчасовий характер і разом із виконанням намічених цілей ліквідовувалися.
Велика кількість фондів сприяла розпорошеності коштів, послабленню контролю за їх використанням, і тому з'явився бюджет як джерело фінансування потреб держави, пов'язаних з виконанням нею головних своїх функцій: втручання в економіку, управління, соціального захисту населеня та оборони.
В колишньому СРСР державний бюджет поглинув і об'єднав в собі цільові фонди і став єдиним і найбільшим централізованим фондом державних ресурсів, що на певних етапах було доцільним, але з часом перестало відповідати потребам розвитку країни. В умовах дефіциту коштів бюджет виявився неспроможним профінансувати всі потреби держави. І тому почався зворотний процес відокремлення від державного бюджету спеціальних фондів, в першу чергу, з чітко визначеними доходними джерелами. Першим фондом, який був відокремлений від бюджету, став Пенсійний фонд.
В сучасних умовах розвитку незалежної України значення державних цільових фондів, поряд із бюджетом, значно зростає. Їх існування є необхідним і доцільним, це пов'язано із наступним:1) у органів державної влади і управління, що формують цільові фонди, з'являються додаткові джерела фінансування своїх потреб понад бюджетні кошти;
2) існування одного централізованого фонду грошових ресурсів недостатнє для задоволення всіх державних потреб;
3) при наявності перевищення доходів над видатками цільових фондів кошти можуть бути використані для покриття бюджетного дефіциту;
4) з'являється можливість з більшою ефективністю проводити контрольну роботу за цільовим використанням державних коштів.
Державні цільові фонди можуть утворюватися:
— шляхом відокремлення із державного бюджету окремих видатків, що мають велике значення,
— або формуванням спеціальних фондів із самостійними джерелами доходів.
Джерелом державних цільових фондів завжди є національний дохід країни. А мобілізація коштів здійснюється через:
— спеціальні збори (дуже часто обов'язкові);
— добровільні внески і пожертвування;
— позики;
— кредити;
— направлення коштів із бюджету.
В залежності від рівня, на якому утворюються спеціальні фонди, вони можуть бути:
— державними;
— місцевими.
В залежності від напрямків використання існують фонди:
— економічні;
— соціальні;
— науково-дослідні;
— страхові;
— міждержавні та інші.
В Україні до економічних, державних цільових фондів можна віднести: Фонд для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення, Фонд сприяння місцевому самоврядуванню України, Фонд охорони праці, Фонд розвитку та захисту конкуренції, Фонд підтримки селянських (фермерських) господарств.
Соціальні фонди: Пенсійний фонд, Фонд соціального страхування, Державний фонд сприяння зайнятості населення, Фонд соціального захисту інвалідів.
Державний інноваційний фонд є науково-дослідним.
Пенсійний фонд України був створений в 1991 році. Завдання, які поставлені перед фондом:
— пенсійне забезпечення населення;
— фінансування програм по підтримці пенсіонерів та інвалідів;
— міжнародне співробітництво з проблем пенсійного забезпечення тощо.
Джерелами утворення Пенсійного фонду України є:
— обов'язкові внески суб'єктів господарювання і громадян;
— кошти з Державного бюджету України призначені для виплати пенсій військовослужбовцям;
— добровільні внески і пожертвування;
— інші надходження.
Суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, філії, відділення, бюджетні, громадські та інші установи і організації, фізичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності перераховують в Пенсійний фонд збори на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 32 відсотки від фактичних витрат на оплату праці.
Громадяни, які працюють на умовах трудового договору, а також які виконують роботи згідно з ці вільно-правовими договорами, в тому числі члени творчих спілок сплачують збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 12 відсотка сукупного оподатковуваного доходу, обчисленого згідно законодавству України. Для підприємств, установ і організацій, де працюють інваліди, збір в Пенсійний фонд визначається окремо за ставкою 4 відсотки від фактичних витрат на оплату праці для працюючих інвалідів та за ставкою 32 відсотки для інших працівників підприємства.
Кошти, акумульовані у Пенсійному фонді України, спрямовуються на виплату:
— пенсій (трудових і соціальних);
— пенсій військовослужбовцям;
— допомог непрацюючим матерям по догляду за дитиною до досягнення нею 3річного віку;
— допомог на поховання непрацюючих пенсіонерів та ін. Державні пенсії можуть бути наступних видів:
1) трудові, т.б. зароблені суспільно-корисною працею:
— за віком;
— по інвалідності;
— в разі втрати годувальника;
— за вислугу років.
2) соціальні, які надаються непрацездатним при відсутності у них права на трудову пенсію.
3 1.01.2001 р. запроваджуються пенсії за особливі заслуги перед Україною, право на які будуть мати громадяни, які проявили себе у сфері державної, громадської або господарської діяльності, мають досягнення у галузі науки, культури, освіти, охорони здоров'я, фізичної культури і спорту.
Фонд соціального страхування України був створений в 1991 році, є самостійною фінансовою системою. Кошти фонду, згідно діючого законодавства, не повинні входити до складу Державного бюджету України. Платежі, встановлені до Фонду соціального страхування України належать до загальнодержавних обов'язкових платежів. Тарифи обов'язкових внесків на державне соціальне страхування встановлюються Верховною Радою України.
Функціонування фонду пов'язане з необхідністю відшкодування витрат працюючих громадян у випадках тимчасової непрацездатності, а також витрат, зумовлених народженням та похованням.
До Фонду соціального страхування України надходять обов'язкові внески від суб'єктів господарювання всіх форм власності, їх філій, відділень, а також від фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності, які використовують найману працю.
Збір на обов'язкове соціальне страхування встановлено в розмірі 4,0% від фактичних витрат на оплату праці. Для підприємств всеукраїнських громадських організацій інвалідів, де кількість інвалідів не менше за 50 % від загальної чисельності працюючих, збір визначається за ставкою 1% фактичних витрат на оплату праці всіх працівників цих підприємств.
Кошти Фонду соціального страхування України спрямовуються на виплату:
допомог по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною);
допомог по вагітності та пологах;
допомог при народженні дитини та догляду за нею;
допомог на поховання (крім поховання пенсіонерів, безробітних та осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві);
забезпечення оздоровчих заходів.
Допомога по тимчасовій непрацездатності надається на підставі листка непрацездатності, з врахуванням загального трудового стажу працівника в наступних розмірах:
1) 100 відсотків середньої заробітної плати (доходу) працівникам, які мають загальний трудовий стаж 8 і більше років; працівникам, у яких тимчасова непрацездатність настала внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання; працівникам, які мають на утриманні трьох і більше дітей до 16 років; ветеранам війни; працівникам, віднесеним до 14 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та деяким іншим категоріям працівників.2) 80 відсотків середньої заробітної плати (доходу) працівникам, які мають загальний трудовий стаж від 5 до 8 років.
3) 60 відсотків середньої заробітної плати (доходу) працівникам, які мають загальний трудовий стаж до 5 років.
Державний фонд сприяння зайнятості населення утворений у відповідності із Законом України «Про зайнятість населення». Головне завдання фонду надання підтримки особам, які втратили роботу, допомога при працевлаштуванні, перекваліфікації.
Основне джерело коштів фонду це збори на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття. Платниками збору є суб'єкти господарювання незалежно від форм власності, їх філії, відділення, а також фізичні особи-суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників, які працюють за трудовим або цивільно-правовим договором, адвокати, приватні нотаріуси, члени творчих спілок.
Ставки збору:
— для юридичних осіб, їх філій, відділень — 1,5% фактичних витрат на оплату праці;
— для фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності, які не використовують працю найманих працівників, адвокатів, приватних нотаріусів — 0,5% суми оподатковуваного доходу (прибутку);
— для фізичних осіб, які працюють на умовах контракту або згідно з цивільно-правовими договорами — 0,5 % від сукупного оподатковуваного доходу.
За рахунок коштів Державного фонду сприяння зайнятості населення здійснюється виплата:
допомог по безробіттю;
відшкодування витрат, пов'язаних із професійною підготовкою або перепідготовкою та профорієнтацією;
матеріальних допомог безробітним та членам їх сімей;
дотацій роботодавцям для створення робочих місць; допомог на поховання безробітних.
У 1999 р. кошти Державного фонду сприяння зайнятості населення були використані за наступними напрямками: на виплату допомог по безробіттю було спрямовано 64,4% коштів фонду; утримання державної служби зайнятості 11,3%; професійну підготовку та перепідготовку незайнятого населення 8,7%; відшкодування Пенсійному фонду коштів за вихід на дострокову пенсію 5,3%; створення і утримання автоматизованої інформаційно-довідкової системи 3,1%; інші видатки 7,2%.
Фонд для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення був утворений в зв'язку із необхідністю фінансування потреб, пов'язаних з подоланням наслідків катастрофи на Чорнобильській АЕС. До 1999 р. фонд формувався за рахунок:
обов'язкових внесків суб'єктів господарювання;
добровільних внесків і пожертвувань.
Суб'єкти господарювання незалежно від форми власності (крім бюджетних установ і організацій), які ведуть діяльність, спрямовану на отримання прибутку та здійснюють оплату праці, сплачували внески до Фонду Чорнобиля в розмірі спочатку 12, пізніше 10, і в останній період існування таких платежів 6 відсотків від фактичних витрат на оплату праці. Починаючи з 1999 р. скасовані обов'язкові внески суб'єктів господарювання до фонду Чорнобиля, який в даний час утворюється за рахунок коштів Державного бюджету України та включається до його складу.
Кошти фонду Чорнобиля використовуються виключно на фінансування заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення, а саме на:
витрати на соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи;
державні капітальні вкладення; фінансування самостійного переселення громадян з радіоактивно забруднених територій і будівництво житла для громадян, віднесених до категорії 1;
витрати на забезпечення робіт у зоні відчуження;
інші цільові програми.
Перелік видатків на здійснення вищевказаних заходів щорічно затверджується законом Про Державний бюджет України. Головним розпорядником коштів фонду Чорнобиля є Міністерство з надзвичайних ситуацій.
Фонд України соціального захисту інвалідів. Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено встановлення для всіх підприємств, установ і організацій (незалежно від форм власності) нормативів робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів в розмірі не менше 4% загальної чисельності працюючих станом на початок року.
В разі недотримання цієї вимоги, підприємство зобов'язане щорічно відраховувати до названого Фонду цільові кошти на створення робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів і здійснення заходів щодо їх соціально-трудової та професійної реабілітації у сумі середньорічної заробітної плати за кожне незайняте інвалідом місце.
Державний інноваційний фонд був утворений з метою фінансування і матеріально-технічної підтримки заходів і забезпечення розвитку та використання досягнень науки і техніки.
Основні завдання фонду:
державна фінансова, інвестиційна та матеріально-технічна підтримка впроваджень нових технологій у виробництво;
технічне переоснащення підприємств;
сприяння випуску продукції, здатної замінити імпортні товари;
відбір інноваційних проектів. В останні роки кошти Державного інноваційного фонду включаються до складу доходів і видатків Державного бюджету України без зміни їх цільового призначення.
Суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності сплачують до Державного інноваційного фонду збір в розмірі 1 відсотка від обсягу реалізації продукції (робіт, послуг) або валового доходу у торговельній, посередницькій, постачальницько-збутовій, банківській та страховій сферах діяльності, зменшеного на суму податку на додану вартість та акцизного збору.
Фонд сприяння місцевому самоврядуванню України є
центральною, науково-методичною, консультативною та координуючою установою, утвореною при Президентові України для підтримки місцевого самоврядування. Основними завданнями фонду є:
— надання науково-методичної та консультативної допомоги у становленні та розвитку місцевого самоврядування;
— координація зусиль вітчизняних асоціацій та інших громадських організацій з вказаних проблем;
— сприяння органам місцевого самоврядування у розвитку демократичних форм і методів їхньої роботи;
— сприяння утвердженню правових засад у діяльності органів місцевого самоврядування;
— вироблення на основі вітчизняного і міжнародного досвіду пропозицій і рекомендацій.
Фінансування видатків на утримання фонду здійснюється за рахунок Державного бюджету України. Іншими джерелами надходжень фонду є:
— кошти, які об'єднуються фондом на договірних засадах з органами місцевого самоврядування та їх асоціаціями, а також центральними і місцевими органами державної виконавчої влади та іншими установами для реалізації заходів та програм розвитку і підтримки місцевого самоврядування;
— банківські кредити;
— добровільні внески і пожертвування;
— зарубіжна та міжнародна фінансова підтримка;— надходження від виконання госпрозрахункових договорів та проведення заходів;
— дохід від реалізації науково-дослідної, інформаційно-довідкової, видавничої та іншої продукції, надання платних послуг юридичним та фізичним особам.