Державні доходи представлені тією частиною фінансових відносин, яка пов'язана з формуванням фінансових ресурсів у розпорядженні держави (в особі різних його структур) та державних підприємств. При цьому акумулюються державою фінансові ресурси відносяться до розряду централізованих, що залишаються в розпорядженні державних підприємств - децентралізованих. Централізовані державні доходи формуються, в основному, за рахунок податкових надходжень, доходів від зовнішньоекономічної діяльності, платежів населення. Децентралізовані утворюються з грошових доходів і накопичень самих підприємств. Ділення державних доходів на централізовані і децентралізовані покликане показати співвідношення джерел задоволення загальнодержавних і колективних інтересів. Нагальна завдання сьогодення полягає в тому, щоб домогтися оптимальних пропорцій у розподілі державних доходів з метою забезпечити найбільш повну реалізацію різних видів інтересів і активізувати вплив державних доходів на ефективність господарювання. У складі централізованих державних доходів основне місце займають доходи бюджету, за рахунок яких забезпечується вирішення економічних і соціальних завдань розвитку суспільства. Централізація значної частини державних доходів в бюджетах різного рівня дає можливість проводити єдину фінансову політику. Об'єктом грошових відносин, що становлять зміст поняття державних доходів, виступає вартість суспільного продукту (частково - національного багатства), яка на різних етапах і стадіях розподілу постає у різних фінансових формах. Головним джерелом формування державних доходів є національний дохід. Але, іноді, особливо в періоди настання надзвичайних обставин (війна, стихійне лихо тощо), в якості джерела державних доходів може виступати раніше накопичене національне багатство; акумуляція державних доходів у цьому випадку здійснюється через використання перехідних залишків бюджетних коштів, що спрямовуються на покриття витрат, продаж золотого запасу, платну приватизацію державного майна і т. п. Всі джерела державних доходів можна розділити на дві групи - внутрішні і зовнішні. До внутрішніх відносяться національний дохід і національне багатство, створювані всередині країни і використовувані державою для виконання властивих йому функцій. До зовнішніх відноситься національний дохід, а у виняткових випадках - і національне багатство іншої країни, якщо вони запозичуються у формі державних позик або надходять у вигляді репараційних платежів. В умовах ринкової економіки основними методами мобілізації державних доходів є податки (у різних формах), позики та емісії. Сукупність усіх видів державних доходів, що формуються різними методами, їх взаємопов'язане застосування становить систему державних доходів. Вона покликана вирішувати не тільки фіскальні, а й економічні завдання - стимулювати зростання виробництва і підвищення його ефективності, впливати на розміщення продуктивних сил по території країни, сприяти прискоренню науково-технічного прогресу. Виконуючи фіскальну функцію, система державних доходів не повинна підривати фінансову стійкість основної ланки господарювання - підприємств (об'єднань, організацій). Центральне місце в системі державних доходів займають податки. Податки мають фіскальне, економічне і соціальне значення. Другим по фіскальному значенню доходом є державні позики. Вони використовуються не тільки для покриття бюджетного дефіциту, а й для забезпечення різних капітальних витрат, особливо в частині інвестування коштів у державний сектор економіки. Третім методом мобілізації державних доходів є емісія, причому не тільки паперово-грошова, а й кредитна. До емісії держава вдається лише в тому випадку, якщо податкові та займовие надходження не забезпечують покриття зростаючих державних витрат, а на фінансовому ринку складається ситуація, несприятлива для випуску нових позик. Охарактеризовані методи мобілізації державних доходів дозволяють формувати бюджетні фонди на різних рівнях державного управління.Позабюджетні фонди створюються за допомогою податків і неподаткових платежів; емісія тут не застосовується. У ході утворення децентралізованих грошових фондів широко використовуються інші методи: відрахування, різного роду внески, добровільні надходження і т. д. Особливо широко ці методи застосовуються на державних підприємствах і низовому рівні формування позабюджетних фондів.
