Змістовний модуль 2. Податкова система
Тема 10. Податки. Податкова система
| Мета:
| поглибити, систематизувати та узагальнити знання студентів про податки та податкову систему України.
|
План вивчення теми
1.Сутність, необхідність та види податків.
2.Податкова політика і податкова система України.
3.Організація податкової роботи та діяльність державної податкової служби.
4.Загальна характеристика податку на прибуток підприємств.
5.Особливості оподаткування доходів фізичних осіб.
6.Сутність непрямого оподаткування. Податок на додану вартість.
7.Спрощена система оподаткування.
Методичні рекомендації до самостійної роботи
Розглядаючи перше питання, необхідно в першу чергу визначитися із такою економічною категорією, як податки, вивчити історичні аспекти становлення та розвитку податків, сучасний їх стан.
Вивчаючи категорію "податки" слід звернути увагу на їх визначення, що дається в діючому законодавстві. Так, у Податковому кодексі України податок трактуються як обов’язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податків.
Податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах: загальність оподаткування; рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації; невідворотність настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства; презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу; фіскальна достатність; соціальна справедливість; економічність оподаткування; нейтральність оподаткування; стабільність; рівномірність та зручність сплати.
Стягнення державою на користь суспільства певної частки вартості ВВП у вигляді обов'язкового внеску становить сутність податку. Економічний зміст податків відображається взаємовідносинами суб'єктів господарювання та громадян, з одного боку, та держави — з іншого, з приводу формування державних фінансів. Незалежно від об'єкта оподаткування загальним джерелом податкових надходжень є ВВП, який формує первинні грошові доходи основних учасників суспільного виробництва і держави як організатора господарської діяльності у національному масштабі.
Джерелом податків є нова вартість національного доходу. Податки мобілізують значну частину вартості додаткового продукту і частину вартості необхідного продукту, яка призначена на відтворення робочої сили. Державна частка національного доходу перетворюється у фонд грошових коштів держави, який використовується не тільки для досягнення загальнодержавної мети, а й для підтримки приватного сектору. Ця мобілізація національного доходу через податки здійснюється у сфері перерозподілу й обміну.
Відповідно до сутності податків, ця категорія розглядається як не тільки економічна, а й суспільно-соціальна. Процес стягнення податків пов'язаний із соціальним статусом (рівнем добробуту) конкретних платників податків. Через сплату податків реальні доходи понижуються, але при отриманні від держави суспільних благ та трансфертних платежів реальний добробут покращується.
Для вивчення природи податку важлива роль відводиться дослідженню конкретних функцій цієї категорії, без визначення яких неможливе розкриття суспільного призначення податків.
Функції податку — вияв сутності податку в дії, спосіб вираження його властивостей.
Виходячи із сутності податку як категорійного поняття та враховуючи, що податки виступають необхідним елементом централізації частини вартості національного продукту в бюджеті для державних суспільних благ і засобом перерозподілу цієї вартості, можна визначити дві функції цієї категорії: фіскальну і розподільно-регулюючу, які мають об'єктивний характер та існують з моменту виникнення податків.
До основних елементів податку належать: платники податку; об‘єкт оподаткування; база оподаткування; ставка податку; порядок обчислення податку; податковий період; строк та порядок сплати податку; строк та порядок подання звітності про обчислення і сплату податку.
Вивчаючи перше питання зверніть увагу на класифікацію податків. Для з'ясування місця та ролі кожного податку в суспільному виробництві важливою є класифікація, яка здатна сприяти досконалому відображенню специфічних особливостей окремих груп податків.
Податки можна класифікувати за певними ознаками.
Основними з них є такі.
За економічним змістом об'єкта оподаткування: податки на доходи та прибутки; податки на споживання; майнові податки; ресурсні платежі або платежі рентного характеру.
За формою оподаткування: прямі податки; непрямі податки.
За рівнем державних структур, що впроваджують податки: загальнодержавні податки; місцеві податки та збори.
За способом встановлення податкових зобов'язань: розкладні (розкладкові) податки; окладні (квотарні, пайові, кількісні) податки.
За повнотою прав використання податкових надходжень: закріплені; регулюючі.
Вивчаючи друге питання, зверніть, в першу чергу, увагу на сутність податкової політики. Податкова політика — діяльність держави у сфері встановлення, правового регламентування та організації справляння податків і податкових платежів у централізовані фонди грошових ресурсів держави.
Податкова політика є однією з найважливіших основ макроекономічної політики будь-якої країни, оскільки має здатність впливати на сукупний попит. Надзвичайно важливою умовою ефективності податкової політики є її стабільність і передбачуваність, що, з одного боку, викликає в усіх суб'єктів господарювання стабільний інтерес до перспективної фінансової політики, а з іншого — забезпечує високий рівень роботи податкової служби на основі нормативно-правових актів із питань оподаткування, які розробляються, та освоєння механізмів стягнення того чи іншого податку.
Векторами макроекономічної ефективності податкової політики є: можливість податкової політики збільшити джерела доходів бюджету; здатність податкової політики визначати прийнятну податкову базу; спрямованість політики податків на мінімізацію витрат на їх сплату.
Таким чином, податкова політика як складова економічної політики базується на діяльності держави у сфері запровадження, правового регламентування та організації справляння податків і податкових платежів до централізованих фондів грошових ресурсів держави.
Слід звернути увагу також на те, що податкова політика, яка проводиться у державі і формується відповідними державними структурами, на практиці виявляється у податковій системі країни.
При визначенні податкової системи важливо розмежувати два підходи до її розуміння. По-перше, податкова система — це сукупність податків і податкових платежів, які законодавчо закріплені в державі. По-друге, податкова система включає механізми нарахування, сплати податків та організації контролю і відповідальності за порушення податкового законодавства.
Згідно Податкового кодексу, податкова система — сукупність загальнодержавних податків та зборів, що справляються в установленому порядку.
Зміст і структура податкової системи визначаються податковою політикою, що є виключним правом держави, яка проводить її самостійно, відповідно до завдань соціально-економічного розвитку. Через основні складові податкової системи — податки, пільги і фінансові санкції, принципи, форми і методи оподаткування, обов'язки і відповідальність — держава ставить єдині вимоги до ефективного господарювання в державі.
В Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.
До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені Податковим кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України.
До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
До загальнодержавних належать такі податки та збори: податок на прибуток підприємств; податок на доходи фізичних осіб; податок на додану вартість; акцизний податок; збір за першу реєстрацію транспортного засобу; екологічний податок; рентна плата за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України; рентна плата за нафту, природний газ і газовий конденсат, що видобуваються в Україні; плата за користування надрами; плата за землю; збір за користування радіочастотним ресурсом України; збір за спеціальне використання води; збір за спеціальне використання лісових ресурсів; фіксований сільськогосподарський податок; збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства; мито; збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, крім електроенергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками; збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності.
Відносини, пов'язані з установленням та справлянням мита, регулюються митним законодавством.
Зарахування загальнодержавних податків та зборів до державного і місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України.
До місцевих податків належать: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; єдиний податок.
До місцевих зборів належать: збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності; збір за місця для паркування транспортних засобів; туристичний збір.
Місцеві ради обов'язково установлюють податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, єдиний податок та збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності.
Спеціальні податкові режими встановлюються та застосовуються у випадках і порядку, визначених виключно Податковим кодексом.
Спеціальний податковий режим — система заходів, що визначає особливий порядок оподаткування окремих категорій господарюючих суб'єктів.
Спеціальний податковий режим може передбачати особливий порядок визначення елементів податку та збору, звільнення від сплати окремих податків та зборів.
Вивчаючи третє питання, "Організація податкової роботи та діяльність державної податкової служби", необхідно визначитися з податковою роботою та суб‘єктами податкової роботи. Податкова робота — це діяльність держави, її органів, платників податків у процесі правового регламентування, нарахування, сплати та зарахування податків і податкових платежів, а також контролю за своєчасністю та повнотою їх надходження до бюджету.
Суб'єктами податкової роботи в Україні є: Верховна Рада України; органи виконавчої влади, у тому числі - Кабінет Міністрів України, Міністерство фінансів, Державна казначейська служба, Міністерство економіки; органи податкової служби, а також платники податків.
Податкова робота містить такі основні елементи:
- встановлення правової бази (законодавчої бази та інструктивно-методичного забезпечення);
- нарахування та обчислення податків і податкових платежів, їх облік;
- визначення способів утримання та стягнення податків (з джерела сплати, за платіжним повідомленням, за податковою декларацією);
- розрахунки із бюджетом — визначення форм (авансові платежі, платежі за фактом) і способів (готівкові, безготівкові).
Основою податкової роботи є правове регламентування порядку встановлення і справляння податків і зборів. Функцію прийняття законодавчих актів у податковій сфері здійснюють вищі органи державної влади.
Підготовкою законопроектів з питань оподаткування в Україні займаються Кабінет Міністрів України та Державна податкова адміністрація України, приймає закони Верховна Рада України.
Правовою базою щодо оподаткування є законодавчі акти загальної і спеціальної дії.
Податкове законодавство України складається з Конституції України; Податкового кодексу; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв'язку з оподаткуванням ввізним або вивізним митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України (далі — законами з питань митної справи); чинних міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання Податкового кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом.
На основі прийнятих законів органи виконавчої влади розробляють інструктивно-методичну базу, яка забезпечує виконання законодавчих актів загальної та спеціальної дії у сфері оподаткування.
Контролюючий орган — державний орган, який у межах своєї компетенції, визначеної законодавством, здійснює контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування податків, зборів, інших обов'язкових платежів та погашенням податкових зобов'язань чи податкового боргу.
Контролюючими органами є: митні органи; установи Пенсійного фонду України; установи Фондів соціального страхування України; податкові органи.
Перераховані органи є суб'єктами податкового контролю. Інші державні органи не мають права проводити перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), у тому числі за запитами правоохоронних органів.
Державна податкова служба (ДПС) — сукупність державних органів, які здійснюють адміністрування податків і податкових платежів, а також організовують і контролюють їх надходження до бюджету та державних цільових фондів.
Державна податкова адміністрація України (ДПА України) є центральним органом виконавчої влади, займає рівень міністерства в ієрархії державної влади. її очолює голова ДПА України.
Основні функції ДПА України:
– розробка нормативно-методичного забезпечення механізму дії законів про окремі податки;
– координування діяльності всієї податкової служби;
– роз'яснення окремих норм законодавчих актів про податки, інші платежі;
– затвердження методик розрахунку податку та податкових платежів, а також форм податкової звітності;
– контроль за діяльністю низових рівнів податкової служби;
– кадрова політика;
– інші функції згідно із Законом України "Про державну податкову службу в Україні".
Серед загальнодержавних податків особливе місце в податковій системі займають податки, якими обкладаються процеси споживання, та податки на доходи і прибутки.
Основними податками на доходи і прибутки в Україні є:
– податок на прибуток підприємств;
– податок з доходів фізичних осіб.
Четверте питання теми пов‘язане з таким прямим податком як податок на прибуток підприємств. Відповідно до Заключних положень ПКУ (Податкового кодексу України) Розділ ІІІ "Податок на прибуток підприємств" вступив у силу з 1 квітня 2011 року. З цієї дати податок на прибуток підприємств адмініструється в умовах зближення податкового та бухгалтерського обліку. Ця необхідність обумовлена потребою зменшення необґрунтованих розходжень між існуючими раніше нормами податкового законодавства та положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку відносно визнання та оцінки доходів та видатків.
Опрацьовуючи законодавчу базу (в т.ч. ПКУ) та наукову літературу щодо оподаткування прибутку підприємств необхідно ознайомитися із:
– складом платників податку (резидентами та нерезидентами);
– об‘єктами оподаткування (прибуток із джерелом походження з України та за її межами; дохід (прибуток) нерезидента з джерелом походження з України);
– порядком визначення доходів та їх складом;
– складом витрат та порядком їх визнання;
– об‘єктами амортизації;
– класифікацією груп основних засобів та інших необоротних активів, а також методами нарахування амортизації;
– податковою базою;
– ставками податку;
– порядком обчислення податку.
Особливості оподаткування доходів фізичних осіб (п‘яте питання) також визначені Податковим кодексом України (Розділ ІV). Опрацьовуючи п‘яте питання ознайомтесь із:
– платниками податку (фізичні особи-резиденти, фізичні особи – нерезиденти, податкові агенти);
– об‘єктом оподаткування резидента та нерезидента (загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, доходи з джерела їх походження в Україні тощо);
– базою оподаткування;
– ставками податку;
– порядком нарахування, утримання, та сплати (перерахування) податку до бюджету.
Готуючи шосте питання зверніть увагу на те, що оподаткування процесів споживання в Україні здійснюється через використання акцизів і мита. Акциз – це непрямий податок, який становить надбавку до ціни. Акцизи мають дві форми: специфічну та універсальну.
Формою універсального акцизу є податок на додану вартість, специфіка нарахування і сплати якого полягає в тому, що ця форма універсального акцизу нараховується та сплачується на кожному етапі руху товару від виробника до споживача. Характерною ознакою справляння ПДВ є те, що не вся нарахована сума, виходячи з оборотів з реалізації, сплачується до бюджету, а лише різниця між нарахованою сумою і сумою ПДВ, яка сплачена або підлягає сплаті конкретним платником при купівлі сировини, матеріалів, товарів. Це забезпечує оподаткування не всіх оборотів, а лише величини вартості, що додається до матеріальних затрат та закупівельних цін.
Податок на додану вартість є непрямим, а тому сплачується за рахунок покупця, а не за рахунок доходів підприємства, яке реалізує відповідні товари чи послуги.
Опрацьовуючи дане питання теми визначтесь із:
– платниками ПДВ;
– вимогами щодо реєстрації осіб як платників ПДВ;
– порядком реєстрації платників цього податку;
– об‘єктом оподаткування;
– порядком визначення дати виникнення податкових зобов‘язань;
– розмірами ставок податку;
– податковим кредитом;
– порядком визначення суми податку, що підлягає сплаті до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України, строками проведення розрахунків;
Працюючи над сьомим питанням слід звернути увагу на наступне.
Спрощену систему оподаткування, обліку та звітності запроваджено Указом Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 03.07.98 р. № 727, який з 19.09.99. р. діє в редакції Указу №746.
У відповідності з вимогами Указу № 727 на спрощену систему оподаткування – єдиний податок – можуть перейти наступні суб‘єкти малого підприємництва:
– фізичні особи, що здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року знаходиться не більше 10 чоловік і обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис.грн;
– юридичні особи – суб‘єкти підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми і форми власності, у яких за рік середньооблікова кількість працівників не перевищує 50 чоловік і обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн. грн..
Працюючи над питанням необхідно визначити:
– від яких податків та зборів звільняються платники єдиного податку;
– на які суб‘єкти господарювання не розповсюджується спрощена система оподаткування;
– порядок переходу на спрощену систему оподаткування;
– що є базою оподаткування;
– які ставки єдиного податку визначені для юридичних та фізичних осіб;
– які є обмеження по видам діяльності;
– строки сплати єдиного податку;
– звітність по єдиному податку.
Питання для самоконтролю
1. Наведіть приклади податків на споживання.
2. Наведіть приклади податків на доходи і прибутки.
3. Що є об‘єктом оподаткування податком на прибуток?
4. Який порядок визначення доходів та витрат при оподаткуванні податком на прибуток?
5. Що є об‘єктами амортизації (за ПКУ)?
6. Наведіть класифікацією груп основних засобів та інших необоротних активів (за ПКУ).
7. Які ви знаєте методи нарахування амортизації (за ПКУ)?;
8. Що є податковою базою при оподаткуванні податком на прибуток?
9. Наведіть ставки податку на прибуток.
10. Який порядок обчислення податку на прибуток?
11. Хто є платниками податку з доходів фізичних осіб?
12. Що є об‘єктом та базою оподаткування при оподаткуванні доходів фізичних осіб?
13. Чому ПДВ вважається непрямим податком?
14. Наведіть платників ПДВ.
15. Що є об‘єктом оподаткування ПДВ?
16. Які розміри ставок ПДВ?
17. Що таке податковий кредит та податкове зобов‘язання?
18. Який порядком визначення суми податку, що підлягає сплаті до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України?
19. Яка різниця між спрощеною та загальною системами оподаткування?
20. Хто має право перейти на спрощену систему оподаткування?
