фін віднос підпр відображ в грош потоках, які хар їх різноманітні й різнобічні взаємозв’язки.
До зовн фін віднос підпр входять:
а) віднос обміну:
взаємовіднос між суб’єктами госп, у вигляді розрахунків з постачальниками і покупцями;
б) віднос розподілу:
взаємовіднос з бюджом: платежі та асигнування;
взаємовіднос з фондами цільового призначення: внески і надходж;
взаємовіднос зі страхи компаніями: страх платежі й страх відшкодування;
взаємовіднос з банками: відкриття та ведення рахунків, зберігання коштів на депозитах, отримання і погашення кредитів, отримання і сплата процентів ;
взаємовіднос з інституціями фін ринку: розміщ-я власних цінних паперів та інвест тимчасово вільних коштів;
взаємовіднос з галузевими і корпоративними органами: внески у централізовані фонди і надходж з них.
Внутр фін віднос підпр мають розподільний характер і включають:
розподіл доходу і формув прибутку;
розподіл чистого прибутку та його використ;
формув та використ амортизаційних відрахувань;
утворення та використ фондів підпр.
В основу організації фін підпр покладено комерційний розрах. За ринкової екіки господарський механізм самоперерозподіл базується на таких основних принципах: саморегулюв, самоокупність та
самофінасув. Цим принципам відповідає комерційний розрах, тобто метод ведення госп, що полягає в постійному порівнюванні (у грошму вираженні) витрат та резів діяльн. Його метою є одержання максимального прибутку за мінімальних витрат капіталу та
мінімально можливого ризику. Питання про те, що виробляти, як виробляти, для кого виробляти, за ринкових умов для підпр визнач основним орієнтиром — прибутком.
Комерційний розрах справляє значний вплив на організацію фін підпр. Він передбачає, що фін віднос підпр регламентуються державою в основному еки методами — з допомогою важелів відповідної податк, амортизаційної, валютї, протекціоністської політики. Збитки (в тім числі втрачена вигода), що їх зазнало підпр внаслідок викон-я вказівок держ органів та посадових осіб, які суперечать чинному законодавству, повинні бути відшкодовані відповідними органами.
230. Методи організації фін діяльн підпр. Принципи, мета
Фін діяльн підпр може бути організована трьома методами, а саме: комерційний розрах;неприбуткова діяльн;кошторисне фінасув.
Основний метод фін діяльн — комерційний розрах. Визначальну роль у формув фін ресурсів при цьому методі відіграють власні кошти, котрі покривають значну частину витрат, а також є забезпечм отриманих кредитів. Бюдж асигнування і надходж з цільових та централіз фондів вик допоміжну роль, а збалансування потреб у фін ресурсах здійсн за допомогою кредиту. Метою діяльн є отримання прибутку.
Комерційний розрах ґрунтується на таких принципах: повна господарська і юридична відокремленість; самоокупність; прибутковість; самофінасув; фін відповідальність.
Господарська відокремленість дає змогу самостійно приймати рішення з питань вир і фін діяльн. Юридична відокремленість проявляється в наданні прав юридичної особи, яка має відповідну адресу, рахунки в банках та самостійний баланс, з допомогою якого визначають фін рези. Самофінасув передбачає покриття витрат на перерозподіл вир-ва за рах отриманого прибутку та залучених кредитів, які, у свою чергу, також погашаються за рах прибутку. Фін відповідальність. Сутн цього принципу полягає в тому, що підпр несе повну відповідальність за фін рези своєї діяльн.
Неприбуткова діяльн. Головна мета функціон-я неприбуткових підпр, організацій та установ — забезпеч певних потреб суспільства, а не отримання прибутку. Відсутн прибутку дає змогу знизити рівень цін і зробити відповідні товар и та послуги більш доступними. На принципах неприбутковості можуть здійснювати свою діяльн установи соцї сфери та підпр муніципального госп. Використ цього методу дає змогу поєднати в умовах ринку як досягнення основної мети підприємницької діяльн — отримання прибутку на основі комерційного розрахунку в прибуткових галузях, так і забезпеч соц значущих потреб суспільства. Водночас цей метод, забезпечуючи зіставлення витрат і дох, сприяє раціональному веденню господарської діяльн.
Неприбуткова діяльн ґрунтується на таких принципах: господарська і юридична відособленість; самоокупність; фін відповідальність.
Кошторисне фінасув полягає у забезпеченні витрат за рах зовнішнього фінасув. Кошторисне фінасув може здійснюватися за двома напрямами: з бюджу і з централіз фондів корпоративних об’єднань чи фондів підпр. Установи, які фінуються з бюджу на основі кошторису, називаються бюджи. На внутрішньому кошторисному фін-і перебув відособлені підрозділи підпр і організацій, як правило, соцго призначення.
Здійсн за такими принципами: плановість; цільовий характер виділених коштів; виділення коштів залежно від фактичних показників діяльн установи; підзвітність.
Виділення коштів залежно від фактичних показників діяльн установи означає, що фінасув здійсн за кошторисом, однак виходячи не з планових, а з фактичних значень оперативно-сітьових показників.
Підзвітність передбачає звітність організацій і установ, що перебув на кошторисному фін-і, перед фінуючими організми.
231. Кошторисне фінасув: сутн, принципами здійсн.
Кошторисне фінасувозначає виділення коштів з бюджу на основі спеціального планового документа – кошторису. Воно охоплює такі напрями видатків, як соціальна сфера, соціальне забезпеч, фундаментальні дослідження, оборона, управл. З погляду бюджних установ воно є формою цільового, безповоротного і безоплатного фінасув. Працівники даних установ отримують на цій основі свої первинні дох.
З позицій споживачів сусп послуг у соцй сфері, це так звані безплатні послуги, що хар вторинні дох користувачів даними послугами.
Найпоширенішою формою бюдж фінасув є кошторисне фінасув. Виділення грош коштів з бюджів різних рівнів установам і організм соц-культурної сфери, оборони, органам держ управл відбув на основі планового документа – кошторису дох і видатків. Кошторис – це основний плановий документ, що підтверджує повноваження щодо отримання дох та здійсн видатків, визнач обсяг і спрямування коштів для викон-я ними своїх ф-й та досягнення цілей, визначених на рік відповідно до бюджних призначень.
Кошторисне фінасув може здійснюватися за двома напрямами: з бюджу і з централіз фондів корпоративних об’єднань чи фондів підпр. Установи, які фінуються з бюджу на основі кошторису, називаються бюджи. На внутрішньому кошторисному фін-і перебув відособлені підрозділи підпр і організацій, як правило, соцго призначення.
Кошторисне фінасув здійсн за такими принципами:
— плановість;
— цільовий характер виділених коштів;
— виділення коштів залежно від фактичних показників діяльн установи;
— підзвітність.
Плановість означає, що фінасув здійсн на підставі й у межах установленого плану. Плановим документом є кошторис (звідси і назва методу). Кошторис — це документ, у якому розраховані й затверджені планові витр на відповідний плановий період (місяць, квартал, рік) чи відповідні заходи.
Сутн цільового хар-ру кошторисного фінасув полягає в тому, що виділені кошти можуть бути спрямовані тільки на цілі, передбачені кошторисом.
Виділення коштів залежно від фактичних показників діяльн установи означає, що фінасув здійсн за кошторисом, однак виходячи не з планових, а з фактичних значень оперативно-сітьових показників. Отже, фінасув здійсн не автоматично за планом, а з урахуванням реальних потреб.
Підзвітність передбачає звітність організацій і установ, що перебув на кошторисному фін-і, перед фінуючими організми. При цьому встановлена відповідальність за порушення принципів і правил кошторисного фінасув.
