Фін являють собою розподільні й перерозподільні віднос. Існ два методи розподілу дох: сальдовий і нормативний.
Сальдовий метод передбачає виділення підсумкового (сальдового) елемента в розподілі доходу. Як правило, саме цей сальдовий елемент несе в собі основне стимулююче навантаження. Прибуток підпр є різницею між валовими доходами і валовими витратами. Якраз це стимулює зрост дох і зниження витрат. Проміжні елементи розподілу за сальдовим методом визнач на основі окремих розрахунків. Ці розрахунки можуть мати нормативний характер, але нормативи встановлюються не до об'єкта розподілу (виручки, доходу, прибутку), а до інш показників.
Нормативний метод розподілу полягає в тому, що всі елементи розподілу визнач за нормативами, які встановлюються стосовно об'єкта розподілу. Нормативним є розподіл прибутку при його оподаткуванні. Ставка податку на прибуток поділяє його на дві частини: перша вноситься до бюджу держ, друга становить чистий прибуток, яким підпр розпоряджається самостійно.
При сальдовому методі головне — виділення підсумкового елемента. У ньому повинні бути закладені стимулюючі ф-ї, і вони мають реалізуватися на практиці. Якщо цього немає, то така модифікація сальдового методу не відповідає завданням фін регулюв.
При нормативному методі розподілу дуже важливо установити оптимальне співвіднош між нормативним регламентуванням та самостійністю юр і фіз осіб у витрачанні коштів.
Метод фін регулюв визнач характер дії фін механізму. Кожний метод може мати безліч модифікацій залежно від того, які елементи розподільних віднос він охоплює. Кожному з елементів відповідає певне цільове призначення у вигляді закріплених за ним ф-й. Таким чином, у складі фін механізму створюється набір фін інструментів, з допомогою яких здійсн вплив на різні сторони сусп перерозподіл.
