Фінансова система Великобританії після другої світової війни одержала подальший розвиток у напрямку більш активного втручання держави в економіку країни і соціальні процеси. Сьогодні фінансова система включає чотири ланки: державний бюджет; позабюджетні спеціальні фонди; фінанси місцевих органів влади; фінанси державних корпорацій.
Головною ланкою є державний бюджет, йому належить основна роль у забезпеченні політичних і економічних умов відтворення виробничих відносин капіталізму. Через державний бюджет перерозподіляється близько 40% національного доходу країни. Він виступає головною зброєю державно-монополістичного регулювання і стимулювання економіки країни. За рахунок ресурсів бюджету здійснюється мілітаризація господарства і капіталовкладення у низку нових галузей, що потребують значних витрат.
Фінансова політика уряду спрямована на збільшення доходів державного бюджету, посилення процесу нейтралізації коштів, що дозволяє здійснювати основні витрати, що забезпечують утримання державного апарата, втручання в економіку, здобуття максимальних прибутків головними капіталістичними монополіями.
У той же час у загальнодержавних витратах значне місце займають місцеві бюджети. Витрати на соціальні цілі, особливо на освіту (крім системи вищої освіти), центральний уряд перекладає на цю ланку фінансової системи. Крім того, з місцевих бюджетів фінансуються витрати на житлове і шкільне будівництво, спорудження доріг, мостів і інших об'єктів місцевого господарства.
Зростання витрат місцевих бюджетів не супроводжується розширенням їх власної доходної бази. Більше половини витрат місцевих органів влади покривається за рахунок субсидій з державного бюджету, істотний вплив робить бюджет і на фінанси державних підприємств. Багато націоналізованих галузей промисловості дефіцитні. Тому на фінансування капітальних вкладень із державного бюджету цим підприємствам направляються значні кошти у формі кредитів і субсидій.
Таким чином, основні фінансові ресурси Англії поєднуються в державному бюджеті, що впливає на всі ланки фінансової системи, на всі сторони економічного і соціального життя країни.
Державний бюджет Великобританії складається з двох частин: консолідованого фонду і національного фонду позик. Основна частина ресурсів проходить по Консолідованому фонду, що являє собою рахунок поточних надходжень коштів і їх витрати. Національний фонд позик – це бюджет капіталовкладень.
Для державного бюджету Великобританії характерна хронічна дефіцитність.
Основними витратами в державному бюджеті є: витрати на оборону, щодо втручання в економіку, на соціальні потреби, субсидії місцевим органам влади і на утримання державного апарата. На військові витрати припадає близько 30% усього бюджету. До витрат щодо втручання в економіку належать витрати на: капіталовкладення, науково-технічний прогрес, економічну і соціальну інфраструктуру, забезпечення зайнятості в окремих галузях господарства і районах країни, стимулювання експорту.
Важливою статтею витрат державного бюджету є субсидії і кредити місцевим органам влади, за допомогою яких центральний уряд в усе більшій мірі підкоряє собі діяльність муніципалітетів.
Основна частина доходів державного бюджету (90 %) формується за рахунок податків. Відсотки по кредитах, наданих націоналізованим галузям і місцевим органам влади, прибуток емісійного департаменту Банку Англії і деякі інші надходження складають незначну частину доходів. У Великобританії стягуються такі прямі податки:
- подохідний податок;
- податок з прибутку корпорацій;
- податок на прибутки від видобутку нафти;
- податок на приріст капіталу;
- податок на передачу капіталу.
Основними непрямими податками є:
- податок на додану вартість;
- акциз;
- мита.
На прибутковий податок припадає близько 35 % усіх доходів бюджету, що є результатом високого обкладання прибутків населення.
Серед непрямих податків усе зростаючу роль грає податок на додану вартість, на його частку припадає близько 50% усіх непрямих податків; ним оподатковується різноманітний асортимент національних та імпортних товарів першої необхідності. Значні надходження дають акцизи на пальне, тютюн, пиво і спиртні напої.
У Великобританії нараховується більш 80 значних спеціальних урядових фондів: фонд національного страхування; пенсійні фонди державних підприємств; зрівняльний валютний фонд (для підтримки курсу фунту стерлінгів); фонд Департаменту гарантії експортних кредитів; фонд національної корпорації по розвитку наукових досліджень тощо.
Найважливіше значення має фонд національного страхування, він створюється за рахунок внесків трудящих, підприємців і державних дотацій. Внески трудящих у цей фонд являють собою відрахування з заробітної плати. Внески підприємців за формою є також прямими відрахуваннями з їх фондів, проте по суті – це непряме обкладання споживачів, оскільки надалі, через механізм цін, ці суми, як правило, перекладаються на широкі верстви населення.
У зв'язку із широкими масштабами безробіття, важливе значення одержує допомога по безробіттю. Проте для її одержання необхідно сплатити 26 тижневих внесків у поточному році і мати 50 тижневих внесків у році, що передував настанню безробіття. При внесках від 26 до 49 тижнів розмір допомоги скорочується. Протягом перших трьох днів допомога по безробіттю не виплачується. У результаті різноманітних обмежень допомогу, як правило, одержують менше 50 % офіційно зареєстрованих безробітних.
Найбільш значною статтею поточних витрат місцевих бюджетів, близько 40%, є асигнування на освіту. У Великобританії з місцевих бюджетів фінансується більше 85% усіх видатків на освіту. В умовах науково-технічної революції все більше коштів з місцевих бюджетів направляється на професійну освіту й перепідготовку кадрів.
