1. Страхове свідчення (поліс) включає:
а) правила страхування;
б) перелік страхових ризиків;
в) величину страхової суми і страхового внеску;
г) порядок зміни і припинення страхового договору.
2. Страховики — це юридичні особи, які:
а) займаються самострахуванням і перестрахуванням;
б) мають державний дозвіл (ліцензію) на проведення операцій страхування;
в) відають створенням і витратою коштів страхового фонду;
г) є страховими посередниками.
3. Страховиками можуть бути:
а) державні страхові організації;
б) страхові акціонерні товариства;
в) суспільства взаємного страхування;
г) перестрахувальні компанії.
4. Фізичні або юридичні особи, які діють від імені і за дорученням страховика відповідно до наданих їм повноважень, є:
а) страхувальниками;
б) страховими товариствами;
в) страховими брокерами;
г) страховими агентами.
5. Юридичні або фізичні особи, зареєстровані у встановленому порядку як підприємці, котрі здійснюють незалежну посередницьку діяльність зі страхування від свого імені, є:
а) страховиками;
б) страхувальниками;
в) страховими агентами;
г) страховими компаніями;
д) страховими брокерами.
6. За формою здійснення страхування може бути:
а) обов'язковим;
б) соціальним;
в) медичним;
г) добровільним;
д) майновим.
7. Сукупність різних видів страхування, до яких може вдатися страхувальник, — це:
а) страхування різних видів ризиків;
б) майнове й особисте страхування;
в) асортимент страхового ринку;
г) ринок страхування;
д) диверсифікованість страхової діяльності.
8. Яке страхування є формою соціального захисту і зміцнення матеріального добробуту населення:
а) майнове;
б) особисте;
в) страхування відповідальності;
г) добровільне;
д) обов'язкове?
9. Спеціальні фонди, що утворюються зі страхових внесків і витрачаються, насамперед, для здійснення страхових виплат страхувальникам, називаються:
а) власними коштами страхової компанії;
б) резервним капіталом страхової компанії;
в) статутним капіталом страхової компанії;
г) страховими резервами.
10. Достатня сума власних коштів страхової компанії гарантує її платоспроможність за умови:
а) обов'язкового страхування;
б) обліку специфіки форм страхування;
в) наявності обґрунтованих страхових резервів;
г) правильної інвестиційної політики.
11. Головною функцією страхування є:
а) попереджувальна;
б) контрольна;
в) ризикова;
г) нагромаджувальна.
12. Сума, на яку застрахований об'єкт страхування, або величина максимальної відповідальності страховика за договором у разі настання страхового випадку, — це:
а) страхова сума;
б) страховий збиток;
в) страхове відшкодування;
г) страхове забезпечення.
13. Що є об'єктом майнового страхування:
а) життя та здоров'я громадян;
б) зобов'язання застрахованої особи виплатити відшкодування за завдані збитки третім особам;
в) недоотриманий прибуток або збитки, завдані у процесі здійснення певних господарських і фінансових операцій, яким властивий ризик;
г) майно юридичних і фізичних осіб?
14. Тимчасові договірні об'єднання виробничих підприємств і страхових компаній, створені з метою розв'язання конкретних завдань, реалізації великих цільових програм та проектів, — це:
а) консорціум;
б) господарські асоціації;
в) концерн;
г) консалтингові фірми.
15. Який страховий ринок має задовольняти потреби економіки та реалізувати економічні інтереси страховиків і страхувальників у межах національної економіки:
а) місцевий (регіональний);
б) національний (внутрішній);
в) світовий (зовнішній, глобальний);
г) галузевий?
Правильно / неправильно
Визначте, правильні (п) чи неправильні (н) твердження.
1. Страхові агенти представляють інтереси однієї страхової компанії.
2. Страхові агенти одержують за роботу комісійну винагороду.
3. Страхові брокери представляють тільки інтереси страхувальника.
4. Страхові брокери представляють лише інтереси страховика.
5. Перестрахувальник — це страховик, який приймає договір страхування і бере на себе зобов'язання за ним.
6. Страховик діє на основі комерційного розрахунку.
7. Внесення страхових платежів здійснюється на основі страхових тарифів.
8. Обов'язкове страхування здійснюється з позицій суспільної доцільності.
9. Загальні умови добровільного страхування встановлюються відповідно до закону.
10. Конкретні умови здійснення добровільного страхування регулюються угодою страхування.
11. Страхування пов'язане тільки з перерозподільними відносинами, які виникають унаслідок настання непередбачених подій (обставин), тобто страхових випадків, що завдають матеріальної або іншої шкоди народному господарству і населенню.
12. Перерозподільні відносини у страхуванні не виходять за межі календарного року.
13. Підприємництво і страхування пов'язані між собою.
14. Страхування — це тільки засіб залучення грошових ресурсів.
15. Страхові відносини є односторонніми.
Рекомендована література
1. Василик О. Д. Теорія фінансів. Підручник. — К.: НІОС, 2010.
2. Василик О. Д. Державні фінанси України: Навч. посібник. — К.: Вища школа, 2011.
3. Єпіфанов А. О., Сало І. В., Д’яконова І. І. Бюджет і фінансова політика України: Навч. посібник. — К.: Наук. думка, 2010.
4. Кравченко В. І. Місцеві фінанси України: Навч. посібник. — К.: Знання, 2010.
5. Опарін В. М. Фінанси (загальна теорія): Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 2011.
6. Федосов В. М., Опарін В. М., П’ятаченко Г. О. та ін. Податкова система України: Підручник / За ред. В. М. Федосова. — К.: Либідь, 1994.
7. Романенко О. Р., Огородник С. Я., Зязюн М. С. Фінанси: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. — К.: КНЕУ, 2010.
8. Базилевич В.Д., Баластрик Л.О. Державні фінанси. Навчальний посібник. – К.: Атака, 2002. – 368 с.
9. Шикіна Н.А. Бюджетна система України (Курс лекцій для студентів усіх форм навчання усіх спеціальностей). Одеса: ОДЕУ, ротапринт, 2006 р.
10. Романенко О Р. Фінанси: Підручник. — К.: Центр учбової літератури, 2009.
11. Азаренкова Г. М., Борисенко І. І. Фінанси: Навч. посіб. – К.: Знання, 2008.
12. Фінанси: курс для фінансистів: Навч. посіб. / За ред. В. І. Оспіщева – К.: Знання, 2008.
